Рішення

від 10.03.2015 по справі 910/29207/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/29207/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Такіра"

про стягнення грошових коштів у розмірі 9 496,54 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Герасименко І.В. (дов.№557 від 31.12.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Такіра" про стягнення грошових коштів у розмірі 9 496,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014 порушено провадження у справі №910/29207/14 та призначено її до розгляду на 10.02.2015 року.

02.02.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 10.02.2015, суд виніс ухвалу, якою продовжив, у задоволення клопотання представника позивача, строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 10.03.2015 року.

До судового засідання 10.03.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Такіра» (відповідач) направило Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» (позивачу) лист №25 із проханням виконати профілактичні роботи по очищенню каналізаційних мереж довжиною 150м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Туполева, 7/В із гарантуванням здійснити оплату.

Замовлені роботи позивачем виконані у повному обсязі, що підтверджується актом №11 приймання виконаних будівельних робіт від 30.12.2011, підписаним обома сторонами, на загальну суму 9496,54 грн.

Так, із наявного у матеріалах справи акту вбачається, що позивачем надано послуги по очищенню каналізаційних трубопроводів та колекторів за адресою: м.Київ, вул.Туполева, 7/В, замовником яких виступив відповідач.

Зважаючи на те, що оплата за виконані роботи позивачу так і не надійшла, останній звернувся 09.12.2014 до відповідача із вимогою №3672/12 про сплату грошових коштів у розмірі 9496,54 грн. згідно підписаного обома сторонами акту №11 від 30.12.2011, та просив здійснити розрахунок протягом 7 (семи) днів з дня отримання даної вимоги.

Вищевказана вимога отримана відповідачем 15.12.2014, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення, однак залишення відповідачем даної вимоги без задоволення та відсутність погашення заборгованості спричинило звернення позивача із даним позовом до суду.

Під час розгляду спору у суді, позивач направляв відповідачу для погодження та підписання акт звірки взаєморозрахунків, однак вказаний акт залишено відповідачем поза увагою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами статті 202 ЦК України визначено поняття правочину як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. (ст.205 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.

Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, визначена ст.525 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що між сторонами існували фактичні відносини по виконанню робіт, обумовлені наданням відповідачем позивачу замовлення у вигляді листа.

Так, на виконання висловленого відповідачем у листі замовлення, позивач виконав роботи по очищенню каналізаційних мереж, проте, прийнявши за актом №11 від 30.12.2011 виконані позивачем роботи, відповідач їх оплату так і не здійснив.

Відтак, виходячи із існуючих між сторонами правових відносин, підтверджених діями обох сторін, зокрема позивачем виконаними роботами, а відповідачем погодженням та підписанням акту приймання даних робіт, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення вартості неоплачених робіт у розмірі 9496,54 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Такіра» про стягнення грошових коштів розмірі 9496,54 грн. - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Такіра» (04128, місто Київ, вулиця Туполєва, 7В; ідентифікаційний код 34762371) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, 1А; ідентифікаційний код 03327664) 9496 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 54 копійки заборгованості за виконані роботи та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 10.03.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 16.03.2015 року

Суддя К.В. Полякова