Рішення

від 18.03.2015 по справі 910/2739/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015Справа №910/2739/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід»

про стягнення 53 628,78 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Подольський В.О., Безсмертний В.Д. - представники за довіреністю № від 13.02.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 18.03.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» про стягнення 53 628,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.09.2014 між сторонами було укладено договір поставки № 230-03986-16569, за яким позивач зобов'язався передавати відповідачу будівельні матеріали партіями, а відповідач зобов'язався приймати товар та оплачувати його. За доводами позивача, на виконання умов договору ТОВ «БК «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ» поставило відповідачу будівельні матеріали на суму 61 967,36 грн, що підтверджується видатковими накладними № 452501 від 16.09.2014 та № 452502 від 19.09.2014 р. Відповідачем було частково оплачено отриманий товар, на суму 16110,00 грн, у зв'язку з чим у останнього існує непогашений борг перед позивачем у розмірі 45 856,13 грн, крім того, за неналежне виконання зобов'язання за договором позивачем нарахована пеня - 4 054,21 грн., інфляційні втрати - 3 267,66 грн та 3% - 450,78 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2739/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.03.2015.

17.03.2015 позивач через загальний відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду, що були залучені до матеріалів справи та клопотання про долучення до матеріалі справи копій угоди про надання правової допомоги, платіжного доручення про оплату та прохання стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з оплатою послуг адвокатів у розмірі 5 360,00 грн.

У судове засідання, призначене на 18.03.2015, представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали та надали пояснення по суті справи.

Відповідач в судове засідання 18.03.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0300502156172, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 14.02.2015. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

15 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ» (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (надалі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 230-03986-16569 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються сторонами в порядку визначеному цим договором, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, встановлених договором.

Згідно з п. 2.1. договору поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Відповідно до заявки покупця оформляється та направляється на його адресу рахунок-фактура, яка є підтвердженням взяття заявки до виконання. Рахунок-фактура є дійсним протягом 3 (трьох) банківських днів.

У п. 2.6. договору зазначено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю партію товару протягом 5 робочих днів після підтвердження взяття заявки покупця до виконання.

Право власності на товар переходить до покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання товару від постачальника до покупця (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 14 банківських днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії.

Розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок постачальника.

За доводами позивача на виконання умов договору ТОВ «БК «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ» поставило відповідачу будівельні матеріали на суму 61 966,13 грн, що підтверджується видатковими накладними № 452501 від 16.09.2014 на суму 9 183,64 грн, № 452502 від 19.09.2014 р. на суму 52 782,49 грн та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 16.09.2014 р. № 285. Відповідачем було частково оплачено отриманий товар, на суму 16 110,00 грн, у зв'язку з чим у останнього існує непогашений борг перед позивачем у розмірі 45 856,13 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити борг, яка залишена без реагування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.5. договору покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 14 банківських днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 61 966,13 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписані уповноваженими представниками сторін, а саме: № 452501 від 16.09.2014 на суму 9 183,64 грн, № 452502 від 19.09.2014 р. на суму 52 782,49 грн та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 16.09.2014 р. № 285.

Відповідачем було оплачено товар на суму 16 110,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, а відтак борг становить на момент розгляду справи по суті 45 856,13 грн (61 966,13 грн - 16 110,00 грн).

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.5. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 45 856,13 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 45 856,13 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню - 4 054,21 грн., інфляційні втрати - 3 267,66 грн та 3% - 450,78 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку затримки оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує його суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов договору покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 14 банківських днів з моменту виконання постачальником зобов'язання з поставки відповідної партії товару, а тому прострочення починається з наступного дня. Крім цього, матеріалами справи підтверджується факт, що 16.09.2014 р. відповідачем проведено часткову оплату товару на загальну суму 16 110,00 грн. Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 45865.13 10.10.2014 - 12.11.2014 34 12.5000 % 0.068 %* 1068.09 45865.13 13.11.2014 - 30.01.2015 79 14.0000 % 0.077 %* 2779.55

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 3 847,64 грн. в іншій частині пені слід відмовити.

Судом також здійснено перерахунок розміру 3% річних з урахуванням умов договору та суми заборгованості, зокрема:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 45865.13 10.10.2014 - 30.01.2015 113 3 % 425.98

А тому, задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 425,98 грн., в іншій частині слід відмовити.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем інфляційні втрати у розмірі 3 267,66 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Також позивач просить стягнути з відповідача 5 360,00 грн. в якості витрат за надання послуг адвокатів.

Статтею 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2015 р. між позивачем (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Консулат» (виконавець) було укладено Угоду № 4/15-гс про надавати правову допомогу клієнту, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання клієнту правової допомоги та виконувати його доручення щодо здійснення представництва та захист прав та інтересів в державних органах України, в т.ч. в судових органах та у виконавчій службі при вирішення спору з ТОВ «Будівельна компанія «Солід» щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 230-03986-16569 від 15.09.2014 р.

Для виконання даної угоди виконавець призначає адвоката Безсмертного Вадима Дмитровича та адвоката Шидловського Максима Валерійовича та помічника адвоката Подольського Вадима Олеговича.

Згідно з п.6. угоди за надання правової допомоги клієнт сплачує виконавцю гонорар у розмірі 5 360,00 грн.

На підтвердження виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаною угодою представником позивача надано ордер (серії КС № 33821 від 18.03.2015) на ім'я Безсмертного Вадима Дмитровича та копію платіжного доручення № 2938 від 02.09.2015 р. суму 5 360,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 5 360,00 грн. є документально підтвердженими та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору та послуг адвоката відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (03057, м. Київ, вул.. Смоленська, буд. 31-33; ідентифікаційний код 36158057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА ГІЛЬДІЯ» (08150, Київська область Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білгородська, буд. 27, кв. 29; ідентифікаційний код 37866779) заборгованість у сумі 45 856 грн (сорок п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) 13 коп.; пеню у розмірі 3 847 (три тисячі вісімсот сорок сім) грн 64 коп.; 3% річних у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн 98 коп.; інфляційні нарахування у розмірі 3 267 (три тисячі двісті шістдесят сім) грн 66 коп.; витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5 336 (п'ять тисяч триста тридцять шість) грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 819 (одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн 12 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.