Рішення

від 18.03.2015 по справі 922/430/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р.Справа № 922/430/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Науково - виробничого підприємства "Електроспецтехнологія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків до Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова, м. Харків про стягнення 77076,02 грн. за участю представників сторін:

позивача - Лисак С.В. довіреність б/н від 22.12.2014 р.;

відповідача - Михальченко О.Г. довіреність №205 від 16.02.15 р.;

ВСТАНОВИВ:

Науково - виробниче підприємство "Електроспецтехнологія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 54000,00 грн., пеню у розмірі 15520,68 грн., інфляційні витрати в розмірі 4692,60 грн., 3% річних у розмірі 2862,74 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №26/12 з надання послуг зі створення інформаційної продукції, який укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував.

Присутні представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, про що надали відзив на позов за вх.№7546, в якому зазначили, що за умовами п.3.2. договору №26/12 від 24.12.12 р., який укладено між позивачем та відповідачем, відповідач, як замовник по договору зобов'язується провести оплату послуг шляхом перерахування суми, зазначеній у специфікації, тобто строк виконання зобов'язання в договорі не встановлено, що підтверджується позивачем у позовній заяві, а відтак відповідач не порушив зобов'язань щодо сплати за надані позивачем послуги. Також відповідач зазначив, що ст. 256 ЦК України встановлено, що для стягнення (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, а позивачем здійснено нарахування пені за період з 25.12.2012 р. по 01.11.2014 р., тобто позивачем пропущено строк позовної давності щодо нарахування пені. За таких обставин на думку відповідача у позивача не має підстав для задоволення позову, тому відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

24 грудня 2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 26/12 з надання послуг зі створення інформаційної продукції.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов цього договору позивач зобов'язувався надати послуги зі створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи у вигляді роздаткових матеріалів (листівок), а відповідач зобов'язувався проводити оплату наданих послуг згідно договору.

Позивач зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме: створив інформаційну продукцію у вигляду роздаткових матеріалів 10x20 см у кількості 15000 од. Вказані послуги були прийняті відповідачем згідно акту виконаних робіт №1 від 2412.2012 року.

Згідно п.3.1. договору загальна сума договору складає 54000,00 грн.

П.3.2. договору передбачено, що замовник зобов'язується провести оплату послуг шляхом перерахування суми, зазначеної у специфікації, на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акту здачі-прийомки виконаних робіт.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, про що свідчить акт виконаних робіт №1 від 24.12.2012 року, який був підписаний відповідачем.

Відповідач отримав послуги зі створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи у вигляді роздаткових матеріалів (листівок) за договором, але їх вартість не сплатив, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 54000,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 54000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 15520,68 грн., інфляційні витрати в розмірі 4692,60 грн., 3% річних у розмірі 2862,74 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних витрат та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем пені суд вважає зазначити про наступне.

Відповідно до п.4.2. договору, при порушенні умов цього договору, стосовно терміну виконання виконавець сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми договору за кожен день затримки виконання робіт, але не нижче однієї облікової ставки НБУ , яка діяла на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період з 25.12.2012 року по 01.11.2014 року і становить 15520,68 грн.

Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування строків позовної давності.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Але у відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та заявив клопотання про сплив строку позовної давності для нарахування пені.

Згідно ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем пропущений строк позовної давності для нарахування пені, суд вважає за необхідне в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 15520,68 грн. у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Київського району м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Артема, 5, код ЄДРПОУ 25996710) на користь Науково - виробниче підприємство "Електроспецтехнологія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 7, оф. 1, код ЄДРПОУ 31064682) суму заборгованості у розмірі 54000,00 грн. інфляційні витрати у розмірі 4692,60 грн., 3% річних у розмірі 2862,74 грн. та судовий збір у розмірі 1459,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 15520,68 грн. - у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 20.03.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний