Рішення

від 12.03.2015 по справі 910/29124/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015Справа №910/29124/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС.НАФТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС-2000"

про стягнення збитків 131 885,16 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Стеблянко І.К. (дов.№б/н від 02.02.2015), Гурильов С.Ю. (дов.№123 від 12.03.2015)

від відповідача: Талибов Р.А. (дов.№б/н від 02.02.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС.НАФТА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС-2000" про стягнення збитків 131 885,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 порушено провадження у справі №910/29124/14 та призначено її до розгляду на 05.02.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 05.02.2015, судом винесено ухвалу, якою у задоволення клопотання представника відповідача, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 10.03.2015 року.

06.02.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

До початку судового засідання 10.03.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли доповнення до відзиву та додаткові документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.03.2015 оголошено перерву до 12.03.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2015 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зауважив на наданих до початку судового засідання через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини аналогічні тим, що викладені у відзиві та доповненнях до відзиву, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи представники сторін повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Томакс-2000» (виконавець) укладено Договір №01/08/2014-св на охорону та супроводження вантажів.

Предметом даного Договору є зобов'язання виконавця за дорученням замовника надавати йому послуги з охорони та супроводження світлих нафтопродуктів в залізничних вагонах-цистернах (далі - вантаж) по залізниці України до нафтобаз замовника. Під «нафтобазою замовника» сторони приймають сховища світлих нафтопродуктів, на як відвантажуються (направляються) нафтопродукти замовника або інших вказаних замовником осіб і де ці нафтопродукти зберігаються в подальшому.

Відповідно до п.1.2. Договору, охорона та супроводження здійснюється виконавцем з моменту приймання вантажу в пунктах наливу та/або на станціях розмитнення вантажу до здачі вантажу замовникові.

Прийом під охорону вантажу проводиться на естакаді наливу після його навантаження в технічно-правні комерційно придатні для наливання вагони-цистерни та/або на станціях розмитнення вантажу. Виміри нафтопродуктів у вагонах-цистернах здійснюються протягом 1 год.15 хв. при повній завантаженості естакади. (п.2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що пломбування завантажувальних люків, зливних приладів, повітряних клапанів (старого зразка) залізничних вагонів-цистерн проводиться представником вантажовідправника, відповідно до вимог чинного законодавства України безпосередньо після визначення кількості (маси) вантажу, що приймається. ЗПП вантажовідправника у присутності представника виконавця з вказівкою номерів і відтиснень пломб вноситься до залізничних накладних і в акти прийому-передачі вантажу, прийнятого під охорону. З моменту підписання акту прийому-передачі вантаж вважається прийнятим під охорону виконавцем. Після пломбування вантажу вантажовідправник забезпечує передачу вантажу залізниці для перевезення до станції призначення.

За умовами п.2.3. Договору, визначення кількості і якості вантажу при його передачі на охорону і супровід здійснюється відповідно до положень Інструкції №281/171/578/155 від 02.05.2008 р. про порядок прийому, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держкомнафтогазу, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Інструкції №271/121 від 04.06.2007 р., а також паспортом (сертифікатом) якості на вантаж, виданим виробником вантажу. Результати визначення кількості вантажу відбиваються в акті прийому-передачі вантажу під охорону, який підписується представниками сторін, а у випадках визначених замовником, представником незалежної експертної організації. Так само результати відображаються в акті форми 5-НП, яку підписують члени комісії, що брали участь в прийомі нафтопродуктів.

Акт прийому-передачі вантажу під охорону (у разі прийняття вантажу на естакаді наливу), як передбачено п.2.4. Договору, оформляється у кожному конкретному випадку у двох примірниках із визначенням порядкового номеру акту, станції відправлення, станції призначення, паспортних даних на вантаж (ТУ, ДСТУ), номерів і типів вагоно-цистерн, номер ЗПУ, висоти наливання, температури, густини, маси (нетто) і кількості вантажу, технічних засобів, вживаних при вимірюванні вантажу (з вказівкою марки, типу і сертифікації), умов проведення вимірів (на естакаді, в лабораторії), посад і ПІБ представників сторін, що здають і приймають вантаж. По одному примірнику акту з підписом вантажовідправника і представника виконавця про отримання вантажу залишаються у кожній із сторін.

Передача вантажу замовникові, відповідно до п.2.5. Договору, проводиться представником виконавця в місці зливу вантажу (на нафтобазах) при відкриванні вагонів-цистерн.

Згідно із п.2.6. Договору, кількість (маса) прибулого вантажу визначається (вимірюється) спільно із представниками замовника і виконавця об'ємно-масовим статичним способом згідно ГОСТ 2697683, ГОСТ 3900-85, Інструкції №281/171/578/155 от 02.05.2008, таблиць калібрувань залізничних цистерн. Результати визначення кількості вантажу відбиваються в акті прийому-передачі вантажу.

Оформлення акту прийому-передачі вантажу представникові замовника, за умовами п.2.7. Договору, здійснюється у двох примірниках із зазначенням даних про справність пломб, про цілісність вагонів-цистерн (їхні номери і типи), паспортних даних на вантаж (ДСТУ, ТУ), висоти наливання, температури, щільності, маси (нетто), засобів, вживаних при вимірюванні маси вантажу (з вказівкою марки, типу і сертифікації), посад, ПІБ представників виконавця і вантажоодержувача, що здають і приймають вантаж. Один примірник вказаного акту прийому-передачі, підтверджуючий кількість зданого вантажу, залишається у виконавця, а другий обмінюється на акт форми 5-НП, яку заповнює замовник.

Умовами Договору також встановлено зобов'язання для кожної із сторін, зокрема у п.3.2. Договору зазначено, що виконавець зобов'язаний прийняти під охорону вантаж по акту прийому-передачі, забезпечити його охорону і супровід, забезпечити належне оформлення вказаного вище акту з урахуванням п.2.3. і п.2.7. Договору, нести відповідальність за втрату або нестачу вантажу з моменту прийому його під охорону і до моменту здачі замовникові, тощо.

Виконавець, відповідно до п.4.1. Договору, несе повну матеріальну відповідальність перед замовником за втрату (недостачу) вантажів, переданих йому по акту прийому-передачі. Повна матеріальна відповідальність за відповідний вантаж, припиняється після надання замовникові акту прийом-передачі вантажу від виконавця до вантажоодержувача.

За умовами п.4.2. Договору, виконавець зобов'язаний відшкодувати замовникові вартість втраченого вантажу, якщо таке сталося з його вини, по кожній вагоно-цистерні, згідно умов, викладених у Додатках до Договору. Виконавець відшкодовує замовникові вартість втраченого (невистачаючого) вантажу з урахуванням перерахунку його надлишків і нестач.

Виконавець не несе відповідальності за втрату або нестачу вантажу у випадку, якщо нестача (втрата) вантажу відбулась у наслідок технічної несправності, крахах вагоно-цистерн, аваріях, з вини залізниці або вантажовідправника, що підтверджується документально.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що замовник здійснює розрахунок вартості втраченого вантажу (визначеного п.4.2. Договору), та виставляє рахунок для сплати виконавцю, який перераховує суми грошових коштів, складає вартість втраченого вантажу з свого розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок замовника.

Відповідно до п.5.2. Договору, виконавець кожного місяця, після проведення звірки по здачі вантажу, наступного за звітнім періодом, надає замовникові акт прийому-передачі послуг за даною угодою за минулий місяць.

Вартість і порядок оплати послуг, що надаються виконавцем з охорони і супроводу вантажу визначається, як визначено п.5.3. Договору, за домовленістю сторін шляхом оформлення додатків до Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість послуг визначається виходячи із ціни за одну тисячу кілограм, прийнятих під охорону вантажу.

Додатком №1 від 01.08.2014 до Договору 01/08/2014-св від 01.08.2014 сторони погодили, що виконавець зобов'язаний відшкодовувати замовників вартість втраченого вантажу по кожній вагоно-цистерні, яка перевищує 0,8% до 100т та 0,65% вище 100т від маси вантажу, взятого під охорону.

Також, у даному Додатку сторонами досягнуто згоди щодо вартості послуг з охорони та супроводження вантажів, а саме за загальну масу за місяць до 500 тисяч кг. - 25,00 грн. з ПДВ за одну тисячу кг, від 500 до 1000 тисячі кг. - 20,00 грн. з ПДВ та від 1000 кг. - 18,00 грн. з ПДВ за одну тисячу кг, прийнятого під охорону вантажу.

Оплата проводиться замовником на підставі оформленого акту фактично наданих послуг за Договором протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами даного акту і отримання замовником рахунку-фактури від виконавця.

У випадку несвоєчасного надання виконавцеві номерів вагоно-цистерн та паспорту якості (не пізніше ніж за 24 години до відправлення їх зі станції відправлення), виконавець має право не відшкодовувати замовнику виявлену нестачу, яка перевищує 0,8% до 100т та 0,65% вище 100т, що також передбачено у Додатку №1 до Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, позивач надав відповідачу заяву №18 на прийняття під охорону та забезпечення супроводження, недоторканості та цілісності наступного вантажу: вагоно-цистерн із дизельним паливом Евро № 505922435 із вагою 67,750 кг, №55306120 із вагою 65,850 кг та №50441666 із вагою 67,800 кг за маршрутом перевезення ст.Куп'янськ-Сортировочний-ст.Запоріжжя-Вантажне (вітка Мотор Січ). Вказана заявка від 13.11.2014 міститься у матеріалах справи та має підписи представників обох сторін - як замовника, так і виконавця.

Після прибуття охоронюваного відповідачем вантажу на ст.Запоріжжя-Грузове, актом приймання-передачі №18 від 18.11.2014, підписаним представником відповідача - Харченко О.Е., зафіксовано нестачу вантажу, а саме у цистерні №55306120 не вистачало 9185,00 кг палива.

Як передбачено п.2.7. Договору, замовником складено акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю (форма №5-НП) від 18.11.2014, у якому зазначено, що охоронюваний ТОВ «Томакс-2000» вантаж відправлений 13.11.2014 зі ст.Куп'янськ-Сортировочний прибув 18.11.2014 до ст.Запоріжжя-Вантажне, та під час розкривання цистерн №50441666, №50592435 та №55306120 і перевірки маси встановлено фактичну нестачу нафти у розмірі 8653 кг. Визначення маси вантажу здійснювалось по виміру метрштока, технічний стан цистерн, пломб ЗЗП та наявність відбитків пломб встановлено у задовільному стані, перевірено наявність і стан ущільнювальних прокладок. Вказаний акт підписано представниками комісії замовника, затвердженої наказом №33 від 29.04.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс.Нафта» (позивача), та представником виконавця (відповідача).

Також, у матеріалах справи наявна накладна залізниці із відомістю вагонів щодо відправлення вантажу 13.11.2014 загальною масою 201400 кг (цистерна №50441666 масою 67800 кг, №50592435 масою 67750 кг та №55306120 масою 65850 кг) під охороною ТОВ «Томакс-2000» та прибуття його 18.11.2014 до ст.Запоріжжя-Вантажне.

За надані позивачу послуги по охороні та супроводжуванню вантажу згідно із Договором №01/08/2014-св від 01.08.2014 за заявкою №18, відповідачем виставлено рахунок на оплату №401 від 17.11.2014 у сумі 5035,00 грн. разом із ПДВ, із розрахунку 201,4 тис кг за ціною 20,83 грн./кг. Надалі, відповідачем надано акт надання послуг №616 від 30.11.2014 за вищевказаною заявкою №18 на суму 5035,00 грн.

У зв'язку із зафіксованою у акті приймання-передачі від 18.11.2014 нестачею вантажу у цистерні №55306120 у розмірі 9185,00 кг, позивач направив 19.11.2014 відповідачу претензію вих.№775, яка отримана відповідачем 24.11.2014, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, із проханням відшкодувати протягом 3-х календарних днів завдану позивачу шкоду у розмірі 128386,50 грн.

Відповідачем дана претензія залишена поза увагою та оплату за втрачений вантаж відповідач так і не здійснив, що спричинило звернення позивача із даним позовом до суду.

Розраховуючи вартість втраченого вантажу, позивач посилається на наявні у матеріалах справи видаткову накладну із актом приймання-передачі №ИМ001633 від 13.11.2014, відповідно до яких позивачем закуплено дизельне паливо у Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Нафтогазова компанія» із розрахунку 18557,00 грн. за тону на загальну суму 3737379,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2449 від 13.11.2014 на суму 2896000,00 грн. та №1695 від 14.11.2014 на суму 841379,80 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач стверджує, що у зв'язку із несвоєчасно поданою позивачем зміненою заявкою №18 на охорону вантажу, відповідач був позбавлений можливості здійснити перевірку та заміри маси наданого вантажу, а тому, враховуючи також відсутність пошкоджень цистерн та пломб при прийнятті позивачем вантажу на кінцевій станції маршруту, вина у завданні позивачу збитків нестачею вантажу є не доведеною.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, за умовами укладеного 01.08.2014 між сторонами Договору №01/08/2014-св, відповідач зобов'язувався надавати позивачу послуги з охорони та супроводження світлих нафтопродуктів в залізничних вагонах-цистернах (вантаж) по залізниці України до нафтобаз замовника.

Відповідно до п.1.2. Договору, охорона та супроводження здійснюється виконавцем з моменту приймання вантажу в пунктах наливу та/або на станціях розмитнення вантажу до здачі вантажу замовникові із покладенням обов'язку щодо належного оформлення акту прийому-передачі вантажу з урахуванням вимог, викладених у п.2.3. та п.2.7. Договору, на виконавця (відповідача).

Так, приймаючи під охорону наданий позивачем вантаж, відповідач має визначити у такому акті станції відправлення та призначення, паспортні дані на вантаж (ТУ, ДСТУ), номери і типи вагоно-цистерн, номер ЗПУ, висоту наливання, температуру, густину, масу (нетто) і кількість вантажу, технічні засоби, вживані при вимірюванні вантажу (з вказівкою марки, типу і сертифікації), умови проведення вимірів (на естакаді, в лабораторії), посади і ПІБ представників сторін, що здають і приймають вантаж.

Виконавець, відповідно до п.4.1. Договору, несе повну матеріальну відповідальність перед замовником за втрату (недостачу) вантажів, переданих йому по акту прийому-передачі.

Із наявних у матеріалах справи документах вбачається, що після підписання обома сторонами 13.11.2014 заявки №18, відповідач прийняв та супроводжував визначений у даній заявці вантаж, що під час розгляду справи у суді сторонами не заперечувалось, проте відповідного акту приймання-передачі вантажу відповідачем не складалось.

За надані позивачу послуги, відповідач виставив рахунок на оплату №401 від 17.11.2014, у якому зазначено, що оплата здійснюється за послуги із супроводження вантажу згідно із Договором №01/08/2014-св від 01.08.2014 за заявкою №18 із розрахунку 201,4 тис кг за ціною 20,83 грн./кг, тобто, у загальній сумі 5035,00 грн. разом із ПДВ.

Тобто, виходячи із зазначеної у рахунку кількості прийнятого під охорону вантажу, відповідачем підтверджується надання послуг за заявкою №18 у розмірі 201,4 тис. кг вантажу (палива), що співпадає із переданою позивачем за вищезазначеною заявкою загальною масою вагоно-цистерн, а саме за № 505922435 із вагою 67,750 тис. кг, №55306120 із вагою 65,850 тис. кг та №50441666 із вагою 67,800 тис. кг.

Що стосується посилань відповідача на несвоєчасне надання позивачем зміненої після заміни цистерни заявки №18 від 12.11.2014 лише 17.11.2014, то суд зауважує, що у матеріалах справи міститься підписана 13.11.2014 обома представниками сторін заявка №18 із зазначенням трьох вище перелічених вагоно-цистерн. Надані відповідачем докази на підтвердження вказаної обставини судом бути прийняті не можуть, оскільки із наданих витягів з електронної пошти відповідача від 12.11.2014 та 17.11.2014 не вбачається змісту відправлених «ООО Транс.Нафта» повідомлень, а зазначено тільки їх назву.

До того ж, посилання відповідача на умови Додатку №1 до Договору №01/08/2014-св від 01.08.2014 щодо не надання позивачем не пізніше ніж за 24 години до відправлення вантажу номерів вагоно-цистерн та паспортів якості також відповідачем жодним чином не підтверджується, претензій чи зауважень з цього приводу відповідачем позивачу також під час та після здійснення охорони не висувалось, а номери вагоно-цистерн були заздалегідь зазначені у заявці №18 від 13.11.2014, а тому право не відшкодовувати позивачу нестачу вантажу у такому випадку у відповідача не виникає.

У відзиві на позов відповідач також посилається на встановлення у акті приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю (форма №5-НП) від 18.11.2014 задовільного стану цистерн, пломб ЗЗП та відбитків пломб, а також перевірку наявності і стану ущільнювальних прокладок.

Проте, надавши позивачу фактичні послуги по охороні вантажу, нестачу якого виявлено вже після його прибуття до станції призначення, та виставивши за ці послуги позивачу рахунок, у відповідності до заявленої у заявці №18 від 13.11.2014 позивачем маси, відповідач підтверджує прийняття вантажу у масі більшої, ніж доставлено, та має відшкодувати вартість втраченого під час охорони 6820 кг вантажу із розрахунку 18557 грн. за тону, тобто 126558,74 грн.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до приписів статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

За таких обставин, виходячи із вищевикладеного суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості втраченого вантажу у розмірі 126558,74 грн., є обґрунтованою та документально доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 5326,42 грн. не отриманої вигоди, то суд повідомляє наступне.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

У постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 № 3-188гс14 викладено, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором.

Рішення Верховного Суду України, відповідно до положень ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі не втрати частини вантажу, з урахуванням середньої роздрібної ціни дизельного палива на АЗС м.Запоріжжя станом на 15.12.2014 у розмірі 16,36 грн. за один літр, яке позивач міг би продати. Такі розрахунки є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях позивача отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, у зв'язку із чим вимога про задоволення 5326,42 грн. втраченої вигоди задоволенню не підлягає.

Приписами ст.32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС.НАФТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС-2000" про стягнення збитків 131 885,16 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС-2000" (04050, місто Київ, вулиця Білоруська, 26; ідентифікаційний код 34794382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС.НАФТА" (69002, місто Запоріжжя, вулиця Крива Бухта, 1; ідентифікаційний код 36605198) 126558 (сто двадцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 74 копійки вартості втраченого вантажу та 2531 (дві тисячі п'ятсот тридцять одну) гривню 17 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 12.03.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 17.03.2015 року.

Суддя К.В. Полякова