Ухвала

від 17.03.2015 по справі 820/20520/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р.Справа № 820/20520/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Рубіжанський залізобетон" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2015р. по справі № 820/20520/14

за позовом Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області

до Приватного підприємства "Рубіжанський залізобетон"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути кошти за податковим боргом з Приватного підприємства „Рубіжанський залізобетон" у сумі 27388,27 грн. з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих цього платника податків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Приватне підприємство "Рубіжанський залізобетон" перебуває на податковому обліку в Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області. Станом на час звернення до суду мається податковий борг у розмірі 27388,27 грн. В зв'язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку суму податкового зобов'язання сплачено не було, а проведені податковим органом дії щодо примусово стягнення суми не призвели до погашення податного боргу, то дана сума підлягає стягненню за рішенням суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року адміністративний позов Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Приватного підприємства "Рубіжанський залізобетон" про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Рубіжанський залізобетон" кошти за податковим боргом у сумі 27388,27 грн. (двадцять сім тисяч триста вісімдесят вісім гривень 27 коп.) з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих цього платника податків.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій, зазначив, що судом першої інстанції не надана належна правова оцінка обставинам справи та невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1,6,11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подав.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Приватного підприємства "Рубіжанський залізобетон" зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на обліку як платник податків в Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Приватне підприємство „Рубіжанський залізобетон" має не сплачені узгоджені податкові зобов'язання у сумі 27388,27 грн.

Приватним підприємством „Рубіжанський залізобетон" до Рубіжанської ОДПІ у 2014 році подано податкову декларацію з плати за землю № 9006998660 від 15.02.14 р. та відповідно узгоджені податкові зобов'язання.

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на вимоги Податкового кодексу України щодо обов'язковості сплати податкового зобов'язання плати за землю та обґрунтованість вимог позивача про стягнення узгодженої суми заборгованості податкового зобов'язання з плати за землю за червень - жовтень 2014 року в сумі 27388грн. 27коп.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до положеннями ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 285.1 та 285і2 ст. 285 ПКУ базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно п. 287.3 ст. 287 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом ЗО календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ІЖУ сума грошового зобов'язання, самостійно узгоджена платником податків, але не сплачена у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 49.16 ст. 49 ПКУ платник податків зобов"язаннй погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Суми податкових зобов'язань визначені відповідачем самостійно у податкових деклараціях, в силу приписів п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України не підлягають оскарженню та є узгодженими з дня подання декларацій.

У строки, визначені в Податковому кодексі України, вказана узгоджена сума грошового зобов'язання відповідачем сплачена не була, заборгованість перед бюджетом становить 27388,27 грн.

Відповідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки. контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Податковою інспекцією винесено податкову вимогу № 219-25 від 05.09.14 р., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримана ним.

Згідно з п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України податкові вимоги вважаються надісланими (врученими) платнику податків, якщо їх передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом платника податків.

Згідно з п. 20.1.19 п.п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та або податкового боргу.

Сума боргу в розмірі 27388,27 грн. Приватним підприємством „Рубіжанський залізобетон" не сплачена, а тому підлягає стягненню в примусовому порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом у сумі 27388,27 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року набув чинності з 15.10.2014 року, не має зворотної дії в часі і не охоплює зазначений період податкового боргу, червень - жовтень 2014 року.

Керуючись ст. ст. 160,167,195,197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рубіжанський залізобетон" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2015р. по справі № 820/20520/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О.