Рішення

від 17.03.2015 по справі 11/195 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 р. Справа №11/195

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави, уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-експлуатаційна дільниця «Карпатбудсервіс», м.Львів

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор;

від позивача: Терех-Лагодюк О.М. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників прокуратури та позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-експлуатаційна дільниця «Карпатбудсервіс» про стягнення основного боргу в сумі 33965грн. 95коп., пені у розмірі 3394грн. 32коп.; інфляційних втрат в розмірі 5099грн. 03коп. та 3% річних у розмірі 533грн. 44коп.

Ухвалою суду від 11.08.2008р. порушено провадження у справі №11/195 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.10.2008р. Ухвалою суду від 02.10.2008р. (суддя Сало І.А.) зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення господарського суду Львівської області у справі №10/313А за позовом Житлового кооперативу №140 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб - Департамент житлового господарства та інфраструктури; Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго"; Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго"; Територіальне відділення Антимонопольного комітету Львівської області; Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області; Об'єднання профспілок Львівщини; Житлово-будівельний кооператив - 220; Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Формула"; Членська благодійна організація "Львівська міська спілка захисту прав громадян"; Житлово-будівельний кооператив "Світовид-93"; Житлово-будівельний кооператив №152; Асоціація об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Сихівчани"; ОСББ "Сихівчани-1"; ОСББ "Сихівчани- 2"; ОСББ "Сихівчани- 4"; ОСББ "Сихівчани-5"; ОСББ "Ластівка"; Житлово-будівельний кооператив №186; Правосудько О.М.; Громадська організація "Вартові закону"; Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Угорська-22" про визнання недійсним рішення №1189 від 20.10.2006р. Виконавчого комітету Львівської міської ради "Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і підігріву води".

У зв'язку із відставкою судді господарського суду Сала І.А., розпорядженням в.о. голови суду від 22.12.2010р. справу №11/195 передано судді Судовій-Хомюк Н.М.

04.03.2011р. відповідно до проведеного автоматичного розподілу справу №11/195 було передано до розгляду судді Гоменюк З.П., оскільки постановою Верховної ради України від 17.02.2011р. суддю господарського суду Львівської області Судову-Хомюк Н.М. призначено суддею Львівського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 19.10.2011р. (суддя Гоменюк З.П.) поновлено провадження у справі №11/195 та призначено її до розгляду на 22.11.2011р. Ухвалою суду від 22.11.2011р. зупинено провадження у справі №11/195 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається Галицьким районним судом м.Львова.

В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гуменюк З.П., пов'язаною з вагітністю, за розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області було проведено повторний автоматичний розподіл судді у справі № 11/195, в результаті якого справу № 11/195 передано на розгляд судді Іванчук С.В.

В канцелярію суду (вх.№7841/15 від 24.02.2015р.) від позивача (Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго") подано клопотання №10/480 від 24.02.2015р. про поновлення провадження у справі з доданими до нього документами згідно додатків. В даному клопотанні №10/480 від 24.02.2015р. (вх.№7841/15 від 24.02.2015р.) представник позивача зазначає, що постановою Галицького районного суду м.Львова від 29.01.2013р. в задоволенні адміністративного позову ЖК №140 та ОСББ "Угорська-22" у справі №10/313А відмовлено. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.10.2013р. постанову Галицького районного суду м.Львова від 29.01.2013р. скасував та прийняв нове рішення, яким позов задоволив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.07.2014р. постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013р. скасував, а постанову Галицького районного суду м.Львова від 29.01.2013р. залишив в силі. Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.07.2014р., Верна Г.І., Гегель Т.Л. та ін. звернулись із заявами до Верховного суду України про перегляд ухвали касаційної інстанції, який постановою від 02.12.2014р. відмовив у задоволенні заяв. На підтвердження вищезазначених обставин представником позивача до клопотання №10/480 від 24.02.2015р. (вх.№7841/15 від 24.02.2015р.) долучено ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.07.2014р. та постанову Верховного суду України від 02.12.2014р.

Ухвалою суду від 27.02.2015р. поновлено провадження у справі №11/195 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2015р.

В судовому засіданні 17.03.2015р. судом розглянуто та задоволено заяву позивача б/н від 02.10.2008р. про зменшення розміру позовних вимог та позовні вимоги розглядаються із врахуванням вимог, викладених в заяві б/н від 02.10.2008р., поданій позивачем, в якій позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 18241грн. 41коп., пеню у розмірі 3394грн. 32коп.; інфляційні втрати в розмірі 5099грн. 03коп. та 3% річних у розмірі 533грн. 44коп.

В судове засідання 17.03.2015р. прокурор та представник позивача явку забезпечили, позовні вимоги підтримали і просять суд позов задоволити. Позивачем, через канцелярію суду (вх.№11559/15 від 17.03.2015р.) подано довідку №684-05 від 16.03.2015р. про те, що станом на 01.03.2015р. відсутня заборгованість з основного боргу ТзОВ РЕД «Карпатбудсервіс» по договору №5462 від 01.10.2013р. на постачання теплової енергії в будинок по вул.Величковського, 24.

16.03.2015р. представник відповідача, через канцелярію суду (вх.№11064/15) подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити в судове засідання явку повноважного представника. Однак, заявник у даному клопотанні не зазначив жодних причин неможливості забезпечення явки представника відповідача та неможливості подання відзиву та доказів у справі.

В судове засідання 17.03.2015р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№21543 від 30.09.2008р.), вимоги ухвали суду від 27.02.2015р. не виконав. Представники прокуратури та позивача заперечили проти задоволення клопотання (вх.№11064/15 від 16.03.2015р.) про відкладення розгляду справи. Судом розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№11064/15 від 16.03.2015р.) про відкладення розгляду справи, оскільки пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. І згідно із ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 року №1752/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" та Законом України "Про джерела фінансування органів державної влади" до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Львівська міська рада, яка наділена повноваженнями в галузі житлово-комунального господарства, а саме забезпечення населення та юридичних осіб тепловою енергією.

Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» належить до підприємств комунальної власності, основним предметом діяльності якого є виробництво і відпуск теплової енергії споживачам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор Залізничного району м.Львова правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям і прокурор у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

01.11.2006р. між Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-експлуатаційна дільниця «Карпатбудсервіс» (покупець) укладено договір №5462 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту - договір). Цей договір набув чинності з дня його підписання та діяв до 01.11.2007р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п.10.1, 10.4 договору).

Відповідно до розділу 1 договору енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається покупцеві в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно з графіком, затвердженим органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Згідно із п.6.3. договору покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, на виконання договірних зобов'язань позивачем з 01.10.2007р. по 01.07.2008р. надано послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати на виконання умов укладеного договору виконував неналежним чином, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 18241грн. 41коп.

У відзиві на позовну заяву, відповідач стверджує, що при нарахуванні вказаної у позовній заяві сумі боргу безпідставно застосовувались тарифи, встановлені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006р., а тому дане рішення ВК ЛМР №1189 від 20.10.2006р. було оскаржене до господарського суду Львівської області у справі №10/313А. Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.12.2010р. поновлено провадження у справі №10/313А за позовом Житлового кооперативу №140 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб - Департамент житлового господарства та інфраструктури; Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго"; Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго"; Територіальне відділення Антимонопольного комітету Львівської області; Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області; Об'єднання профспілок Львівщини; Житлово-будівельний кооператив - 220; Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Формула"; Членська благодійна організація "Львівська міська спілка захисту прав громадян"; Житлово-будівельний кооператив "Світовид-93"; Житлово-будівельний кооператив №152; Асоціація об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Сихівчани"; ОСББ "Сихівчани-1"; ОСББ "Сихівчани- 2"; ОСББ "Сихівчани- 4"; ОСББ "Сихівчани-5"; ОСББ "Ластівка"; Житлово-будівельний кооператив №186; Правосудько О.М.; Громадська організація "Вартові закону" м.Львів, третя особа, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Угорська-22" про визнання недійсним рішення №1189 від 20.10.2006р. Виконавчого комітету Львівської міської ради "Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і підігріву води" та справу №10/313/А передано на розгляд іншого адміністративного суду - Галицького районного суду міста Львова.

Судом встановлено, що постановою Галицького районного суду м.Львова від 29.01.2013р. в задоволенні адміністративного позову у справі №10/313А відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013р. у справі №10/313А постанову Галицького районного суду м.Львова від 29.01.2013р. скасовано та прийняте нове рішення, яким позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.07.2014р. постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013р. скасовано, а постанову Галицького районного суду м.Львова від 29.01.2013р. залишено без змін. Постановою Верховного суду України від 02.12.2014р. відмовлено у задоволенні заяв про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.07.2014р. у справі №10/313А.

Згідно із ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, як вбачається із вищенаведеного, на день подання позову до суду та на день прийняття рішення по даній справі, позивач нарахував відповідачу заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, по діючим тарифам, які встановлені рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради у спірний період.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день прийняття рішення, позивачем було подано клопотання №10-1002 від 13.09.2011р. (вх.№20850/11 від 14.09.2011р.) та довідку №684-05 від 16.03.2015р. (вх.№11559/15 від 17.03.2015р.) про сплату відповідачем основного боргу. Відтак, враховуючи дану обставину, а саме оплату відповідачем основного боргу, провадження у цій частині підлягає припиненню.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.3 договору сторони встановили, що покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Так, згідно п.7.2.3. договору, позивач за період з січня по червень 2008 року нарахував відповідачу пеню у розмірі 3394грн. 32коп. Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку пені, відтак в перерахунку фактична сума пені, яка підлягає задоволенню, складає 3384грн. 95коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України за прострочення оплати нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 5099грн. 03коп. та 3% річних в розмірі 533грн. 44коп. за період з жовтня 2007 року по червень 2008 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення пені у розмірі 3384грн. 95коп.; інфляційних втрат в розмірі 5099грн. 03коп. та 3% річних у розмірі 533грн. 44коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 18241грн. 41коп. провадження у справі належить припинити, а в решті позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 9грн. 37коп. належить відмовити.

Згідно із ст.44 ГПК України (яка діяла на день подання позову до суду) судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.49 ГПК України (яка діяла на день подання позову до суду) передбачено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Станом на день подання даного позову до суду у 2008 році діяв Декрет Кабінет Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито» та Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258.

Відповідно до пп.а п.2 ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито» (який діяв на момент подання позову до суду) ставки державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із п.30 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито» (який діяв на момент подання позову до суду) від сплати державного мита звільняється Генеральна прокуратура України та її органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

Відповідно до розділу ІІ Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 (який діяв на момент подання позову до суду) розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів - за ставкою 118 гривень.

Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, державне мито в розмірі 272грн. 59коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 117грн. 96коп., стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 29, 33, 34, 35, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-експлуатаційна дільниця «Карпатбудсервіс» (79071, м.Львів, вул.Щирецька, 5, код ЄДРПОУ 30994120) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (79054, м.Львів, вул.С.Петлюри, 4а, код ЄДРПОУ 20784943) 3384грн. 95коп. - пені; 5099грн. 03коп. - інфляційних втрат та 533грн. 44коп. - 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-експлуатаційна дільниця «Карпатбудсервіс» (79071, м.Львів, вул.Щирецька, 5, код ЄДРПОУ 30994120) в дохід Державного бюджету України - 272грн. 59коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-експлуатаційна дільниця «Карпатбудсервіс» (79071, м.Львів, вул.Щирецька, 5, код ЄДРПОУ 30994120) в дохід Державного бюджету України - 117грн. 96коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В частині основного боргу в сумі 18241грн. 41коп. провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 20.03.2015р.