Ухвала

від 19.03.2015 по справі 821/2921/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2921/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Вербицької Н.В. судді -Коваля М.П. при секретарі -Богдановій С.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановила:

Позивач ТОВ "Грін Тім" 28.07.2014 року звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014 року № 0000898000 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 455562 гривні, з яких за основним платежем на 445562 гривні, за штрафними санкціями на 9701 гривню; № 0000899000 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 390658 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ "Сінтегро" за період червень 2011 року, з ТОВ "Пилип С-Тара" за період жовтень 2011 року, з ТОВ "Л.Б.К." за період листопад, грудень 2011 року є протиправними, оскільки реальність їх здійснення було підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Висновки акту перевірки ґрунтувались не на документах бухгалтерського обліку, а на висновках актів перевірок контрагентів позивача. Відповідачем не було надано жодного доказу щодо недійсності правочинів, а у судовому порядку договори не було визнано недійсними. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини. Також позивач вказав на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові та уточненнях до адміністративного позову.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, з підстав, викладених у запереченнях (а.с. 202-203).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень - рішень було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 16.07.2014 року №0000898000 та податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 16.07.2014 року №0000899000.

В апеляційній скарзі Каховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що у період з 13.06.2014 року по 19.06.2014 року фахівцями Каховської ОДПІ було проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Грін Тім" (код 37249019) з питань правомірності формування податкового кредиту від операцій: з ТОВ "Сінтегро" (код за ЄДРПОУ 36560587) за період червень 2011 року, з ТОВ "Пилип С-Тара" (код за ЄДРПОУ 36595688) за період жовтень 2011 року; з ТОВ "Л.Б.К." (код за ЄДРПОУ 37754494) за період листопад, грудень 2011 року та податку на прибуток за ІІ-ІІІ кв. 2011 року, за 2011 рік, І кв. 2012 року, за результатами якої було складено акт від 26.04.2014 року № 187/21-15-22-026/37249019 (а.с. 7-41).

Вказаною перевіркою було встановлено порушення ТОВ "Грін Тім": п. 44.1 , п. 44.2 ст. 44 , п. 138.1 , п. 138.2 , пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України , що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинах: з ТОВ "Сінтегро" (код за ЄДРПОУ 36560587) за період червень 2011 року, з ТОВ "Пилип С-Тара" (код за ЄДРПОУ 36595688) за період жовтень 2011 року; з ТОВ "Л.Б.К." (код за ЄДРПОУ 37754494) за період листопад, грудень 2011 року та податку на прибуток за ІІ-ІІІ кв. 2011 року, за 2011 рік, І кв. 2012 року (а.с. 40).

Під час перевірки відповідачем було використано акт Каховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області від 13.01.2014 року № 34/15-306/37754494 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Л.Б.К." (37754494) з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями за листопад-грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року та квітень 2012 року", довідку Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.02.2014 року №64/2201/36595688 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Пилип. С-Тара" (код 36595688) з контрагентами (постачальниками та покупцями) за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року", акт від 11.02.2014 року № 64/15-01 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання". Цими актами було встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 134 , п. 138.1 ст. 138 , п. 198.1 , п. 198.2 , п. 198.6 ст. 198 ПК України .

Господарські операції між ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип С-Тара", ТОВ "Л.Б.К." та їх контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у певних обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що в свою чергу порушують ст.185 Кодексу в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання.

До перевірки ТОВ "Грін Тім" не надано: по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Сінтегро" - довіреності; з ТОВ "Пилип С-Тара" - видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт прийому-передачі товару, що свідчить про відсутність поставок товарів від ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип С-Тара", ТОВ "Л.Б.К.".

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014 року № 0000898000, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 455562 гривні, з яких за основним платежем на 445562 гривні, за штрафними санкціями на 9701 гривню; №0000899000, яким ТОВ "Грін Тім" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 390658 гривень (а.с. 51-52).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу .

Пунктом 152.1 статті 152 ПК України передбачено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1 ст. 151 цього кодексу , від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу .

Статтею 149 ПК України визначено, що податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу , з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу .

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу .

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 ПК України , а перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, передбачений ст.139 ПК України .

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України ).

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу ). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи з вищевикладеного, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавця товарів, робіт (послуг), який видавав податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що 05.04.2011 року між ТОВ "Грін Тім" (Покупець) та "Пилип. С-Тара" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №01/04.2011, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Номенклатура, кількість та ціна товару вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (а.с. 102-107).

Транспортування товару здійснюється автомобільним транспортом Продавця та за його рахунок (п.4.1 Договору).

Пунктом 5 Договору передбачені умови розрахунку, відповідно до яких: валюта платежу - гривня України; спосіб оплати - на розрахунковий рахунок Продавця відповідно до виставленого рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2011 року сторонами договору купівлі-продажу підписано специфікацію до вказаного договору (а.с. 105).

07 листопада 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до якої внесено зміни до специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № 01/04.2011 від 05.04.2011 року (а.с. 106-107).

На виконання домовленості ТОВ "Пилип. С-Тара" у жовтні 2011 року поставило ТОВ "Грін Тім" дошку дубову стругану 1 сорту 20*120/1588 мм у кількості 87,49 м3 на загальну суму 328585,25 гривень, в тому числі ПДВ - 54764,21 гривні.

Факт поставки вказаного товару підтверджується податковими накладними від 03.10.2011 року №№ 0000009, 0000011, від 04.10.2011 року №№ 0000012, 0000013, від 06.10.2011 року № 0000014, від 11.10.2011 року № 0000016, від 13.10.2011 року № 0000018, від 21.10.2011 року № 0000019, від 22.10.2011 року № 0000020, від 27.10.2011 року № 0000021, видатковими накладними від 03.10.2011 року №№ 109, 111, від 04.10.2011 року №№ 112, 113, від 06.10.2011 року № 114, від 11.10.2011 року № 116, від 13.10.2011 року № 118, від 21.10.2011 року № 119, від 22.10.2011 року № 120 та від 27.10.2011 року № 121 (а.с.108-139).

Транспортування дошки здійснювалось автотранспортом ТОВ "Пилип. С-Тара" та за його рахунок, що відповідає п. 4 договору купівлі-продажу від 01.04.2011 року.

Розрахунки між сторонами були проведені у безготівковому порядку, про що свідчать надані до суду банківські виписки.

Крім того, факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Пилип. С-Тара" підтверджується картками рахунку № 232, № 631 за жовтень 2011 року. Отриману від ТОВ "Пилип. С-Тара" дошку використано позивачем у власній господарській діяльності в якості тари (ящиків) для зберігання продукції (фруктів) (а.с. 110-114, 117-121, 124).

Також, згідно матеріалів справи, 15 лютого 2011 року між ТОВ "Сінтегро" (Постачальник) та ТОВ "Грін Тім" (Покупець) було укладено договір поставки № 04П/02-1119, відповідно до якого Покупець здійснює оплату, а Постачальник у відповідності до умов даного договору, узгодженою та прийнятою потребою, яка підтверджена Специфікацією, постачає продукцію виробничо-технічного призначення (а.с. 79-81).

Кількість та номенклатура Продукції вказується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1 Договору).

Відповідно до положень п.3.2 Договору поставка продукції здійснюється узгодженими партіями на умовах Инкотермс 2000 р. - DDP склад Покупця (Херсонська область, м.Каховка, Чаплинське шосе, б.7), якщо інше не передбачено у відповідній Специфікації.

В подальшому сторонами договору було укладено та підписано додатки до договору № 1 від 15.02.2011 року, № 2 від 17.03.2011 року, № 3 від 21.03.2011 року, № 4 від 25.03.2011 року, № 5, № 6 від 20.04.2011 року (а.с. 82-88).

Згідно матеріалів справи, на виконання договору ТОВ "Сінтегро" у червні 2011 року поставило ТОВ "Грін Тім" продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 1483977,28 гривень, в тому числі ПДВ - 247329,56 гривень, що підтверджується податковими накладними від 14.06.2011 року №№ 67, 68, 69, від 16.06.2011 року №№ 74, 75, 77 та від 17.06.2011 року № 84, видатковими накладними від 14.06.2011 року №405, від 16.06.2011 року № 418-421, від 22.06.2011 року. № 446 (а.с. 89-101).

Продукція виробничо-технічного призначення була доставлена Постачальником у відповідності до п. 3.2 договору поставки на склад Покупця за адресою Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7.

Крім того, факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Сінтегро" підтверджується картками рахунку № 631 за період січень 2011 року - грудень 2012 року (а.с. 140-155).

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2011 року між ТОВ "Грін Тім" (Замовник) та ТОВ "Л.Б.К." (Підрядник) було укладено договір на гідроізоляційні роботи № 05/10/11, відповідно до якого за дорученням Замовника, Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати гідроізоляцію (очисні споруди для оборотного водопостачання) за адресою вул.Чаплинське шосе,7 (а.с. 156-158).

Відповідно до п.6 Договору вартість робіт становить 207102 гривні (з врахуванням ПДВ), вид розрахунків - безготівковий.

На виконання умов договору ТОВ "Л.Б.К." у період з листопада 2011 року по лютий 2012 року та у квітні 2012 року було виконало роботи щодо: гідроізоляції (очисні споруди для оборотного водопостачання), обв'язки обладнання резервуара оборотного водопостачання, теплоізоляції зовнішньої стіни цеху по переробці цибулі, підключення адміністративної будівлі до підстанції ТПЗ, монтажу металевих переходів на резервуарі оборотного водопостачання, прокладки кабелю на вентиляцію офісу, зовнішнього фарбування резервуарів оборотного водопостачання, ремонту стін в компресорній, теплоізоляції дверей компресорних.

З матеріалів справи вбачається, що виконання вказаних робіт підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006-Г, ОУ-0000002-Г, ОУ-0000003-Г, ОУ-0000004-Г, ОУ-0000009-Г, ОУ-0000008-Г, ОУ-00000010-Г, ОУ-0000007-Г (а.с. 160-167).

ТОВ "Л.Б.К." були виписані податкові накладні від 03.11.2011 року № 16, від 22.11.2011 року № 24, № 25, від 29.11.2011 року № 27, від 02.12.2011 року № 28, № 29, від 06.12.2011 року № 30, № 31, від 07.12.2011 року № 33, від 28.12.2011 року № 42, від 09.02.2012 року № 6, № 7, від 28.04.2012 року № 51, № 52, на підставі яких позивач формував податковий кредит за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року та за квітень 2012 року. Дані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, зазначені у п. 201.1 ст. 201 ПК України (а.с. 168-181).

Розрахунки між підприємствами було проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 02.11.2011 року № 284, від 03.11.2011 року № 318, від 10.11.2011 року № 381, від 14.11.2011 року № 401, від 22.11.2011 року №№ 632, 633, від 29.11.2011 року № 709, від 02.12.2011 року №№ 747, 748, від 06.12.2011 року №№ 776, 779, від 07.12.2011 року № 807, від 14.12.2011 року № 842, від 22.12.2011 року № 908, від 09.02.2012 року №№ 1375, 1376, 1377, від 15.02.2012 року №№ 1482, 1483, від 01.03.2012 року № 1723 (а.с. 182-201).

Таким чином, сторонами повністю було виконано умови договору: ТОВ "Л.Б.К." виконало роботи, а ТОВ "Грін Тім" оплатило їх вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що надані позивачем податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), інші первинні та платіжні документи свідчать про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат по операціях з ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип. С-Тара", ТОВ "Л.Б.К.", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Судом 1-ї інстанції було правильно встановлено, що первинні документи, оформлені за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип. С-Тара", ТОВ "Л.Б.К." повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип. С-Тара", ТОВ "Л.Б.К." є дійсними.

Суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарів, зокрема, відповідачем було зазначено, що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, неправомірними є доводи відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарів не мали місце (не здійснювалися).

Суд 1-ї інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження відповідача про ненадання ТОВ "Грін Тім" до перевірки видаткових накладних по взаємовідносинам з ТОВ "Пилип. С-Тара", оскільки підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні (до яких у відповідача жодних зауважень не має), а не видаткові накладні.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України у справі №К/9991/8144/12 від 28.10.2013 року.

На думку колегії суддів, господарські операції між ТОВ "Грін Тім" та ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип. С-Тара" і ТОВ "Л.Б.К." з приводу поставок товарів, отримання послуг повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип. С-Тара", ТОВ "Л.Б.К." були вчинені порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару, отримання (надання) якого документується сторонами господарської операції.

На час здійснення господарських операцій ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип. С-Тара", ТОВ "Л.Б.К." мали свідоцтва платників ПДВ, що не заперечувалось відповідачем, а тому вони мали право виписувати податкові накладні.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип. С-Тара", ТОВ "Л.Б.К." чи визнання їх установчих документів недійсними, визнання вказаних підприємств банкрутами чи припинення юридичних осіб.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип. С-Тара", ТОВ "Л.Б.К." судом 1-ї інстанції було обґрунтовано зазначено, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ та формування валових витрат по операціях з такими контрагентами. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ТОВ "Грін Тім" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами по ланцюгу постачання. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.

Також судом 1-ї інстанції було правомірно встановлено, що відповідачем взято до уваги інформацію, викладену в акті Каховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області від 13.01.2014 року № 34/15-306/37754494 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Л.Б.К." (37754494) з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями за листопад-грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року та квітень 2012 року", довідці Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.02.2014 року № 64/2201/36595688 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Пилип. С-Тара" (код 36595688) з контрагентами (постачальниками та покупцями) за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року", акті від 11.02.2014 року № 64/15-01 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання".

Згідно положень п. 73.5 ст. 73 ПК України , п.п.6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232 , слідує, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб'єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, діючим законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суджень щодо відсутності об'єктів оподаткування, визнання нікчемними правочинів, так як у ньому мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнано належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Виходячи з вищевикладеного, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип. С-Тара", ТОВ "Л.Б.К." та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання товарів та послуг у цих постачальників, висновок Каховської ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Також, судом 1-ї інстанції було зазначено, що стаття 215 ЦК України , на порушення якої вказує Каховська ОДПІ в акті перевірки ТОВ "Грін Тім", розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону , або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з наведеного, викладені в акті перевірки висновки Каховської ОДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Проте відповідач не надав суду і не посилався на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до довідок єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців на час розгляду справи апеляційним судом не має запису про припинення ТОВ "Сінтегро", ТОВ "Пилип. С-Тара", ТОВ "Л.Б.К.".

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно і в достатньому об'ємі встановив обставини справи та ухвалив зазначені постанову і ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаних постанови та ухвали колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Н.В. Вербицька Суддя: /підпис/М.П. Коваль