Рішення

від 17.03.2015 по справі 920/284/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.2015 Справа № 920/284/15

за позовом: Глухівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Глухівський агролісгосп», м. Глухів, Сумська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско», м. Суми

про стягнення 29 802 грн. 65 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: Кандюков Г.Г., довіреність від 01.02.2015р.

від відповідача: Шабала В.М, довіреність № 9 від 2014 року

у судовому засіданні брала участь секретар с/з М.О. Ейсмонт

у судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.03.2015р.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 29 802 грн. 65 коп. боргу за неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 18/в від 16.05.2012р., в тому числі: 22 486 грн. 34 коп. основного боргу, 5 562 грн. 38 коп. інфляційного збільшення заборгованості, 1 753 грн. 93 коп. 3% річних, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача подав у дане судове засідання клопотання № 14 від 17.03.2015р., в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію довіреності від 17.05.2012р. на підтвердження факту отримання відповідачем лісопродукції. Клопотання суд задовольняє, документ оглянутий судом і долучається до матеріалів справи.

Представник відповідача у дане судове засідання подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає та зазначає, що суму боргу через відсутність коштів зможе повернути позивачу готовою продукцією або сплачувати кошти рівними частинами по 1 000 грн. 00 коп. щомісячно до повного погашення заборгованості. Також відповідач зазначив, що 13.03.2015р. ним було перераховано на користь позивача 1 000 грн. 00 коп., на підтвердження чого надає платіжне доручення за № 165.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив отримання від відповідача 1 000 грн. 00 коп. 13.03.2015р., а стосовно отримання від відповідача готової продукції замість грошових коштів, позивач відмовився, оскільки не потребує даної продукції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між Глухівськім дочірнім агролісогосподарським підприємством «Глухівський агролісгосп» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Боско» (відповідач, покупець) 16.05.2012р. був укладений договір поставки № 18/в, відповідно до розділу 1 якого позивач зобов`язався поставити і продати, а відповідач купити: лісоматеріал круглих хвойних порід 1-3 ґатунку діаметром 20 см і більше, довжиною 4м (пиловник) на умовах франко-верхній склад продавця автомобільними партіями.

Пунктами 3.1 та 3.3 даного договору встановлено, що ціни на товар встановлюються у національній валюті України згідно діючого прейскуранту по франко-верхньому складу за м. куб. Форма розрахунків - 100% передоплата.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір № 18/в від 16.05.2012 року підписаний директорами сторін, скріплений печатками сторін та відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не був розірваний сторонами та не визнавався недійсним в судовому порядку.

У ст. 712 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалами справи, позивач свої зобов`язання відповідно до умов договору № 18/в від 16.05.2012р. виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Факт поставки товару відповідачу підтверджується товарно-транспортними накладними № 010456 від 17.05.2012р., № 010401 від 28.05.2012р., № 010402 від 28.05.2012р., які підписані повноважним представником відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнає та зазначає, що суму боргу через відсутність коштів зможе повернути позивачу готовою продукцією або сплачувати кошти рівними частинами по 1 000 грн. 00 коп. щомісячно до повного погашення заборгованості. 13.03.2015р. ним було перераховано на користь позивача 1 000 грн. 00 коп., на підтвердження чого надає платіжне доручення за № 165. Представник позивача у судовому засіданні підтвердив отримання від відповідача 1 000 грн. 00 коп. 13.03.2015р., а стосовно отримання від відповідача готової продукції замість грошових коштів, позивач відмовився, оскільки не потребує даної продукції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору поставки № 18/в від 16.05.2012р., прострочивши виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 21 486 грн. 34 коп. за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, визнаються відповідачем та підлягають задоволенню. Провадження по справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, сплаченої відповідачем після порушення провадження у справі, припиняється на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 18/в від 16.05.2012р., позивач просить стягнути з відповідача 5 562 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 1 753 грн. 93 коп. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боско» (40030, м. Суми, вул. Воєводіна, 9, код 23632056) на користь Глухівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Глухівський агролісгосп» (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Києво-Московська, 17-А, код 23637196) 21 486 грн. 34 коп. основного боргу, 1 753 грн. 93 коп. 3% річних, 5 562 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження по справі в частині стягнення 1 000 грн. 00 коп. - припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.03.2015р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД