Постанова

від 18.03.2015 по справі 821/2417/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2417/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.,

за участю представника апелянта - Вініченка О.В., керівника Приватного підприємства "Інвест Сервіс" - Сєріка С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інвест Сервіс" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Інвест Сервіс" до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Голопристанське відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2014 № 0000862200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість на загальну суму - 168657,5 грн., з яких за основним платежем - 134926 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33731,5 грн., № 0000872200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 123117,5 грн., з яких за основним платежем - 98494 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24623,5 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про їх скасування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що приватне підприємство "Інвест Сервіс" зареєстроване як юридична особа 6 вересня 2007 року та як платник податків перебуває на обліку в Голопристанському відділенні Цюрупинської ОДПІ.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ПП "Інвест Сервіс" є роздрібна торгівля пальним.

З 06.06.2014 р. по 13.06.2014 р. посадовою особою Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області на підставі повідомлення про проведення перевірки та відповідно до наказу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Інвест-сервіс», за результатами якої було складено акт від 17.06.2014 р. №229/22-0/35074584 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інвест сервіс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Прімаукргаз» за вересень - листопад 2013 року та при взаємовідносинах з постачальником ТОВ Торговий дім «Ветек» за січень-лютий 2014 року».

Згідно висновків акту перевіркою встановлені порушення, а саме: правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. 1. п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 149300 грн., в тому числі: - вересень 2013 року - 68555 грн.; - жовтень 2013 року - 36600 грн.; - листопад 2013 року - 12897 грн.; - січень 2014 року - 9141 грн.; - лютий 2014 року - 22107 грн.; 2. п.п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 112150 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.06.2014 № 0000862200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість на загальну суму - 168657,5 грн., з яких за основним платежем - 134926 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33731,5 грн., № 0000872200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 123117,5 грн., з яких за основним платежем - 98494 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24623,5 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні документи складського обліку газу скрапленого, який придбано у названих контрагентів та подальшого його обліку, пов'язаного з фактичним продажем та формуванням оподаткування доходу та податкового кредиту за наслідками такого продажу.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні-листопаді 2013 року позивач задокументував придбання скрапленого газу у ТОВ "Прімаукргаз" на загальну суму 708314,00 грн., у тому числі ПДВ 118052,34 грн. Придбання товару підтверджено податковими та бухгалтерськими накладними. Перевезення скрапленого газу здійснювалось ТОВ "Авто ліга", що підтверджується товарно-транспортними накладними (далі - ТТН).

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Прімаукргаз» (в подальшому -Постачальник) та ПП «Інвест Сервіс» (в подальшому-Покупець» 06 вересня 2013 року було укладено генеральний договір № ПГ/6-13, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця газ зріджений (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору (т. 1 а.с. 20-22). Здійснення господарської операції підтверджується первинним документами, а саме: видатковими накладними, специфікаціями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, податковими накладними (т. 1 а.с. 23-52).

Судом також встановлено, що у січні-лютому 2014 року позивач задокументував придбання газу скрапленого у ТОВ "Торговий дім Ветек" на загальну суму 187486,50 грн., у тому числі ПДВ - 31247,75 грн. Придбання підтверджено податковими та бухгалтерськими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Торговий дім Ветек» (в подальшому -Постачальник) та ПП «Інвест Сервіс» (в подальшому-Покупець» у жовтні 2013 р. було укладено договір № 33-13 поставки нафтопродуктів (зрідженого газу пропан-бутан), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність Покупця зріджений газ пропан-бутан (далі по тексту - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (т. 1 а.с. 53-56). Здійснення господарської операції підтверджується первинним документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 57-71).

Також в матеріалах справи наявні: платіжні доручення, податкові декларації, договір перевезення вантажів, копія звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), копія аркушів книги обліку розрахункових операцій, відомості по рахунку, квитанції, (т. 1 а.с. 82-227, т. 2 а.с. 10-13, 43-105).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції враховував інформацію, викладену в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо ТОВ "Торговий дім Ветек" та його контрагентів в ланцюгах постачання, в яких відповідач вказує на "проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру".

Однак судова колегія не погоджується з такими висновками, оскільки господарські операції з придбання газу скрапленого у ТОВ "Прімаукргаз" та ТОВ "ТД Ветек" позивач підтверджує податковими та бухгалтерськими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними документами на перерахування коштів постачальникам, отримання коштів від продажу газу - звітами та книгами обліку розрахункових операцій щодо роботи належним чином зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій.

Посилання відповідача у акті перевірки на той факт, що за її результатом встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності, через відсутність у підприємства - постачальника об'єктів, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, що свідчить про укладення угод без мети реального настання юридичних наслідків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки факт отримання позивачем від зазначених контрагентів товарів та послуг підтверджується первинною бухгалтерською документацією, яка наявна в матеріалах справи та досліджена судом апеляційної інстанції під час розгляду справи. Крім того, відповідачем не спростовано той факт, що на момент укладення договорів з позивачем вказані в акті контрагенти були зареєстровані в якості платників податків, мали статус юридичної особи, тобто у позивача не було підстав вважати недійсними укладені з контрагентами угоди.

Бухгалтерський та складський облік газу скрапленого має відбуватись відповідно до норм, встановлених Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332 (далі - Інструкція № 332).

Судом першої інстанції встановлено, що господарські операції з придбання газу скрапленого у ТОВ «Прімаукргаз» та ТОВ «ТД Ветек» позивач підтверджує податковими та бухгалтерськими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними документами, однак позивачем не надано доказів складського обліку газу скрапленого, що і стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача відсутні складські приміщення, а СВГ, який поступає від постачальників, знаходиться за місцем здійснення торгівельної діяльності, де відразу здійснюється його продаж.

На підтвердження реалізації СВГ позивачем надано книги обліку розрахункових операцій за період, що перевірявся та фіскальні звітні чеки, тому висновки суду першої інстанції про відсутність доказів складського оприбуткування та подальшого переміщення газу у зв'язку з його наступним продажем судова колегія вважає помилковим.

Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5 Інструкції № 332 підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства є видаткова та товаротранспортна накладні.

Відповідно до норм ст. 138, 44 Податкового Кодексу України, норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" облік доходів та витрат на підприємстві, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту здійснюється на підставі первинних документів, а не на підставі даних складського обліку підприємства, який позивач веде у вторинних регістрах обліку.

Крім того, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності, що було встановлено судом першої інстанції.

Позивачем надано всі первинні документи бухгалтерського обліку операцій з придбання газу у постачальників ТОВ "Прімаукргаз" та ТОВ "ТД Ветек", що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інвест Сервіс" - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Інвест Сервіс" до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Голопристанське відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення № 0000862200, № 0000872200 від 26.06.2014 року - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Інвест Сервіс" судові витрати 2923,2 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2015 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик