Рішення

від 17.03.2015 по справі 317/2158/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/19/15 Головуючий у 1 інстанції: Мінгазов Р.В.

Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 17" березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Мельнику З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Світточ" на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 15 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Світточ" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до ПП "Світточ" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24.03.2008 року між нею та ПП "Світточ" укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 5,10 га, строком на десять років, яка належить позивачці на підставі державного акту на право приватної власності на землю IV-ЗП №020305 від "04" липня 2005 року.

Згідно з умовами договору та додаткової угоди від 31 жовтня 2011 року земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, за оренду земельного паю орендар проводить розрахунок з орендодавцем в грошовому вигляді або в натуральному вигляді. Орендна плата вноситься в наступні строки: у випадку внесення плати в грошовій формі - один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця; у випадку внесення плати в натуральній формі - до 20 числа останнього у звітному році місяця.

Вказувала, що не отримала орендну плату за 2012 та 2013 роки, відповідач ухиляється від її сплати. Тому вважає, що існують підстави для розірвання договору в порядку ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п. 38 договору оренди та стягнення з ПП "Світточ" заборгованості за період 2012-2013 р.р. з урахуванням пені та індексу інфляції в розмірі 17845,90 грн., з яких 9268,40 грн. - основна заборгованість, 8293,32 грн. - пеня, 284,18 - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилалась на те, що земельна ділянка, передана відповідачеві в оренду позивачем та іншими мешканцями с. Миколай-Поле, не використовуються за цільовим призначенням, є занедбаною та не обробляється.

На підставі зазначеного просила розірвати договір оренди земельної ділянки №255 сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 2322187200:02:001:0030) від 24 березня 2008 року, укладений між нею та ПП "Світточ", стягнути з ПП "Світточ" на її користь заборгованість за договором оренди за 2012-2013 роки в розмірі 17845,90 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 15 липня 2014 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки № 255 кадастровий №2322187200:02:001:0030, розташованої на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 24 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ПП "Світточ".

Стягнуто з ПП "Світточ" на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 24 березня 2008 року за 2012р. - 2013 р. в розмірі 17 845 грн. 90 коп., яка складається з: 9 268,40 грн. - основна заборгованість; 8 293,32 - пеня; 284,18 грн. - розмір інфляційних втрат та судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПП "Світточ" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК Українипередбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями ч.1 ст.624 ЦК, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", тощо.

За правилами ст. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві власності та відповідно до державного акту IV-ЗП №020305 від " 04" липня 2005 року належить земельна ділянка площею 5,10 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

24.03.2008 року між сторонами було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на десять років, зареєстрований відповідно до вимог законодавства у ЗРФ "Центр ДЗК" 10.07.2010 року ( т.1,а.с.11-13).

Згідно з п. 11 Договору розрахунок по орендній платі проводиться один раз на рік до 20 першого числа за звітним роком місяця.

Пунктом 9 договору оренди, укладеного між сторонами, розмір орендної плати в грошовому виразі визначено у грошовому вигляді в розмірі 1000 грн., або в натуральному вигляді: зерно очищене - 2 000кг., насіння соняшника - 100 кг., солома-1 причіп, тракторні послуги для обробітку присадибної ділянки.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди, укладеної між позивачем та ПП "Світточ" 31 жовтня 2011 року до Договору оренди від 24.03.2008 року, укладеного між позивачем та ПП "Світточ", за оренду земельного паю "Орендар" проводить розрахунок з "Орендодавцем" в натуральному вигляді: зерно очищене - 3000 кг., насіння соняшнику - 100 кг., солома - безкоштовно; тракторні послуги - безкоштовно, допомога на ритуальні послуги - 500 грн. ( т.1, а.с.14).

Відповідно до умов договору оренди сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків договору, якщо це невиконання відбулося за обставин, які виникли після укладення договору, внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні попередити прийнятими заходами (повінь, пожежа, землетрус, осідання ґрунту та інші явища природи, а також війна або військові дії, які призвели до неможливості виконання цього договору (форс-мажорні обставини).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 як на одну з підстав розірвання договору посилалась на те, що не отримала орендну плату за 2012-2013 роки.

Як вбачається з висновку Торгово-промислової палати від 17.09.2012 року та підтверджується відповідними актами, затвердженими управлінням агропромислового розвитку Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, протоколом № 16 засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, внаслідок сильних морозів у січні-лютому 2012 року на площах ПП "Світточ" загинули посіви озимої пшениці на площі 240 га., а внаслідок посухи весняно-літнього періоду 2012 року на площах ПП "Світточ" загинули посіви озимої пшениці на площі 162 га., проса на площі 170 га., соняшнику на площі 176 га., кукурудзи на зерно 137 га ( т.1, а.с.130-131).

Таким чином, вищевказані несприятливі погодні умови, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах ПП "Світоч" станом на 25 квітня 2012 року, 21 травня 2012 року та 01 серпня 2012 року є форс-мажорними обставинами.

З огляду на викладене та відповідно до умов договору, враховуючи, що відповідач за вказаних форс-мажорних обставин не тільки не міг розрахуватись з позивачкою натуральною формою оплати, а і отримати дохід в наслідок загибелі посівів, відповідач не звільнений від сплати орендної плати за 2012 рік, проте мав право відтермувати остаточний розрахунок до нового врожаю.

Зазначені обставини були також викладені в листі Запорізької обласної державної адміністрації від 24.03.2013 року №09-Ко-0554-1 у відповіді за результатом перевірки звернення щодо виплати заборгованості за оренду земельних паїв приватним підприємством "Світточ" (т.1, а.с.130).

За змістом ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В матеріалах справи міститься платіжна зведена відомість про сплату ПП "Світточ" орендної плати за оренду землі за 2012-2013 роки відповідно до якою, ОСОБА_3 в 2013 році отримала орендну плату в розмірі:

- 5150 кг. зерна (2300 кг. + 2850 кг. = 5150 кг.);

- 100 кг. насіння соняшника (т.1, а.с.129).

Підпис під зазначеною платіжною відомістю позивачем не оспорювався. З огляду на викладене, заперечення позивача про те, що відсутність відповідних актів-передачі згідно з п.12 договору, свідчить про невиконання відповідачем умов договору оренди в повному обсязі., не можна вважати обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо виплати позивачеві орендної плати в повному обсязі колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки зведена платіжна відомість за 2012-2013 роки, яка долучена до матеріалів справи, не містить підпису ОСОБА_3 на підтвердження отримання нею 850 кг зерна. Крім того, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що 100 кг насіння соняшника в рахунок орендної плати за 2013 рік на час ухвалення рішення відповідачем сплачено не було (т.1, а.с.143).

Посилання відповідача на відомість про сплату позивачу 100 кг насіння соняшника, надіслану на адресу суду апеляційної інстанції 13 лютого 2015 року (т.2, а.с.2) не заслуговують на увагу з огляду на положення ч.2 ст. 303 ЦПК України щодо дослідження нових доказів судом апеляційної інстанції.

За вказаних обставин, вимоги позивача щодо несплати відповідачем на час ухвалення рішення орендної плати в розмірі 850 кг. зерна та 100 кг. насіння соняшнику є такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням цін за даними Головного управління статистики у Запорізької області, розмір не сплаченої орендної плати, передбаченої п.9 Договору зі змінами внесеними додатковою угодою ( з розрахунку 1338,6 грн. за 1000 кг. зерна; 3042,0 грн. за 1000 кг. насіння соняшнику ), складає:

- 1338,60 грн.: 1000 кг. x 850 кг. = 1137, 81 грн. (за 850 кг. зерна) ;

- 3042,00 грн. : 1000 кг. x 100 кг. = 304,20 грн. (за 100 кг соняшника).

Пеня є відповідальністю за несвоєчасну сплату орендної плати, а тому відповідно до розділу форс-мажорні обставини договору відповідач звільняється від такої відповідальності щодо сплати орендної плати за 2012 рік з обставин, які встановлені у ході розгляду справи, а саме погодних умов, які склалися у 2012 році.

Як вбачається з умов п. 11 Договору, орендна плата за 2013 рік мала бути внесена до 20.01.2014 р.

Проте за матеріалами справи прострочення внесення орендної плати за 2013 рік станом на 05.05.2014 р. становить 104 дні.

Отже, розмір пені, відповідно до вимог п.14 Договору (0,3 відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочення) становить:

- за 2013 рік: (1137, 81 грн. + 304,20 грн.) х 104 х 0,3 : 100 = 1442,01 грн. х 104 х 0,3 : 100 = 449,91 грн.

Індекс інфляції за період прострочення виконання Відповідачем зобов'язання за договором оренди склав: за лютий 2013 року 99,9%, за березень 2013 р. - 100,0%, за квітень 2013 р. - 100,0%, за травень 2013 р. - 100,1%, за червень 2013 р. - 100,0%), за липень 2013 р. - 99,9%, за серпень 2013 р. - 99,3%, за вересень 2013 р. - 100,0%, за жовтень 2013 р. - 100,4%, за листопад 2013 р. - 100,2%), за грудень 2013 р. - 100,5%), за січень 2014 р. - 100,2%, за лютий 2014 р. - 100,6%., за березень 2014 року - 102,2%. Таким чином, розмір інфляційних витрат по заборгованості за 2013 рік - 102,8%, що становить 43,01 грн.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості в розмірі 17845,90 грн. підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову в сумі 1934,93 грн. ( 1442 грн. 01 коп. - сума основної заборгованості за договором оренди, 44 грн. 91 коп. - пеня, розмір інфляційних витрат - 43 грн.01 коп.).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини вимагають систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх судів України.

Сплата орендної плати за умовами додаткової угоди, яка є неукладеною, оскільки не пройшла відповідну державну реєстрацію, є лише правом відповідача, яке не може вказувати на порушення ним умов договору.

Таким чином, у даному випадку є не систематична несплата орендної плати, а затримка у виплаті орендної плати, а тому договір оренди, укладений між сторонами, не може бути розірваний з підстави, яка зазначена позивачем, а саме систематична несплата, оскільки не є обґрунтованим.

А тому несплата орендної плати лише за один рік, не може вказуватись на систематичність її несплати, і не може відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України бути підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

Таким чином, задовольняючи вимоги позивача про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за орендну плату з підстав систематичної несплати відповідачем орендної плати, суд першої інстанції не встановив факт систематичної несплати відповідачем орендної плати за договором оренди земельної ділянки, укладеного з позивачем, належним чином не перевірив доказів, які підтверджують даний факт та не надав їм належної оцінки.

Як на підставу розірвання договору оренди, позивач також посилається на те, що відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, вона є захаращеною бур'яном, що виснажує землю та робить її непридатною для подальшого використання за цільовим призначенням, що фактично передбачено п. 38 зазначеного договору.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі"орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 32 зазначеного Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом Українита іншими законами України.

Згідно з п. ґ ч.1 ст. 141 ЗК Українипідставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням потрібно розуміти її використання з порушенням правил, передбачених ст.19 Земельного Кодексу України.

З аналізу зазначеного вбачається, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням , а не власне невикористання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, землі, які передані в оренду ПП "Світточ" є землями сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.10-13).

Ухвалюючи рішення про розірвання договору оренди в зв'язку невикористанням за цільовим призначенням земельної ділянки та її не оброблення, суд першої інстанції посилався на лист сільського голови Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району від 24.04.2014 року №02-12-01/295, згідно якого земельна ділянка, яка є в оренді Приватного підприємства "Світточ" не використовується за цільовим призначенням, посів сільськогосподарських культур не проводиться, заходи боротьби з бур'янами не застосовуються, земельна ділянка знаходиться в занедбаному стані, до сівби не підготовлені, не засіяні, під паром не перебувають та відповідні фотографії (т.1, а.с.32,99-101).

Частиною 1 ст. 60 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У порушення ст. ст. 213- 215, 315 ЦПК Українисуд не врахував, що при ухваленні рішення про дострокове розірвання договору оренди землі на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі"не слід ототожнювати поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням", оскільки останнє поняття застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі відповідного цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

До того ж, матеріали справи не містять доказів, що невикористання земельної ділянки за призначенням станом на 01.04.2014 рік унеможливлює подальше використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

Викладене свідчить про те, що при вирішенні спору судом порушені норми процесуального права неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому в силу положень ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволенні позову та стягнення з ПП"Світточ" на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року в розмірі 1934,93 грн. та відмови в задоволенні позову в частині вимог про розірвання договору оренди.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Світточ" задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 15 липня 2014 року у цій справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Світточ" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Світточ" на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року в розмірі 1934 гривні 93 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Світточ" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: