Рішення

від 18.03.2015 по справі 910/2036/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015Справа №910/2036/15-г

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТР Продакшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індагро Груп" простягнення 31 852,81 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Рій О.В. - представник за довіреністю № 13 від 28.01.2015; від відповідачаПровоторов О.П. - представник за довіреністю від 19.01.2015

В судовому засіданні 18.03.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР Продакшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індагро Груп" про стягнення 31 852,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам Договору поставки товару № 2014-02 від 08.01.2014 відповідачем було порушено строки оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована пеня у розмірі 15 547,85 грн., 3 % річних у розмірі 1849,90 грн. та інфляційні у розмірі 14 455,06 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2036/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25.02.2015.

25.02.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника та відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що оскільки протягом часу виконання сторонами договору № 2014-02 поставки товару ціни на товар, що отримував покупець, не зростали, тому застосування в даному випадку норми ч.2 ст. 625 ЦК України, не відповідає нормам пп.6 п.1 ст.3 ЦК України. Крім того, відповідач зазначає, що сплата індексу інфляції та 3 % річних договором не передбачені.

У судове засідання, призначене на 25.02.2015, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав через канцелярію суду документи, що були долучені до матеріалів справи, проти клопотання відповідача про відкладення справи заперечував.

У зв'язку з першою неявкою в судове засідання представника відповідача та враховуючи подане ним клопотання, суд відклав розгляд справи на 18.03.15.

В судове засідання 18.03.15 представники сторін з'явились, представник відповідача підтримав подане через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовує необхідністю витребувати у позивача документи щодо підстав постачання та обсягів замовлення товарів.

Представник позивача проти вказаного клопотання заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача суд відмовив в його задоволенні виходячи з наступного.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання у даній справі вже відкладалось за клопотанням відповідача та у зв'язку з неявкою його представника в судове засідання.

Суд зазначає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та формальним, а отже таким, що порушує інтереси та процесуальні права іншої сторони у спорі, у зв'язку з чим підлягає відхиленню.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що відповідач виклав свою позицію у відзиві на позов, який був поданий ним через канцелярію суду 25.02.15.

Представник позивача надав додаткові пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував,

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

08 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТР Продакшн» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індарго груп" (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки товару № 2014-02 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язується поставити на умовах цього договору, а покупець прийняти і оплатити паперову продукцію господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення, в кількості, асортименті та в строки, обумовлені сторонами в даному договорі та в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1, 4.3 ціна товару погоджується між сторонами на кожну партію товару і визначається в специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних, умови оплати товару - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Згідно з п.4.5 договору товар вважається оплаченим з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, оприбуткування готівки в касу постачальника або підписання двома сторонами документу, що свідчить про проведені розрахунки, які не заборонені законодавством України.

Позивач на виконання умов Договору здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 256 758,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 375 від 06.06.14 на суму 11514,00 грн.;

№ 403 від 19.06.14 на суму 15840,00 грн.;

№ 407 від 20.06.14 на суму 53399,90 грн.

№ 417 від 25.06.14 на суму 70140,10 грн.;

№ 466 від 15.07.14 на суму 6864,00 грн.;

№ 495 від 29.07.14 на суму 7920,00 грн.;

№ 504 від 30.07.14 на суму 91080,00 грн.;

Зазначені вище видаткові накладні підписані та скріплені печаткою відповідача (копії наявні в матеріалах справи, оригінали були оглянуті в судовому засіданні). Вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без жодних зауважень та заперечень щодо належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТР Продакшн" прийнятих на себе за договором № 2014-02 зобов'язань.

Внаслідок підписання вказаних видаткових накладних та приймання товару в обсягах поставлених позивачем у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу вартість поставленого товару в порядку та строки, визначені договором, а саме п. 4.3 договору - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач в порушення умов Договору, оплату поставленого позивачем товару у строки встановлені умовами договору не здійснив, що вбачається з наявних в матеріалах справи виписок з рахунку позивача та акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.14 по 06.01.15, що підписаний представниками сторін.

З матеріалів справи, зокрема акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.14 по 06.01.15, що підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, вбачається, що відповідачем було здійснено наступні платежі за поставлений позивачем товар:

06.08.14 на суму 30000,00 грн.

04.09.14 на суму 10000,00 грн.

02.10.14 на суму 20000,00 грн.

10.11.14 на суму 10000,00 грн.

11.11.14 на суму 100 000,00 грн.

12.11.14 на суму 20 000,00 грн.

18.11.14 на суму 6758,00 грн.

27.11.14 на суму 5000,00 грн.

28.11.14 на суму 10000,00 грн.

05.12.14 на суму 20000,00 грн.

05.12.14 на суму 5000,00 грн.

30.12.14 на суму 20000,00 грн.

Всього на суму 256758,00 грн.

09.01.15 позивач направив на адресу відповідача претензію про стягнення штрафних санкцій за порушення строків оплати поставленої продукції, встановлених умовами договору поставки № 2014-02, що була отримана відповідачем 20.01.15.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за поставлений товар, позивач просить суду стягнути з відповідача 15547,85 грн. пені, 1849,90 грн. 3 % річних та 14455,06 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 N 62-97р в яких зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційні зміни розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число - інфляційні зміни розраховуються з врахуванням цього місяця.

Розмір інфляційних втрат за перерахунком суду складає 12472,04 грн., у стягненні 1983,02 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Суд зазначає, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви розрахунок 3 % річних є арифметично вірним та обґрунтованим, тому вказана вимога підлягає задоволенню в розмірі заявленому позивачем - 1849,90 грн.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви, тому позовні вимоги про стягнення 15547,84 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів на спростування позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, ст..ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТР Продакшн» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індаго Груп» (01042 м. Київ, вул. Патриса Лумумби, будинок 4/6, корпус А, кімната 617, ідентифікаційний код 34224583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР Продакшн" (02068 м. Київ, вул. Срібнокільська, будинок 24, кв. 37, ідентифікаційний код 37788434) інфляційні втрати в розмірі 12 472 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 04 коп., 3 % річних в розмірі 1 849 (одну тисячу вісімсот сорок дев'ять) грн. 90 коп., пеню в розмірі 15 547 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 85 коп., 1 713 (одну тисячу сімсот тринадцять) грн. 26 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 1 983,02 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2015 р.

Суддя Л.Г. Пукшин