Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/1540/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/1540/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісервіс"

До Публічного акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче

підприємство "ВНІПІТРАНСГАЗ"

Про стягнення 536 789,38 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Коцан М.В. - представник (договір про надання правової допомоги №

03-220/15 від 19.02.2015 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісервіс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "ВНІПІТРАНСГАЗ" про стягнення 536 789,38 грн. (468 760, 00 грн. основний борг, 9 166, 81 грн. 3% річних, 58 862, 57 грн. інфляційні втрати).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з оплати вартості невиключної ліцензії безстрокового користування програмним забезпеченням за ліцензійним договором № 11/02/13 про передачу права користування програмним забезпеченням від 11.02.2013 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 468 760, 00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 9 166, 81 грн. 3% річних, 58 862, 57 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.2015 р. порушено провадження у справі №910/1540/15-г та призначено справу до розгляду на 02.03.2015 р.

У судове засідання 02.03.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 16.03.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 16.03.2015 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/1540/15-г від 29.01.2015 р. та від 02.03.2015 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 20), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як ухвала від 02.03.2015 р., вручена відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 02.03.2015 р. та 16.03.2015 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.03.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 16.03.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнісервіс" (ліцензіар, позивач) та Публічний акціонерним товариством "Інжинірингово-виробниче підприємство "ВНІПІТРАНСГАЗ" (ліцензіат, відповідач) був укладений ліцензійний договір № 11/02/13 про передачу права користування програмним забезпеченням (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, ліцензіар передає ліцензіату невиключне право (невиключну ліцензію) безстрокового користування твором (програмним забезпеченням) під назвою «Система Трубопровід2009» (версія Система Трубопровід 2012), а користувач зобов'язується сплатити ціну, визначену у даному договорі.

Як встановлено у п. 3.3. Договору, по факту передачі прав на користування програмним забезпеченням сторонами підписується акт, який надається ліцензіату разом з програмним забезпеченням.

За змістом п. 5.1. Договору, вартість переданих невиключних прав користування програмним забезпеченням становить 682 110, 00 грн. При цьому, за змістом п. 5.2. Договору, оплата здійснюється ліцензіатом частинами на підставі рахунків, що виставляється ліцензіаром протягом 5 днів згідно з наступним графіком: до 25.02.2013 р. 81 675, 00 грн., до 25.03.2013 р. 81 675, 00 грн., до 25.10.2013 р. 163 350, 00 грн., до 25.11.2013 р. 192 060, 00 грн., до 25.12.2013 р. 163 350, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач передав відповідачеві невиключну ліцензію «Система Трубопровід2009» (версія Система Трубопровід 2012) у складі: програмний модуль LotWorks2012, програмний модуль LandProf2012, що підтверджується актами прийому-передачі невиключного права користування програмним забезпеченням по ліцензійному договору № 11/02/13 від 11.02.2013 р.: від 21.02.2013 р. на суму, 81 675, 00 грн., від 29.03.2013 р. на суму 81 675, 00 грн., від 14.10.2013 р. на суму 163 350, 00 грн., від 16.01.2014 р. на суму 192 060, 00 грн., від 17.01.2014 р. на суму 163 350, 00 грн. - всього на загальну суму 682 110, 00 грн.

Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно даних актів, умов укладеного Договору, відповідач повинен був протягом 5 днів сплати вартість невиключної ліцензії згідно кожного акту в порядку п. 5.2. Договору. Проте, відповідачем у повному обсязі не виконано свого обов'язку щодо оплати за вказаний товар.

Як вказує позивач, відповідачем лише частково здійснено оплату за поставлену позивачем продукцію у сумі 213 350, 00 грн. Таким чином, станом на день подання даного позову до суду сума основної заборгованості за Договором становить 468 760, 00 грн., яку і просить стягнути позивач. Сума заборгованості у зазначеному розмірі підтверджується також актом звіряння взаємних розрахунків, що наявний у матеріалах справи.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимогу про стягнення 9 166, 81 грн. 3% річних, 58 862, 57 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення ліцензійного договору № 11/02/13 про передачу права користування програмним забезпеченням від 11.02.2013 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за надану невиключну ліцензію за Договором, відповідач у встановлений строк не виконав.

Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 468 760, 00 грн.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 468 760, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9 166, 81 грн. та збитків від інфляції в сумі 58 862, 57 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції розраховується за період з грудня 2013 р. по жовтень 2014 р. та становить 58 862, 57 грн., 3 % річних розраховані за період з 26.11.2013 р. по 26.11.2014 р. та становлять 9 166, 81 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних збитків та 3% річних відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає за необхідне зазначити таке. Так, позивач визначив суми 3% річних та збитків від інфляції з урахуванням п. 5.2. Договору, відповідно до якого оплата здійснюється ліцензіатом частинами протягом 5 днів згідно з наступним графіком: до 25.02.2013 р. 81 675, 00 грн., до 25.03.2013 р. 81 675, 00 грн., до 25.10.2013 р. 163 350, 00 грн., до 25.11.2013 р. 192 060, 00 грн., до 25.12.2013 р. 163 350, 00 грн.

Разом з тим, як вбачається з поданих представником позивача актів прийому-передачі невиключного права користування програмним забезпеченням по ліцензійному договору № 11/02/13 від 11.02.2013 р., позивачем було здійснено передання невиключного права на програмне забезпечення частково не у строки, обумовлені вказаними положеннями Договору, а тому з огляду на зміст п. 5.2. Договору, що ліцензіат вправі здійснювати дострокову оплату вартості ліцензії частинами, без будь-якої вказівки на обов'язок внесення передоплати вартості ліцензії тощо, суд приходить до висновку про відсутність підстав стягувати 3% річних та інфляційні збитки відносно заявлених актів від 16.01.2014 р. на суму 192 060, 00 грн. та від 17.01.2014 р. на суму 163 350, 00 грн. за період до 22.01.2014 р. та 23.01.2014 р. відповідно (з урахуванням 5-ти денного строку на оплату вартості невиключних прав, як передбачено п. 5.2.).

Відтак, за розрахунком суду, по заявленим позивачем сумам заборгованості, до стягнення в якості 3% річних підлягає сума у розмірі 9 013, 02 грн., а інфляційних втрат - 58 862, 57 грн. (сума інфляційних втрат задовольняється повністю).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволені частково.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем заперечень проти позову не надано, на відсутність підстав для задоволення позову не вказано.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "ВНІПІТРАНСГАЗ" (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20, ідентифікаційний код 00158652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісервіс" (79031, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, буд. 93, кв. 28, ідентифікаційний код 32182058) 468 760 (чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 58 862 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 57 коп. збитків від інфляції, 9 013 (дев'ять тисяч тринадцять) грн. 02 коп. 3% річних, та 10 732 (десять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 71 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 19.03.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева