Постанова

від 16.03.2015 по справі 802/363/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

16 березня 2015 р. Справа № 802/363/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці адміністративну справу

за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління

ДФС у Вінницькій області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-МВ"

про накладення арешту на кошти та інші цінності, -

В С Т А Н О В И В :

Вінницька об'єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Вінницькій області звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-МВ" (надалі – ТОВ "Моноліт-МВ", Товариство) про накладення арешту на кошти та інші цінності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за ТОВ "Моноліт-МВ" рахується заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість в сумі 73308,73 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав заяву в якому просив розгляд справи провести в порядку письмового провадження, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. При цьому, до суду повернувся конверт з відміткою поштового відділення зв'язку - "за вказаною адресою не значиться".

Положеннями частини 11 статті 35 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-МВ" зареєстроване Вінницьким міським управлінням юстиції 19 травня 2011 року та перебуває на податковому обліку у Вінницькій ОДПІ з 20 травня 2011 року.

З наданих до суду доказів вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість в сумі 73308,73 грн., що підтверджується розрахунком (а.с.5) та обліковою карткою платника податків (а.с.13-14).

Дана заборгованість виникла в результаті прийнятих 28 січня 2014 року Вінницькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень №0000921501, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 1984,40 гривень, №0000931501, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 723,80 гривень та №0001111600 від 22 січня 2013 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 57333,00 гривень – основного платежу, та 14333,00 гривень – штрафні санкції (а.с.18-19, 21).

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 лютого 2015 року (а.с. 08), інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04 лютого 2015 року (а.с. 09), довідкою Головного управління Держземагентства у Вінницькій області (а.с.10), довідкою Центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів при УДАІ УМВС України у Вінницькій області вих. №121 від 08 січня 2015 року (а.с.11) та довідкою Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 29 грудня 2014 року (а.с.12) у товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-МВ" майно відсутнє.

У зв'язку із наявністю заборгованості та відсутністю майна у відповідача податковий орган звернувся до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Положення п.36.1 ст. 36 ПК України передбачають, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У відповідності до п.57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Як видно із матеріалів справи, майна підприємства, що могло б бути описано у податкову заставу, податковим органом не виявлено.

При цьому, пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п.п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків. При цьому в силу вимог абзацу 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 73308,73 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про правомірність звернення податкового органу з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

Крім того, податковим органом вживались заходи щодо стягнення з відповідача заборгованості, про що свідчить факт направлення Товариству податкової вимоги №52-25 від 10 лютого 2014 року (а.с.34).

Також суд звертає увагу на те, що вимога позивача про арешт коштів на рахунках відповідача у банках та у визначеній сумі є вимогою, яка ґрунтується на Законі, оскільки підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України чітко закріплено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо накладення арешту саме на ті кошти і цінності платника податків, які фактично знаходяться в банку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-МВ" (код ЄДРПОУ 37690792, вул. Генерала Арабея, буд. 3, м. Вінниця), які знаходяться в банківських установах, на суму податкового боргу в розмірі 73308,73 гривень (сімдесят три тисячі триста вісім гривень 73 копійки).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           Крапівницька Н. Л.