Рішення

від 16.03.2015 по справі 922/581/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р.Справа № 922/581/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Експрес" про стягнення заборгованості у розмірі 30 119 849,65 грн. за участю представників сторін:

позивача - Цибулько О.І. за довіреністю від 13.01.2015 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота" м. Харків (позивача) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Експрес" про стягнення заборгованості за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 174 від 03.10.2013 року у розмірі 30 119 849,65 грн., яка складається з : сума простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 26 212 090,05 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 1 792 476,08 грн., пеня за прострочення заборгованості за кредитом в розмірі 2 002 890,79 грн., пеня за простроченою за заборгованості по відсоткам в розмірі 112 392,73 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 174 від 03.10.2013 року, в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача заявлену суму позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 02.03.2015 року о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.03.2015 року о 11:15 год.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Крім того, у судовому засіданні представник позивача підтримав надану 28.01.2015 року заяву про забезпечення позову (вх. № 3239), відповідно до якої останній просить суд накласти арешт на все майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф -2011" (61022, м.Харків, вул.Іваніська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38000274), в межах розміру сум позовних вимог, заборонити відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф -2011" (61022, м.Харків, вул.Іваніська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38000274) вчиняти наступні дії: передавати у спільну діяльність, у заставу, обмінювати, надавати у будь-яке користування, будь-яким іншим чином забезпечувати виконання своїх обов"язків/обов"язків третіх осіб перед іншими особами за рахунок майна, що належить відповідачу.

Розглянувши вказану заяву позивача, суд, виходить з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Так, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, відповідно до п. 3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. № 16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд зазначає, що останній просить суд вижити заходів до забезпечення позову на Товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф -2011" (61022, м.Харків, вул.Іваніська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38000274), яке не має жодного відношення до данної справи, а тому, враховуючи приписи Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16, господарський суд, приходить до обґрунтованого висновку, про відсутність підстав, для задоволення вказаної заяви, а тому відмовляє в її задоволенні.

Відповідач відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. Проте, до господарського суду Харківської області 05.03.2015 року повернулась ухвала суду від 30.01.2015 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

03.10.2013 року між Публічним акціонерне товариство "Банк Золоті ворота" м. Харків (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Експрес" (Позичальник, відповідач) було укладено договір № 174 на кредитну лінію (відновлювальну), з усіма змінами до нього (Кредитний договір), у відповідності до умов якого позивач у період з 03.10.2013 по 02.10.2014 року, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов'язується надати Позичальникові кредит у рамках кредитної лінії у розмірі 28 500 000.00 грн. (ліміт) без додаткових спеціальних переговорів, а Позичальник зобов'язується повернути кредит у строк не пізніше 02.10.2014 та сплачувати проценти за користування ним на визначених Договором умовах.

Згідно п.5.2.1 кредитного договору відповідач зобов'язаний здійснити погашення кредиту , сплату процентів в порядку та на умовах , передбачених договором.

Відповідно до п.5.2.5 кредитного договору відповідач зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та неустойку, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, зокрема, у випадках невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту або сплати процентів, комісійної винагороди.

Згідно з п.5.3.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів , неустойки та відшкодування інших збитків , заподіяних неналежним виконанням зобов'язань , а також відмовитись від подальшого кредитування позичальника за договором у випадках передбачених п.5.2.5. Договору.

Відповідно до п.5.2.4 кредитного договору , відповідач зобов'язаний виконувати вимоги банку згідно з п.5.3.1 договору протягом 5 днів з дня їх пред'явлення.

Пунктом 6.1.1 кредитного договору передбачено , що у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п.1.1 договору , та/або строків сплати процентів, комісій, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки на рахунок №29091010000001.

Відповідно до п. 7.9. Кредитного договору позовна давність про стягнення неустойки (і штрафу) встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідач, свої зобов'язання за договором №174 від 03.10.2013 року на кредитну лінію (відновлювальну), щодо повернення кредиту та сплати процентів в строки передбачені договором, не виконав.

21.07.2014 р. позивач, звернувся до відповідача з вимогою (вих. № 3726 від 21.07.2014 року) сплатити наявну перед позивачем заборгованість у 30-ти денний строк. Проте, відповіді відповідач на вказану вимогу не надав.

Так, станом на 15.01.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором №174 від 03.10.2013 року на кредитну лінію (відновлювальну) складає 30 119 849,65 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом 26 212 090,05 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками 1 792 476,08 грн., пеня за простроченою заборгованістю за кредитом 2 002 890,79 грн., пеня за простроченою заборгованістю за відсотками 112 392,73 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "Золоті ворота" щодо стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості за кредитом 26 212 090,05 грн., суми простроченої заборгованості за відсотками 1 792 476,08 грн.,

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.1.1 кредитного договору передбачено , що у випадку порушення строку повернення кредиту , передбаченого п.1.1 договору , та/або строків сплати процентів, комісій, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення виконання зобов'язання (порушення строку сплати кредиту) позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 2 002 890,79 грн. - пеня за простроченою заборгованістю за кредитом та пеню за простроченою заборгованістю за відсотками 112 392,73 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на всю суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 2 002 890,79 грн. пеня за простроченою заборгованістю за кредитом, 112 392,73 грн. - пеня за простроченою заборгованістю за відсотками, розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

З огляду на вказане, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 30 119 849,65 грн., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом 26 212 090,05 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками 1 792 476,08 грн., пеня за простроченою заборгованістю за кредитом 2 002 890,79 грн., пеня за простроченою заборгованістю за відсотками 112 392,73 грн.

Судові витрати у даній справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 73080,00 грн., у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, та підлягають стягненню на користь державного бюджету України, оскільки відповідно до п.22 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" позивачем судовий збір не сплачувався (зазначений позов поданий від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справі, пов'язаній із здійсненням тимчасової адміністрації), то він подається без сплати судового збору.).

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 232 та 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Експрес" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 21А, Код ЄДРПОУ 30772611) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" м. Харків (61166, м. Харків, пр. Леніна, 36, код ЄДРПОУ 20015529) заборгованість за договором на кредитну лінію (відновлювальну) № 174 від 03.10.2013 року у розмірі 30 119 849,65 грн., яка складається з : суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 26 212 090,05 грн., суми простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 1 792 476,08 грн., пені за прострочення заборгованості за кредитом в розмірі 2 002 890,79 грн., пені за простроченою за заборгованості по відскокам в розмірі 112 392,73 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Експрес" (61057, м. Харків, вул. Римарська, 21А, Код ЄДРПОУ 30772611) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 73080,00 грн. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.03.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/581/15