Рішення
від 13.03.2015 по справі 914/300/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2015 р. Справа№ 914/300/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства «Вензель» (м. Львів)

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (м. Київ)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вечірній Львів» (м. Львів)

третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент» (м. Здолбунів, Рівненська обл.)

третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Галнафтоінвест» (м. Львів)

про: стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 1484641,82 грн. та 29692,85 грн. - судового збору

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т. - наказ № 108 к від 22.01.2015 року.

від позивача: Гордієнко В.В. - довіреність б/н від 14.05.2014 року.

від відповідача 1: Варданян А.А. - довіреність №03 від 05.01.2015 року.

від відповідача 2: Не з'явився.

від третьої особи 1: Не з'явився.

від третьої особи 2: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Вензель» (м. Львів) до відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (м. Київ), відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вечірній Львів» (м. Львів) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 1484641,82 грн. та 29692,85 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.02.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 10.02.2015 року. Ухвалою суду від 10.02.2015 року розгляд справи відкладено до 17.02.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2. Ухвалою суду від 17.02.2015 року розгляд справи відкладено до 25.02.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2 та для надання доказів. Ухвалою суду від 25.02.2015 року розгляд справи відкладено до 05.03.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 05.03.2015 року розгляд справи відкладено до 10.03.2015 року, для надання доказів та згідно клопотання прокурора. Ухвалою суду від 10.03.2015 року розгляд справи відкладено до 13.03.2015 року, для надання доказів та в зв'язку з відсутністю представника відповідача 2.

05.03.2015 року за вх. № 9467/15 з Прокуратури Львівської області надійшло повідомлення про вступ прокуратури Львівської області у розгляд справи № 914/300/15 на стороні відповідача, з метою захисту інтересів держави, а саме: у відповідності до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Суд ухвалив, залучити до участі у справі Прокуратуру Львівської області на стороні відповідача.

Прокурор вимог ухвали суду про відкладення від 05.03.2015 року, від 10.03.2015 року виконав частково, явку поважного представника в судове засідання забезпечив.

10.03.2015 року за вх. № 10145/15 прокурор подав обґрунтування правової позиції по справі.

13.03.2015 року за вх. № 10704/15 прокурор подав обґрунтування правової позиції по справі.

05.03.2015 року за вх. № 9650/15 від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.02.2015 року, про відкладення від 10.02.2015 року, від 17.02.2015 року, від 25.02.2015 року, від 05.03.2015 року, від 10.03.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

10.02.2015 року за вх. № 5255/15 позивач подав заяву про долучення документів до матеріалів справи.

16.02.2015 року за вх. № 6503/15 позивач подав заяву про долучення документів до матеріалів справи.

25.02.2015 року за вх. № 8035/15 позивач подав письмові пояснення по справі.

04.03.2015 року за вх. № 9227/15 позивач подав заяву про долучення документів до матеріалів справи.

04.03.2015 року за вх. № 9228/15 позивач подав письмові пояснення по справі.

10.03.2015 року за вх. № 10027/15 позивач подав заперечення на доповнення до відзиву на позовну заяву.

13.03.2015 року за вх. № 10602/15 позивач подав клопотання про витребування доказів від відповідача 1.

13.03.2015 року за вх. № 10603/15 позивач подав письмове пояснення по справі.

13.03.2015 року за вх. № 1089/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1434854,34 грн. основного боргу та 28697,10 коп. судового збору.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.02.2015 року, про відкладення від 10.02.2015 року, від 17.02.2015 року, від 25.02.2015 року, від 05.03.2015 року, від 10.03.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.02.2015 року за вх.№ 4997/15 відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

10.02.2015 року за вх.№ 5254/15 відповідач 1 подав клопотання про витребування доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України, а саме: витребувати в ПП «Вензель» документи, які підтверджують фактичну доставку вантажу за Договором відповідачу 1 (товарно-транспортні накладні, договори перевезення вантажу із перевізником, інші первинні та вторинні документи, які підтверджують факт доставки вантажу ДАТ «Чорноморнафтогаз»); документи, які свідчать про правомірність володіння позивачем товаром, визначеним у специфікації № 1 до Договору (договори купівлі-продажу, поставки, докази вчинення будь-яких інших правочинів, які підстави виникнення права власності на товар за Договором); докази дотримання процедури закупівлі товару та укладання Договору, відповідно до вимог Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності».

У судовому засіданні 10.02.2015 року по справі 914/300/15 суд задовольнив клопотання відповідача 1 про витребування доказів у позивача в порядку ст. 38 ГПК України.

17.02.2015 року за вх. № 6724/15 відповідач 1 подав клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись із матеріалами справи.

24.02.2015 року за вх. № 7749/15 відповідач 1 подав клопотання про витребування оригіналів документів у позивача.

24.02.2015 року за вх. № 7750/15 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву.

25.02.2015 року за вх. № 887/15 відповідач 1 подав клопотання про залучення до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме: третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент», третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТзОВ Компанія «Галнафтоінвест».

05.03.2015 року за вх. № 9556/15 відповідач 1 подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

13.03.2015 року за вх. № 10705/15 відповідач 1 подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.02.2015 року, про відкладення від 10.02.2015 року, від 17.02.2015 року, від 25.02.2015 року, від 05.03.2015 року, від 10.03.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Третя особа 1 вимог ухвали суду про відкладення від 25.02.2015 року, від 05.03.2015 року, від 10.03.2015 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка третьої особи 1 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Третя особа 2 вимог ухвали суду про відкладення від 25.02.2015 року, від 05.03.2015 року, від 10.03.2015 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка третьої особи 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.03.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 14 березня 2014 року між ПП «Вензель» (надалі - позивач), як постачальником, та ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (надалі - відповідач 1), як покупцем, був укладений договір поставки № 1/140314-Пс (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач 1 прийняти та своєчасно оплатити товар, згідно Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, (надалі - Товар) (п. 1.1. Договору). Сторонами було визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 р.

Позивач зазначає, що, на забезпечення виконання зобов'язань за Договором, 18 березня 2014 року між ТзОВ «Вечірній Львів» (надалі - відповідач 2), як поручителем та ПП «Вензель», як кредитором, було укладено Договір поруки, згідно якого ТзОВ «Вечірній Львів» поручилося перед ПП «Вензель», як кредитором, за виконання ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» обов'язку по оплаті Товару на підставі Договору (п.1.1. Договору поруки).

Позивач наголошує, що на виконання покладених на нього обов'язків, поставив відповідачу 1, згідно Видаткової накладної № 1 від 14 березня 2014 року та Акту приймання - передачі від 14.03.2014 року, Товар - цемент тампонажний ПЦТ II - 50 ГОСТ 1581-96 в кількості 639,03 тони та цемент тампонажний ПЦТ 1-100 ГОСТ 1581-96 в кількості 139,70 тони, загальною вартістю 1434 854,34 грн. з ПДВ.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач 1 вказаний Товар прийняв належним чином, жодних претензій щодо кількості чи якості такого позивачу не пред'являв.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивач звертає увагу на те, що пунктом 4.2. Договору визначено, що оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою платежу на протязі 120 календарних днів після поставки товару і підписання Акту прймання-передачі. Зважаючи, що, згідно Акту приймання - передачі від 14.03.2014 року, Товар - цемент тампонажний ПЦТ II - 50 ГОСТ 1581-96 в кількості 639,03 тони та цемент тампонажний ПЦТ І - 100 ГОСТ 1581-96 в кількості 139,70 тони загальною вартістю 1434854,34 грн. з ПДВ було поставлено 14 березня 2014 року, 120 денний календарний термін відстрочки платежу закінчився 13 липня 2014 року. Відповідач 1 взяті на себе зобов'язання по оплаті Товару перед позивачем не виконав.

Позивач зазначає, що, з метою досудового врегулювання спору, він скеровував відповідачу 1 письмову вимогу (претензію) про оплату вартості поставленого Товару (претензія № 20/01 від 20.01.2015 р.). Однак, така залишена відповідачем 1 без відповіді та належного реагування.

На думку позивача, індекс інфляції за період з 14.07.2014 року по 20.01.2015 року склав 101,9%, а інфляційне збільшення за вказаний період складає 27 262,23 грн.

Позивач зазначає, що пеня в розмірі 3% річних від суми заборгованості за період з 14.07.2014 року по 20.01.2015 року складає 22 525,25 грн.

За твердженням позивача, враховуючи вищевикладене та керуючись нормами чинного законодавства України, сума основного боргу, три відсотки річних, інфляційні втрати, які підлягають нарахуванню за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару, складає 1 484 641 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок одну) гривню 82 коп.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства України, позивач вважає за необхідне стягнути суму заборгованості за Договором із ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та його поручителя - ТзОВ «Вечірній Львів», як із солідарних боржників. Отже, на думку позивача, відповідач 1 та відповідач 2 зобов'язані сплатити солідарно позивачу заборгованість за поставлений Товар в розмірі 1 484 641,82 грн.

Позивач зазначає, що в судовому засіданні 17.02.2015 року у справі представник ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», заявив клопотання про долучення до матеріалів справи сертифікату № 2018 від 03 грудня 2014 року про форсмажорні обставини (обставини непереборної сили), який, на його думку, звільняє відповідача 1 від виконання взятих на себе зобов'язань. Проте вказана позиція суперечить чинному задонодавству України, оскільки, згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 4 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Також, ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, на думку позивача, представлений на підтвердження настання форс-мажорних обставин Сертифікат Торгово-промислової палати України про форс мажорні-обставини, засвідчує про можливість звільнення відповідача 1 лише від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання, і ніяк не звільняє його від виконання основного зобов'язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач зазначає, що копія Листа-заявки № 04/3-97 від 11.02.2014 року Департаменту матеріально-технічного забезпечення і збиту Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», копія Листа-заявки № 04/3.1-12 від 13.01.2014 року Департаменту матеріально-технічного забезпечення і збиту Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», копія Листа-заявки № 04/3.1-1151 від 23.12.2013 року Департаменту матеріально-технічного забезпечення і збиту Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», копія Акту від 16.01.2014 р. приймання на відповідальне зберігання цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 Гост 1581-96, копія Акту від 03.02.2014 р. приймання на відповідальне зберігання цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 Гост 1581-96, копія Акту від 19.02.2014 р. приймання на відповідальне зберігання цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 Гост 1581-96, копія Акту повренення з відповідального зберігання від 14.03.2014 р. цементу тампонажного ПЦТ - 1100 в кількості 139,70 тн., та ПЦТ-ІІ-50 в кількості 639,03 тн. були надані суду з метою підтвердження навності господарських відносин між ПП «Вензель» та ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», в тому числі відносин відповідального зберігання цементу зберігачем - ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», який в подальшому виступав предметом договору поставки № 1/140314-Пс, за яким ПП «Вензель» поставив, а ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» одержав та зобов'язався оплатити Товар, згідно Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору поставки.

Позивач зазначає, що у відповідності до статті 18 «Статус відомостей Єдиного державного реєстру» Закону України № 755-ІУ від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»:

1. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

2. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

3. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Керуючись наведеною нормою права позивач надіслав позовну заяву відповідачу 2 - ТзОВ «Вечірній Львів» саме на адресу, зазначену у Витязі з ЄДР, як адресу його місцезнаходження - 79000, м. Львів, пр-т. Свободи, 26. Оригінал витягу з ЄДР по ТзОВ «Вечірній Львів» долучено як додаток до позовної заяви.

Позивач зазначає, що у своїх доповненнях до відзиву відповідач 1 посилається на те, що, відповідно до п. 3.5 Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р., Приватне підприємство «Вензель» зобов'язане надати Державному акціонерному товариству «Чорноморнафтогаз» 2-й примірник товаротранспортної накладної, у відповідності з розділом 11 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, а також регламентують правила перевезення вантажів виключно автомобільним транспортом. Проте, позивачем не надано відповідачу 1 2-го екземпляру товаротранспортної накладної, у відповідності до п. 3.5 Договору, тобто, на думку відповідача 1, не виконано належним чином свого зобов'язання в частині поставки товару.

Позивач наголошує, що вказана позиція відповідача 1 спростовується тим, що наведений відповідачем 1 пункт 3.5 Договору поміщено в розділ «Якість та комплектність товару» і передбачає лише надання 2-го примірнику товаротранспортної накладної, у відповідності з розділом 11 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України, в разі перевезення товару автотранспортом. В розділі 2 Договору «Кільність, строки та умови поставки» та в розді 5 Договору «Умови приймання-передачі товару» вимог щодо обов'язкової поставки товару саме автомобільним транспортом не містять.

Також, згідно ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Позивач зазначає, що ні йому, ні в матеріали справи відповідачем 1 не було надано жодного письмового повідомлення відповідача 1 про порушення позивачем умов Договору. Більше того, вказаний товар було прийнято відповідачем 1 без будь-яких повідомлень і рекламацій у відповідності до Акту приймання - передачі, Видаткової та Податкової накладних, факт укладення яких відповідачем 1 не заперечується. Вказані документи в судовому порядку сторонами не оспорювались, судом недійсними не визнавались.

Позивач зазначає, що у відповідності до розділу 5 Договору:

5.2 Порядок і строки приймання товару по кількості відбувається згідно вимог Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 р.

5.3. Порядок і строки приймання товару по якістю відбувається згідно вимог Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості » № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 р.

5.4 Приймання - передача по кількості відбувається у відповідності з товаротранспортними документами, по якості - у відповідності з затвердженими ДЕСТами, ТУ або іншої документацією.

Що стосується наведеної відповідачем 1 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості » № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 р., то позивач зазначає, що, згідно п. 6. цієї Інструкції, приймання продукції по якості і комплектності проводиться на складі одержувача в такі строки:

а) при іногородньої поставці - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем;

б) при одногородней постачанні - не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції - 24 годин після надходження продукції на склад одержувача.

Згідно п. 8. цієї Інструкції, торгові організації мають право незалежно від перевірки якості товарів, виробленої ними в строки, зазначені в п. 6 цієї Інструкції, актувати виробничі недоліки, якщо такі недоліки будуть виявлені при підготовці товарів до роздрібного продажу або при роздрібному продажу протягом чотирьох місяців після отримання товарів.

Згідно п. 30. цієї Інструкції, акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь у перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згідне із змістом акта, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку.

Відтак, за твердженням позивача, згідно наведеної Інструкції приймання продукції проводиться уповноваженими на те керівником підприємства-одержувача або його заступником компетентними особами. Також, саме на одержувача товару цією інструкцію покладено обов'язки з перевірки якості товару, а в разі виявлення недоліків або невідповідності стандарстам - виклик представників організації - відправника для підписання сумістного атку про виявлені недоліки.

Позивач зазначає, що вказаний товар було прийнято відповідачем 1 без будь-яких повідомлень, викликів і рекламацій у відповідності до Акту приймання - передачі, що підтверджує їх відсутність. Вказаний документ в судовому порядку сторонами не оспорювався, судом недійсними не визнався. Предсавник відповідача 1 як, організації, на яку покладено обов'язок складання дефектного акту наведеною інструкцією, не представив жодного належного та допустимого доказу щодо відмови позивача з'явитись на виклик організації - одрежувача Товару для підписання дефектного Акту, у відповідності до п. 29 наведеної Інструкції.

Також, позивач звертає увагу на те, що у своїх доповненнях до відзиву відповідач 1 посилається на те, що відправником у залізничних накладних є Публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент» (ЄДРПОУ 293054), а одержувачем ДАТ «Чорноморнафтогаз». В свою чергу, позивач, як особа, яка зобов'язана була поставити товар за Договором, у Накладних взагалі не вказаний, що, на його думку, свідчить про відсутність доказів направлення/передачі Товару позивачем.

На думку позивача, вказана позиція відповідача 1 спростовується тим, що вказаний Товар перевозивася Укрзалізницею на підставі наступних документів:

1. Розпорядження позивача № 09/12 від 25 грудня 2013 року, адресованого ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест», про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 140 тн.

2. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 04/12 від 25 грудня 2013 року, адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 140 тн.

3. Розпорядження позивача № 10/12 від 26 грудня 2013 року, адресованого ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест», про відвантаження цементу ПЦТ -1 - 100 в кількості 70 тн.

4. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 05/12 від 26 грудня 2013 року адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження, цементу ПЦТ - І - 100 в кількості 70 тн.

5. Розпорядження позивача № 01/01 від 10 січня 2014 року, адресованого ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест», про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 210 тн., ПЦТ -1 - 100 в кількості 70 тн.

6. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 02/01 від 10 січня 2014 року адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 210 тн.

7. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 01/01 від 10 січня 2014 року адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження цементу ПЦТ -1 - 100 в кількості 70 тн.

8. Розпорядження позивача № 08/01 від 28 січня 2014 року, адресованого ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест», про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 140 тн.

9. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 06/01 від 28 січня 2014 року адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 140 тн.

10. Розпорядження позивача № 01/02 від 12 лютого 2014 року, адресованого ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест», про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 140 тн.

11. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 06/02 від 12 лютого 2014 року адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 140 тн.

На думку позивача, вказані документи свідчать про те, що перевезення Товару Укрзалізницею відбувалась за Розпорядженням позивача. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що твердження відповідача 1, що наведені в доповненнях до відзиву такими, що не відповідають дійсності та не підтверджуються наявними у справі доказами.

Також, позивач зазначає, що в судовому засіданні 10.03.2015 року представник прокуратури Львівської області подав обгрунтування правової позиції, за яким наявність форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань. Проте, вказана позиція суперечить чинному задонодавству України, оскільки, 14 березня 2014 року між ПП «Вензель», як постачальником, та ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», як покупцем, був укладений договір поставки № 1/140314-Пс (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач 1 - прийняти та своєчасно оплатити товар, згідно Специфікації № 1, яке є невід'ємною частиною Договору, (надалі - Товар) (п. 1.1. Договору). Сторонами було визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 р. Позивач на виконання покладених на нього обов'язків поставив відповідачу 1, згідно видаткової накладної № 1 від 14 березня 2014 року та акту приймання - передачі від 14.03.2014 року, Товар - цемент тампонажний ПЦТ II - 50 ГОСТ 1581-96 в кількості 639,03 тони та цемент тампонажний ПЦТ 1-100 ГОСТ 1581-96 в кількості 139,70 тони загальною вартістю 1 434 854,34 грн. з ПДВ. Пунктом 4.2. Договору визначено, що оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою платежу на протязі 120 календарних днів після поставки товару і підписання акту прймання-передачі.

Таким чином, на думку позивача, представлений на підтвердження настання форс-мажорних обставин Сертифікат Торгово-промислової палати України про форс мажорні-обставини, засвідчує про можливість звільнення позивача від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання і ніяк не звільняє його від виконання основного зобов'язання за укладеним між сторонами договором.

Згідно представленої відповідачем 1 та долученої ним до матеріалів справи довідки про хід розслідування злочину щодо протиправного заволодіння майном ДАТ «Чорноморнафтогаз», в тому числі його печаткою та документами, керівництво Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулось з такою заявою лише 04 липня 2014 року і 04 липня 2014 року такі відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових рослідувань, що безсумнівно, свідчить про дійсність представлених позивачем докуменів.

Позивач зазначає, що в судовому засіданні 10.03.2015 року у справі № 914/300/15 представник Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» заявив про невідповідність обсягів перевезеного Укрзалізницею товару, товару який повертався з відповідального зберігання та товару, який є предметом Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р. Проте вказана позиція суперечить дійсним обставинам справи, оскільки вказаний Товар перевозивася Укрзалізницею на підставі відповідних документів (копії яких долучено до матеріалів справи).

Відтак, на думку позивача, згідно долучених до матеріалів справи документів, Укрзалізницею за розпорядженням ПП «Вензель» було перевезено цемент тампонажний ПЦТ-П-50 - 687 350,00 кг, цемент тампонажний ПЦТ-І-100 - 139 700 кг.

Згідно акту повернення з відповідального зберігання від 14.03.2014 року, копію якого долучено до матеріалів справи, ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз» повернуло з відповідального зберігання цемент тампонажний ПЦТ-ІІ-50 - 639 030,00 кг, цемент тампонажний ПЦТ-І-100 - 139 700 кг.

Згідно Акту приймання-передачі від 14.03.2014 року по Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р., копію якого долучено до матеріалів справи, ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз» одержало від ПП «Вензель»

цемент тампонажний ПЦТ-П-50 - 639 030,00 кг.

цемент тампонажний ПЦТ-І-100 - 139 700 кг.

На думку позивача, ці докази переконливо свідчать про наявність перевезеного цементу в пункті його передачі за Договором поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р.

Позивач звертає увагу на те, що в судовому засіданні 10.03.2015 року у справі № 914/300/15 суд звернувся з вимогою надати пояснення щодо виконання договору поруки, укладеного 18 березня 2014 року між ТзОВ «Вечірній Львів» та ПП «Вензель» до Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р. Позивач повідомляє, що 18 березня 2014 року між ТзОВ «Вечірній Львів», від імені якого діяв Директор Маслюк Г.Д., як поручителем та ПП «Вензель», від імені якого діяв Директор Дубрівний В.О., як кредитором, було укладено договір поруки, згідно якого ТзОВ «Вечірній Львів» поручалося перед ПП «Вензель», як кредитором, за виконання ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» обов'язку по оплаті Товару на підставі Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р. (п.1.1. Договору поруки). Вказаний правочин було укладено за місцезнаходженням ТзОВ «Вечірній Львів» - пр-т. Свободи, 26 у м. Львові.

У відповідності до п. 3.1. Договору поруки від 18 березня 2014 року, у разі порушення Боржником Основного зобов'язання в цілому чи в будь-якій частині, Кредитор вправі протягом строку дії Основного зобов'язання звернутися до Поручителя із вимогою про повне або часткове виконання зобов'язання Боржника.

А у відповідності до п. 3.2. Договору, вимога про виконання Основного зобов'язання Боржника, що направляється Кредитором Поручителю, повинна бути здійснена у письмовій формі та надіслана Поручителю цінним листом з повідомленням про вручення за адресою, що вказана у цьому Договорі, чи надана особисто Поручителю. Сторони домовились, що підтвердженням факту пред'явлення вимоги є відмітка Поручителя на письмовій вимозі про прийняття вимоги або повідомлення поштового відділення зв'язку з відміткою про вручення такої вимоги Поручителю поштою.

На виконання п. 3.2. Договору, представник позивача 21.01.2015 року прибув на юридичну адресу Поручителя, - ТзОВ «Вечірній Львів» - пр-т. Свободи, 26 у м. Львові та виявив його відстність за цією адресою. Відтак, позивач позбавлений, у відповідності до п. 3.2. Договору поруки, можливості вручити вимогу про сплату боргу особисто ТзОВ «Вечірній Львів» або одержати повідомлення про вручення, оскільки не володіє інформацією щодо іншого місцезнаходження поручителя, ніж те, що вказано в Договорі поруки та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 22.01.2015 року щодо ТзОВ «Вечірній Львів» (Оригінал надано в матеріали справи).

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначає, що між ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПП «Вензель» 14.03.2014 р. укладено Договір поставки № 1/140314-Пс. ПП «Вензель» (за термінологією Договору - Постачальник) зобов'язується передати (поставити) в визначений термін у власність ДАТ «Чорноморнафтогаз» (за термінологією Договору - Покупець) товар, згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених в цьому Договорі (п. 1.1 Договору). Згідно специфікації № 1 до Договору, ПП «Вензель» зобов'язане було поставити ДАТ «Чорноморнафтогаз» цемент тампонажний ПЦТ П-50 ГОСТ 1581-96 (2580 тон) та цемент тампонажний ПЦТ 1-100 ГОСТ 1581-96 (480 тон) на загальну суму разом з ПДВ 5 633 398, 08 (п'ять мільйонів шістсот тридцять три тисячі триста дев'яносто вісім гривень 08 копійок) гривень.

Відповідач 1 зазначає, що, згідно Акту прийому-передачі за Договором, було поставлено позивачем відповідачу 1 Товар на загальну вартість разом з ПДВ - 1434854 (один мільйон чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) гривні 34 копійки. Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою платежу протягом 120 календарних днів після поставки товару та підписання акту прийому-передачі.

Відповідач 1 зазначає, що Акт прийому-передачі, згідно Договору, підписаний та скріплений печатками сторін 14.03.2014 р. ДАТ «Чорноморнафтогаз» звертає увагу суду, що початок перебігу строку щодо стягнення заборгованості за Договором з відповідача починає відліковуватись безпосередньо в момент дії обставин непереборної сили (з 13 липня 2014 року), а тому, варто звернути увагу суду на те, що 27 лютого 2014 року збройне терористичне угрупування захопило приміщення Верховної Ради та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим. 1 березня 2014 року Рада Федерації Федеральних Зборів РФ ухвалила рішення щодо можливості використання збройних сил Росії на території України.

На думку відповідача 1, в результаті неправомірних дій самопроголошеної влади АР Крим за юридичною адресою ДАТ «Чорноморнафтогаз» (АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, (ЄДРПОУ 00153117) було створено нове підприємство - Кримське республіканське підприємство «Чорноморнафтогаз», яким привласнено оригінали документів і майно ДАТ «Чорноморнафтогаз», та яким на цей час розпоряджаються та володіють нелегітимним чином призначені особи. Відповідач звертає увагу на те, що були втрачені установчі документи та печатка ДАТ «Чорноморнафтогаз». Такий факт підтверджується довідкою Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.07.2014 р. № 59/31673.

Також, ДАТ «Чорноморнафтогаз» не має доступу ані до реєстру укладених підприємством договорів, ані до оригіналів документів, що відображають фінансово-розрахункові та інші господарські операції, зокрема і тих, на які посилається позивач.

В свою чергу, Генеральною прокуратурою України 10.10.2014 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо протиправного заволодіння майном ДАТ «Чорноморнафтогаз» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 Кримінального кодексу України та за фактом незаконного видобутку природного газу службовими особами КРП «Чорноморнафтогаз» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України (копія листа додається).

Відповідач 1 наголошує, що в п. 9.1 розділу 9 Договору вказано, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором у випадку виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору і виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна і тому подібне). Вказане у розділі 9 Договору твердження повністю відповідає ст. 617 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, на думку відповідача 1, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Таким чином, за твердженням відповідача, обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, тому вимоги про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат задоволенню не підлягають .

Відповідач 1 зазначає, що, відповідно до п. 9.3 розділу 9 Договору, доказом виникнення обставин непереборної сили і терміну їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України із вказівкою характеру обставин та терміну їх дії. У відповідь на запит ДАТ «Чорноморнафтогаз» Торгово-промислова палата України експертним висновком від 04.12.2014 р № 5668/05-5 та сертифікатом № 2018 про форс-мажорні обставини від 03.12.2014 р. № 5592/05-4 підтвердила наявність обставин непереборної сили та зазначила, що ДАТ «Чорноморнафтогаз» не має доступу до своїх виробничих потужностей, втратило можливість здійснювати свою господарську діяльність за звичайних умов.

Відповідач 1 наголошує, що обставини непереборної сили настали 27.02.2014 р. , тобто в момент укладення Договору, виникнення у ДАТ «Чорноморнафтогаз» грошового зобов'язання та продовжують діяти по сьогоднішній день.

Як визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон), перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Таким чином, враховуючи, що обставини непереборної сили засвідчені відповідним Сертифікатом уповноваженого органу, крім того, за таких обставин вбачається неможливість виконання господарського зобов'язання, за наслідками розгляду спору в сукупності всіх обставин, відповідач 1 вважає, що строк виконання зобов'язання за Договором, який припадав на період виникнення та дії обставин непереборної сили вважається таким, що не настав.

ДАТ «Чорноморнафтогаз» вважає, що обставини непереборної сили є підставою для зупинення перебігу строку виконання зобов'язання за Договором.

Детально дослідивши матеріали справи, спираючись на чинне законодавство України, ДАТ «Чорноморнафтогаз» вважає за необхідне зазначити, що існує прогалина у законодавстві, яка має бути подолана в процесі правозастосовної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», (далі - Закон) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Статтею 6 Закону передбачено, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

За твердженням відповідача, підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни, відповідно до умов договору. Передбачені у ст. 6 Закону приписи існують лише в цьому нормативно-правовому акті , який, регламентує виключно виконання зобов'язань в іноземній валюті з приводу імпорту/експорту товарів, робіт, послуг. Аналогічні приписи, що містяться в Законі, відсутні в чинному законодавстві України , незважаючи на значну кількість подібних за своїм змістом правовідносин, що виникають між суб'єктами господарювання.

Згідно із ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

На думку відповідача 1, відмінність господарсько-правових та цивільно-правових правовідносин є незначною та по суті полягає лише у різному суб'єктному складі. Так, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ст. 2 Господарського кодексу України). Учасниками ж цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Тобто, господарсько-правові відносини є вужчими та входять до сфери цивільно-правових.

В свою чергу, регулювання правовідносин (права, обов'язки, відповідальність тощо), що виникли між ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПП «Вензель» здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства.

Таким чином, на думку відповідача, можна зробити висновки, що правовідносини між ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПП «Вензель» з приводу виконання зобов'язань за Договором є аналогічними в розумінні Закону, тобто є правовідносинами між двома суб'єктами господарювання з приводу передачі майна (виконання робіт, надання послуг) та здійснення оплати за ними, а тому, може бути застосована передбачена в ст. 8 Цивільного кодексу України аналогія закону (права).

Також, відповідач звертає увагу, що недостатня урегульованість на законодавчому рівні наслідків настання обставин непереборної сили стала причиною стягнення заборгованості з ДАТ «Чорноморнафтогаз» органами судової влади України, накладенням арештів Державною виконавчою службою України на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, цінні папери тощо. В такому разі підприємство об'єктивно позбавлене можливості виконати зобов'язання за Договором.

Відповідач 1 зазначає, що, відповідно до п. 3.5 Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р. (далі - Договір), Приватне підприємство «Вензель» (за термінологією договору - Постачальник) зобов'язане надати Державному акціонерному товариству «Чорноморнафтогаз» (за термінологією договору - Покупець) 2-й екземпляр товаро-транспортної накладної, у відповідності з розділом 11 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, а також регламентують правила перевезення вантажів виключно автомобільним транспортом.

Таким чином, на думку відповідача 1, можна констатувати факт, що сторони у п. 3.5 Договору погодили поставку товару автомобільним транспортом і така умова є обов'язковою, враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України.

Проте, позивачем не надано відповідачу 1 2-го екземпляру товаро-транспортної накладної, у відповідності до п. 3.5 Договору, тобто не виконано належним чином свого зобов'язання в частині поставки товару.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що сторони у розділі 5 Договору передбачили, що порядок та строки прийому товару за якістю здійснюється відповідно до вимог інструкції «Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» № П-7, затвердженою постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. (далі - Інструкція П-7).

У п. 29 Інструкції П-7 передбачено обов'язок по результатам прийому товару за якістю і комплектністю скласти акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт має бути складений в день закінчення прийому продукції за якістю та комплектністю. Вказаний пункт 29 Інструкції П-7 передбачає вимоги, яким має відповідати такий акт та перелік інформації, яка має бути вказана в ньому. П. 31 Інструкції П-7 встановлено перелік додатків до акту.

В свою чергу, на думку відповідача 1, позивачем не доведено факту передачі відповідачу 1 товару за Договором із дотриманням вимог Інструкції П-7. Процедура передачі товару ДАТ «Чорноморнафтогаз» відповідно до вимог Інструкції П-7 є істотною умовою Договору, яка має бути виконана належним чином сторонами вказаного зобов'язання. Отже, позивач належним та допустим доказом не довів факту отримання якісного та комплектного товару за Договором ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Разом з тим, відповідач 1 звертає увагу на те, що позивачем надано копії залізничних накладних:

- Залізничну накладну з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-П-50 від 26.12.2013 р. № вагона 97151245, 97262976;

- Залізничну накладну з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-П-50 від 27.12.2013 р. № вагона 97226443;

Залізничну накладну з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-І-100 від 27.12.2013 р. № вагона 97243141;

- Залізничну накладну з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-П-50 від 11.01.2014 р .№ вагона 97256770;

- Залізничну накладну з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-І-100 від 13.01.2014 р. № вагона 97226641;

- Залізничну накладну з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-П-50 від 13.01.2014 р. № вагона 97267140;

- Залізничну накладну з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-П-50 від 29.01.2014 р. № вагона 97264600, 97251169;

- Залізничну накладна з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-П-50 від 13.02.2014 № вагона 93656502, 97256275 (далі - Накладні), (копії містяться в матеріалах справи), які, за його твердженням, свідчать про поставку ДАТ «Чорноморнафтогаз» товару за Договором залізничним транспортом.

Відповідач 1 зазначає, що Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (далі - Правила) передбачено обов'язкові відомості, які мають бути зазначені у залізничній накладній.

За твердженням відповідача 1, у жодній накладній в графі 53 «Підтвердження одержання вантажу. Вантаж одержав» не міститься запису щодо одержання вантажу відповідачем 1.

Окрім того, у графах 6 накладних має бути вказано 7-ми значний код (платника). В жодній накладній такого коду не зазначено.

У графах 7 «Заяви відправника» накладних не вказано Провідника вантажу (прізвище, ім'я, по батькові, серія та номер паспорта), відміток "Охорона МВС", "Охорона відправника", "У супроводі фахівця".

Тому, на думку відповідача 1, невідомо чи взагалі було отримано ДАТ «Чорноморнафтогаз» вантаж, вказаний у накладних.

Відповідач 1 зазначає, що Документація конкурсних торгів затверджена протоколом Комітету з конкурсних торгів від 17.12.2013 р. № 792-т на закупівлю цементу (код 23.51.1) (далі - ДКТ) (копія міститься в матеріалах справи). ДКТ розроблена на виконання вимог Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» та Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Згідно п. 5.1 ДКТ, строк дії пропозиції конкурсних торгів повинен становити не менше 90 календарних днів з дати розкриття пропозиції конкурсних торгів.

Відповідач 1 звертає увагу на те, що датою та часом розкриття пропозицій конкурсних торгів у п. 2.2 розділу IV ДКТ визначено 29.01.2014 р. о 14:40 год.

Оголошення про проведення відкритих торгів з приводу закупівлі цементу (код 23.51.1, 2 товарні пропозиції) відбулось 30.12.2013 р. (копія оголошення додається), в свою чергу розкриття пропозицій вказаних торгів відбулось 29.01.2014 р. (копія Протоколу № 48-т від 29.01.2014 додається).

Відповідач 1 звертає увагу на те, що у п. 1.2 розділу VI ДКТ передбачено, що Замовник укладає договір про закупівлю з Учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог ДКТ та акцептованої пропозиції, але не раніше ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

Відповідач 1 зазначає, що відправником у накладних є Публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент» (ЄДРПОУ 293054), а одержувачем ДАТ «Чорноморнафтогаз». В свою чергу, позивач, як особа, яка зобов'язана була поставити товар за Договором, у накладних взагалі не вказаний, що свідчить про відсутність доказів направлення/передачі Товару позивачем.

Також, відповідач 1 звертає увагу на те, що у матеріалах справи містяться листи-заявки №№ 04/3-97 від 11.02.2014 р., 04/3.1-12 від 13.01.2014 р., 04/3.1-1151 від 23.12.2013 р. ДАТ «Чорноморнафтогаз», направлені ПП «Вензель» на поставку цементу тампонажного у грудні 2013 - лютому 2014. Тому, невідомо, яке відношення такі заявки мають до Договору від 14.03.2014 р. Поставка товару має здійснюватися відповідно до укладеного між суб'єктами господарювання договору поставки, у якому мають бути вказані предмет, кількість, асортимент товару, стоки і порядок поставки, якість тощо. Виконання такого обов'язку вимагає параграф 1 (Поставка) глави 30 ГК України.

Листи-заявки №№ 04/3-97 від 11.02.2014 р., 04/3.1-12 від 13.01.2014 р., 04/3.1-1151 від 23.12.2013 р. можуть свідчити лише про існування договірних правовідносин між позивачем та відповідачем 1 до моменту укладення Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р., а тому ніякого відношення під час вирішення спору по суті не мають.

Звертаючи увагу суду на проведені конкурсні торги, ДАТ «Чорноморнафтогаз» наголошує на тому, що залізничні накладні не мають ніякого відношення до зобов'язань, що виникли між позивачем та відповідачем 1 за Договором, у зв'язку із розбіжностями у датах цих документів, а тому, накладні не є належними та допустимими доказами, у відповідності до ст. 34 ГПК України, оскільки не стосуються предмету доказування. Відправником у накладних є Публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент» (ЄДРПОУ 293054), а одержувачем ДАТ «Чорноморнафтогаз». В свою чергу, позивач, як особа, яка зобов'язана була поставити товар за Договором, у накладних взагалі не вказаний, що свідчить про відсутність доказів направлення/передачі Товару позивачем.

Також, відповідач 1 зазначає, що не мають ніякого значення для вирішення спору долучені до матеріалів справи розпорядження позивача, адресовані ТОВ «Галнафтоінвест» про відвантаження цементу, оскільки Договором передбачено обов'язок саме позивача, а не будь-якої іншої особи, поставити товар відповідачу 1.

Таким чином, на думку відповідача 1, позивачем на надано жодних доказів поставки вантажу за Договором відповідачу 1, а вказані листи-заявки не мають ніякого відношення до Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р. укладеному між ПП «Вензель» та ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Таким чином, на думку відповідача 1, подані позивачем документи не містять інформації, що входить до предмета доказування та не можуть бути прийняті судом до уваги під час прийняття рішення по суті.

У своїх поясненнях прокурор зазначає, що між ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПП«Вензель» 14.03.2014 р. укладено Договір поставки № 1/140314-Пс., згідно якого, ПП «Вензель» зобов'язується передати (поставити) в визначений термін у власність ДАТ «Чорноморнафтогаз» товар згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених в цьому Договорі (п. 1.1 Договору).

Прокурор зазначає, що згідно Специфікації № 1 до Договору, ПП «Вензель» зобов'язане було поставити ДАТ «Чорноморнафтогаз» цемент тампонажний ПЦТ 11-50 ГОСТ 1581-96 (2580 тон) та цемент тампонажний ПЦТ 1-100 ГОСТ 1581-96 (480 тон) на загальну суму разом з ПДВ 5 633 398, 08 (п'ять мільйонів шістсот тридцять три тисячі триста дев'яносто вісім гривень 08 копійок) гривень. Відповідно до акту прийому-передачі за Договором, було поставлено позивачем відповідачу 1 товар на загальну вартість разом з ПДВ 1 434 854, 34 (один мільйон чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні 34 копійки) гривень.

Згідно п. 4.2 Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою платежу протягом 120 календарних днів після поставки товару та підписання акта прийому-передачі.

Прокурор зазначає, що Акт прийому-передачі згідно Договору підписаний та скріплений печатками сторін 14.03.2014 р.

Водночас, 27 лютого 2014 р. збройне терористичне угрупування захопило приміщення Верховної Ради та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

01.03.2014 р. Рада Федерації Федеральних Зборів РФ ухвалила рішення щодо можливості використання збройних сил Росії на території України.

17.03.2014 р. Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнято Постанову № 1758-6/14 «Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим», згідно з якою власністю Республіки Крим визнається рухоме і нерухоме майно Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», розташоване на території Республіки Крим, його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, яке увійшло і не ввійшло до статутного капіталу Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» у складі необоротних (у тому числі нематеріальних) і оборотних активів, у тому числі державне (Україна) майно, передане йому в користування і знаходиться на балансовому і позабалансовому обліку.

З урахуванням вказаної інформації, прокурор зазначає, що установчі документи та печатка ДАТ «Чорноморнафтогаз» втрачені, що підтверджується довідкою Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.07.2014 р. № 59/31673.

Крім того, Генеральною прокуратурою України 10.10.2014 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо протиправного заволодіння майном ДАТ «Чорноморнафтогаз» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 Кримінального кодексу України та за фактом незаконного видобутку природного газу службовими особами КРП «Чорноморнафтогаз» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 Кримінального кодексу України (копія листа додається).

З огляду на зміст відповідних норм законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, визначено, що якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність. При цьому, з врахуванням загального змісту відповідної норми законодавства, наявність обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності , є підставою звільнення від відповідальності у зв'язку з відсутністю вини боржника, якщо законом або договором чітко не визначено безумовну відповідальність. Відповідні норми законодавства не вимагають дублювання в договорі переліку визначених законодавчо форс-мажорних обставин, а допускають визначення в договорі додаткових обставин, які сторони прирівнюють до форс-мажорних, або про незастосування форс-мажорних обставин при визначенні відповідальності.

Таким чином, поважність причин неможливості виконання зобов'язання та відсутність вини є підставою для звільнення від відповідальності

Отже, на думку прокурора, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності , так і ознакою невідворотності .

Згідно ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

Як визначено ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, на думку прокурора, враховуючи, що обставини непереборної сили засвідчені Сертифікатом уповноваженого органу, крім того, вказані обставини, є загальновідомими, оскільки у зв'язку з такими обставинами прийнято відповідний Закон, і з таких обставин вбачається неможливість виконання господарського зобов'язання, тому вимоги про стягнення заборгованості з врахуванням штрафних санкцій задоволенню не підлягають.

Прокурор звертає увагу на те, що відповідно до п. 3.5 Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р. Приватне підприємство «Вензель» зобов'язане надати Державному акціонерному товариству «Чорноморнафтогаз» 2-й екземпляр товаро транспортної накладної, у відповідності з розділом 11 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

Таким чином, на думку прокурора, сторони у п. 3.5 Договору погодили поставку товару автомобільним транспортом і така умова є обов'язковою, враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України. Проте, позивачем не надано 2-го екземпляру товаро-транспортної накладної, у відповідності до п. 3.5 Договору, тобто не виконано належним чином свого зобов'язання в частині поставки товару.

Крім того, сторони у розділі 5 Договору передбачили, що порядок та строки прийому товару за якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції «Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» № П-7, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. (далі - Інструкція П-7).

Прокурор зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту передачі відповідачу 1 товару за Договором із дотриманням вимог зазначеної Інструкції.

На думку прокурора, як вбачається з пояснень позивача, а також доданих до справи доказів, поставка по даному договору ніби-то здійснювалась залізничним траспортом. Позивачем надано 8 копій залізничних накладних, як доказ поставки товару по договору, які датовані 26.12.2013 р., 27.12.2013 р., 27.12.2013 р., 11.01.2014 р., 13.01.2014 р., 29.01.2014 р., 13.02.2014 р.

Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 передбачено обов'язкові відомості, які мають бути зазначені у залізничній накладній.

У всіх накладних в графі 53 «Підтвердження одержання вантажу. Вантаж одержав» відсутній запис щодо одержання вантажу відповідачем 1.

Прокурор зазначає, що надані залізничні накладні містять ще ряд даних, про які зазначено відповідачем у доповненні на відзив, які унеможливлюють визнання їх як належний та допустимий доказ в розумінні ст.34 ГПК України по справі, що засвідчує реальну поставку цементу ПП „Вензель" ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».

За твердженням прокурора, єдиним доказом, що засвідчує поставку цементу згідно договору від 14.03.2014 р., № 1/140314-Пс, є акт прийому-передачі від 14.03.2014 р. та видаткова накладна № 1 від 14.03.2014 р. Водночас, довіреність № 58/634 видана 05.03.2014 р. завідуючій складом Стефанишиній Л.В. на отримання матеріальних цінностей за Договором від 14.03.2014 р., тобто за 9 (дев'ять) днів до укладення Договору, що є грубим порушенням норм чинного законодавства України. Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Прокурор зазначає, що вказані документи не можуть засвідчувати поставку цементу, оскільки складені не у відповідності до умов договору, тому також не можуть бути належними та допустимими доказами по справі. А відтак, позов ПП „Вензель" до ПАТ«ДАТ «Чорноморнафтогаз» не підлягає до задоволення.

Прокурор зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, між ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПП«Вензель» 14.03.2014 р. укладено договір поставки № 1/140314-Пс. ПП «Вензель» зобов'язується передати (поставити) в визначений термін у власність ДАТ «Чорноморнафтогаз» товар, згідно специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених в цьому Договорі (п. 1.1 Договору). Вказаний договір підписано у відповідності до вимог Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» та Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Прокурор звертає увагу на те, що документація конкурсних торгів (надалі - ДКТ) затверджена протоколом Комітету з конкурсних торгів від 17.12.2013 р. № 792 - на закупівлю цементу (код 23.51.1) та затверджена його Головою. ДКТ розроблена на виконання вимог Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» та Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Прокурор зазначає, що договір підписано 14.03.2014 р., а 17.03.2014 р. Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнято Постанову № 1758-6/14 «Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим», згідно з якою власністю Республіки Крим визнається рухоме і нерухоме майно Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», розташоване на території Республіки Крим, його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, яке увійшло і не ввійшло до статутного капіталу Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» у складі необоротних (у тому числі нематеріальних) і оборотних активів, у тому числі державне (Україна) майно, передане йому в користування і знаходиться на балансовому і позабалансовому обліку.Тому на момент підписання договору ще не було відомо, що в результаті неправомірних дій самопроголошеної влади АР Крим за юридичною адресою ДАТ «Чорноморнафтогаз» (АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, (ЄДРПОУ 00153117) буде створено нове підприємство - Кримське республіканське підприємство «Чорноморнафтогаз», яким буде привласнено оригінали документів і печатку ДАТ «Чорноморнафтогаз».

На момент розгляду справи відповідач 2, незважаючи на вимоги суду, не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, визнано в судовому засіданні представниками позивача, відповідача 1 та прокурора, 14 березня 2014 року між ПП «Вензель» (надалі - позивач), як постачальником, та ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (надалі - відповідач 1), як покупцем, був укладений договір поставки № 1/140314-Пс (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач 1 прийняти та своєчасно оплатити товар, згідно Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, (надалі - Товар) (п. 1.1. Договору). Сторонами було визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 р. Прокурор зазначає, що вказаний договір підписано у відповідності до вимог Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» та Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Прокурор також звертає увагу на те, що документація конкурсних торгів (надалі - ДКТ) затверджена протоколом Комітету з конкурсних торгів від 17.12.2013 р. № 792 - на закупівлю цементу (код 23.51.1) та його Головою. ДКТ розроблена на виконання вимог Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» та Закону України «Про здійснення державних закупівель».

У своїх доповненнях до відзиву відповідач 1 посилається на те, що, згідно п. 5.1 ДКТ, строк дії пропозиції конкурсних торгів повинен становити не менше 90 календарних днів з дати розкриття пропозиції конкурсних торгів. Датою та часом розкриття пропозицій конкурсних торгів у п. 2.2 розділу IV ДКТ визначено 29.01.2014 р. о 14:40 год. Оголошення про проведення відкритих торгів з приводу закупівлі цементу (код 23.51.1, 2 товарні пропозиції) відбулось 30.12.2013 р., в свою чергу розкриття пропозицій вказаних торгів відбулось 29.01.2014 р. У п. 1.2 розділу VI ДКТ передбачено, що Замовник укладає договір про закупівлю з Учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції, відповідно до вимог ДКТ та акцептованої пропозиції, але не раніше ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

Однак, вказані торги, на які посилається відповідач 1, в судовому порядку недісними не визнавались. Жодним органом порушень укладення договору поставки в межах проведених відповідачем 1 торгів не встановлювалось. Жодного належного доказу відповідачем 1 на підтвердження своєї позиції щодо оскарження результатів конкурсних торгів, не представлено.

Отже, як прокурором, так і відповідачем 1 визнано той факт, що підписанню Договору передувало проведення конкурсних торгів у відповідності до вимог Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» та Закону України «Про здійснення державних закупівель» з дотриманням передбачених цими Законами процедур.

В ході судового розгляду справи також встановлено, що фактично цемент було поставлено та передано на відповідальне зберігання згідно актів приймання на відповідальне зберігання від 16.01.2014 р., від 03.02.2014 р., від 19.02.2014 р., частина якого була повернута позивачу згідно Акту повернення з відповідального зберігання від 14.03.2014 р., що не заперечується відповідачем 1. Так, в судовому засіданні 10.03.2015 року представник Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» заявив про невідповідність обсягів перевезеного Укрзалізницею Товару, кількості Товару, який повертався з відповідального зберігання, та товару, який є предметом Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р. Проте вказана позиція суперечить дійсним обставинам справи, оскільки вказаний Товар перевозивася Укрзалізницею на підставі наступних документів (копії яких долучено до матеріалів справи):

Залізнична накладна з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-П-50 від 26.12.2013 року номер вагону згідно відомості, маса вантажу 137 150,00 кг.

Залізнична накладної з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-П-50 від 27.12.2013 року, номер вагону 97226443, маса вантажу 71 200,00 кг.

Залізнична накладна з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-І-100 від 27.12.2013 року № вагона 97243141, маса вантажу 68500,00 кг.

6. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 02/01 від 10 січня 2014 року, адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 210 тн.

7. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 01/01 від 10 січня 2014 року адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження цементу ПЦТ - І - 100 в кількості 70 тн.

Залізнична накладна з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 від 27.12.2013 року № вагона 97256770, маса вантажу 69 700,00 кг.

Залізнична накладна з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 від 13.01.2014 року № вагона 97267140, маса вантажу 69 400,00 кг.

Залізнична накладна з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 від 27.12.2013 року, № вагона 97226443, маса вантажу 71 200,00 кг.

Залізнична накладна з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-І-100 від 13.01.2014 року № вагона 97226641, маса вантажу 71 200,00 кг.

9. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 06/01 від 28 січня 2014 року, адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 140 тн.

Залізнична накладна з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 від 29.01.2014 року, № вагона згідно відомості, маса вантажу 135 800, 00 кг.

11. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 06/02 від 12 лютого 2014 року, адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження цементу ПЦТ - II - 50 в кількості 140 тн.

Залізнична накладна з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 від 13.02.2014 р., № вагона згідно відомості, маса вантажу 132 900,00 грн.

Відтак, згідно долучених до матеріалів справи документів Укрзалізницею за розпорядженням ПП «Вензель» було перевезено цемент тампонажний ПЦТ-П-50 - 687 350,00 кг, цемент тампонажний ПЦТ-І-100 - 139 700 кг.

Згідно Акту повернення з відповідального зберігання від 14.03.2014 року, копію якого долучено до матеріалів справи, оригінал якого представлено позивачем для огляду в судове засідання, ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз» повернуло з відповідального зберігання цемент тампонажний ПЦТ-ІІ-50 - в кількості 639 030,00 кг, цемент тампонажний ПЦТ-І-100 - в кількості 139 700 кг, тобто, тільки частину від того цементу, який раніше було передано позивачем відповідачу 1 на відповідальне зберігання.

Згідно Акту прймання-передачі від 14.03.2014 року по Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р., копію якого долучено до матеріалів справи, оригінал якого представлено для огляду в судовому засіданні, ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз» одержало від ПП «Вензель»:

цемент тампонажний ПЦТ-П-50 - 639 030,00 кг.

цемент тампонажний ПЦТ-І-100 - 139 700 кг.

Отже, ці докази переконливо свідчать про наявність перевезеного цементу в пункті його передачі за Договором поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р., зокрема, на виконання покладених на нього обов'язків, позивач поставив відповідачу 1, згідно Видаткової накладної № 1 від 14 березня 2014 року та Акту приймання - передачі від 14.03.204 року Товар - цемент тампонажний ПЦТ II - 50 ГОСТ 1581-96 в кількості 639,03 тони та цемент тампонажний ПЦТ 1-100 ГОСТ 1581-96 в кількості 139,70 тони загальною вартістю 1434 854,34 грн. з ПДВ.

Відповідач 1 вказаний Товар прийняв належним чином, жодних претензій щодо кількості чи якості такого позивачу не пред'являв.

Також, у своїх доповненнях до відзиву відповідач 1 посилається на те, що відправником у залізничних накладних є Публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент» (ЄДРПОУ 293054), а одержувачем ДАТ «Чорноморнафтогаз». В свою чергу, позивач, як особа, яка зобов'язана була поставити товар за Договором, у Накладних взагалі не вказаний, що, на думку відповідача 1, свідчить про відсутність доказів направлення/передачі Товару позивачем. Однак, вказана позиція відповідача 1 спростовується тим, що вказаний Товар перевозився Укрзалізницею на підставі наступних документів:

4. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 05/12 від 26 грудня 2013 року, адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження, цементу ПЦТ - І - 100 в кількості 70 тн.

7. Розпорядження ТзОВ «Компанія «Галнафтоінвест» № 01/01 від 10 січня 2014 року, адресованого ПАТ «Волинь-Цемент» про відвантаження цементу ПЦТ -1 - 100 в кількості 70 тн.

Отже, вказані документи свідчать про те, що перевезення Товару Укрзалізницею відбувалась за Розпорядженнями позивача. На підставі вищевикладеного, твердження відповідача 1, наведені в доповненнях до відзиву є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою платежу на протязі 120 календарних днів після поставки товару і підписання Акту прймання-передачі. Зважаючи, що, згідно Акту приймання - передачі від 14.03.2014 року, Товар - цемент тампонажний ПЦТ II - 50 ГОСТ 1581-96 в кількості 639,03 тони та цемент тампонажний ПЦТ І - 100 ГОСТ 1581-96 в кількості 139,70 тони загальною вартістю 1434854,34 грн. з ПДВ було поставлено 14 березня 2014 року, 120 денний календарний термін відстрочки платежу закінчився 13 липня 2014 року, відповідач 1 взяті на себе зобов'язання по оплаті Товару перед позивачем не виконав.

З метою досудового врегулювання спору, позивач скеровував відповідачу 1 письмову вимогу (претензію) про оплату вартості поставленого Товару (претензія № 20/01 від 20.01.2015 р.). Однак, така, всупереч ст. 530 ЦК України, на час прийняття судового рішення, залишена відповідачем 1 без відповіді та належного реагування, що підтверджено відповідачем 1 в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. За твердженням позивача, індекс інфляції за період з 14.07.2014 року по 20.01.2015 року склав 101,9%, а інфляційне збільшення за вказаний період складає 27 262,23 грн. Позивач зазначає, що пеня в розмірі 3% річних від суми заборгованості за період з 14.07.2014 року по 20.01.2015 року складає 22 525,25 коп.

Позивач вважає, що враховуючи вищевикладене та керуючись нормами чинного законодавства, сума основного боргу, три відсотки річних, інфляційні втрати, які підлягають нарахуванню за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару, складає 1 484 641,82 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот сорок одну гривню 82 коп.):

На вимогу представника відповідача 1, який звернувся з клопотанням про витребування доказів фактичного постачання Товару від товаровиробника до місця отримання відповідача 1, позивачем були представлені в судове засідання відповідні документи, зокрема: копія Листа-заявки № 04/3-97 від 11.02.2014 року Департаменту матеріально-технічного забезпечення і збуту Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», копія Листа-заявки № 04/3.1-12 від 13.01.2014 року Департаменту матеріально-технічного забезпечення і збуту Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», копія Листа-заявки № 04/3.1-1151 від 23.12.2013 року Департаменту матеріально-технічного забезпечення і збуту Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», копія Акту від 16.01.2014 р. приймання на відповідальне зберігання цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 Гост 1581-96, копія Акту від 03.02.2014 р. приймання на відповідальне зберігання цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 Гост 1581-96, копія Акту від 19.02.2014 р. приймання на відповідальне зберігання цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 Гост 1581-96, копія Акту поверенення з відповідального зберігання від 14.03.2014 р. цементу тампонажного ПЦТ -1 100 в кількості 139,70 тн. та ПЦТ-ІІ-50 в кількості 639,03 тн. Тобто, суду були надані з метою підтвердження навності господарських відносин між ПП «Вензель» та ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», в тому числі відносин відповідального зберігання цементу зберігачем - ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», який в подальшому виступав предметом Договору поставки № 1/140314-Пс, за яким ПП «Вензель» поставив, а ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» одержав та зобов'язався оплатити Товар, згідно Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору поставки.

На підтвердження наявності таких зобов'язань позивачем представлено оригінали в судове засідання та надано в матеріали справи копії документів, які свідчать про дійсність факту поставки, а саме:

1. Копія Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р.

2. Копія видаткової накладної № 1 від 14.03.2014 року та податкової накладної від 14.03.2014 р.

3. Копія Акту прймання-передачі від 14.03.2014 року по Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р.

4. Копія довіреності № 58/634 від 05 бередня 2014 року.

5. Копія залізничної накладної з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-И-50 від 26.11.2013 року, № вагона 97151245, 97262976.

6. Копія залізничної накладної з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-П-50 від 27.12.2013 року, № вагона 97226443.

7. Копія залізничної накладної з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-І-100 від 27.12.2013 року № вагона 97243141.

8. Копія залізничної накладної з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-И-50 від 27.12.2013 року № вагона 97256770.

9. Копія залізничної накладної з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-І-100 від 13.01.2014 року № вагона 97226641.

10. Копія залізничної накладної з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-И-50 від 13.01.2014 року № вагона 97267140.

11. Копія залізничної накладної з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 від 29.01.2014 року № вагона 97264600.

Копія залізничної накладної з перевезення цементу тампонажного ПЦТ-ІІ-50 від 29.01.2014 року №№ вагонів 93656502, 97256275.

Разом з тим, у своїй доповненнях до відзиву відповідач 1 посилається на те, що відповідно до п. 3.5 Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р., Приватне підприємство «Вензель» зобов'язане надати Державному акціонерному товариству «Чорноморнафтогаз» 2-й примірник товаротранспортної накладної, у відповідності з розділом 11 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства Транспорту України, оскільки, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, а також регламентують правила перевезення вантажів виключно автомобільним транспортом. Таким чином, відповідач 1 звертає увагу на той факт, що сторони у п. 3.5 Договору погодили поставку товару автомобільним транспортом, враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України, а позивачем не надано відповідачу 1 2-го екземпляру товаротранспортної накладної, у відповідності до п. 3.5 Договору, тобто не виконано належним чином свого зобов'язання в частині поставки товару.

Однак, вказана позиція відповідача 1 спростовується тим, що наведений відповідачем 1 пункт 3.5 Договору включено до розділу «Якість та комплектність товару» і передбачає лише надання 2-го примірника товаротранспортної накладної, у відповідності з розділом 11 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства Транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, в разі перевезення товару автотранспортом. Розділ 2 Договору «Кільність, строки та умови поставки» та розділ 5 Договору «Умови приймання-передачі товару» вимог щодо обов'язкової поставки товару саме автомобільним транспортом не містять, не спростовують фактичне виконання позивачем своїх обов'язків за Договором, а, отже, не звільняють відповідача 1 від обов'язку щодо здійснення оплати за поставлений Товар.

Також, слід зазначити, що, згідно ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Однак, ні під час прийняття товару та оформлення товаросупровідних документів на нього, ні в матеріали справи відповідачем 1 не було надано жодного належного доказу скерування письмового повідомлення на адресу позивача про порушення позивачем умов Договору.

Крім того, у відповідності до розділу 5 Договору:

5.2 Порядок і строки приймання товару по кількості відбувається згідно вимог Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» № П-6, затвердженої постановкою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 р.

5.3. Порядок і строки приймання товару по якістю відбувається згідно вимог Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості » № П-7, затвердженої постановкою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 р.

5.4 Приймання передачі по кількості відбувається у відповідності з товаротранспортними документами, по якості у відповідності з затвердженими ДЕСТами, ТУ або іншої документацією.

В ході судового розгляду справи встановлено, що вказаний товар було прийнято відповідачем 1 без будь-яких зауважень і рекламацій, у відповідності до Акту приймання - передачі, Видаткової та Податкової накладних, факт укладення яких ні відповідачем 1, ні прокурором не заперечується. Вказані документи в судовому порядку сторонами не оспорювались, судом недійсними не визнавались.

Що стосується наведеної відповідачем 1 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості » № П-7, затвердженої постановкою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 р., то згідно з п. 6. цієї Інструкції, приймання продукції по якості і комплектності проводиться на складі одержувача в такі строки:

Згідно п. 8. цієї Інструкції, торгові організації мають право незалежно від перевірки якості товарів, отриманих ними в строки, зазначені в п. 6 цієї Інструкції, актувати виробничі недоліки, якщо такі недоліки будуть виявлені при підготовці товарів до роздрібного продажу або при роздрібному продажу протягом чотирьох місяців після отримання товарів.

Згідно п. 9. цієї Інструкції, акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами.

Згідно п. 13. цієї Інструкції, приймання продукції проводиться уповноваженими на те керівником підприємства-одержувача або його заступником компетентними особами. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції. Підприємство-одержувач зобов'язане:

а) створити умови для правильного та своєчасного приймання продукції, при яких забезпечувалася б її збереження і предотвращалось псування продукції, а також змішання з іншою однорідною продукцією; (Підпункт "а" пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СРСР № 98 від 14.11.1974 р.)

б) стежити за справністю засобів випробування і вимірювання, якими визначається якість продукції, а також за своєчасністю перевірки їх в установленому порядку;

в) забезпечити, щоб особи, які здійснюють приймання продукції по якості і комплектності, добре знали і суворо дотримувалися Інструкцію, а також правила приймання продукції по якості і комплектності, встановлені відповідними стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами;

г) систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено приймання продукції з якості і комплектності, і попереджати порушення правил приймання продукції.

Згідно п. 16. цієї Інструкції, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншого однорідної продукцією. (Абзац перший пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СРСР № 98 від 14.11.1974 р.). Одержувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.

Згідно п. 17. цієї Інструкції, у повідомленні про виклик, направленому виготовлювачу (відправнику), повинно бути зазначено:

а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отримано;

б) основні недоліки, виявлені в продукції;

в) час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектності (в межах встановленого для приймання терміну); (Підпункт "в" пункту 17 із змінами, внесеними згідно з Постановою Державного арбітражу при Раді міністрів СРСР № 98 від 14.11.1974 р.)

г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Згідно п. 20. цієї Інструкції, при неявці представника виготовлювача (відправника) за викликом одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

Згідно п. 29. цієї Інструкції, за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт повинен бути складений у день закінчення приймання продукції по якості і комплектності.

Згідно п. 30. цієї Інструкції, акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь у перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згідна із змістом акта, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку.

Відтак, згідно наведеної Інструкції, приймання продукції проводиться уповноваженими на те керівником підприємства-одержувача або його заступником компетентними особами. Також, саме на одержувача товару цією Інструкцію покладено обов'язки з перевірки якості товару, а в разі виявлення недоліків або невідповідності стандартам - виклик представників організації - відправника для підписання сумістного атку про виявлені недоліки.

Разом з тим, вказаний товар було прийнято відповідачем 1 без будь-яких зауважень, викликів і рекламацій, у відповідності до Акту приймання - передачі, що підтверджує їх відсутність. Вказаний документ в судовому порядку сторонами не оспорювався, судом недійсними не визнавався. Предсавник відповідача 1, як організації, на яку наведеною Інструкцією покладено обов'язок складання дефектного акту, не представив жодного належного та допустимого доказу щодо відмови позивача з'явитись на виклик організації - одрежувача Товару для підписання дефектного Акту, у відповідності до п. 29 наведеної Інструкції.

Надаючи оцінку фактам дотримання перевізником Товару - Укрзалізницею вимог відповідних галузевих інструкцій, слід наголосити, що товар було прийнято відповідачем 1 без будь-яких повідомлень і рекламацій, у відповідності до Акту приймання - передачі, Видаткової та Податкової накладних. Щодо неналежного, на думку відповідача 1, виконання Укрзалізницею вимог інструкцій щодо заповнення залізничних накладних, якщо такі претензії у встановленому порядку заявлялись до Укрзалізниці, то, у відповідності до ст. 33 ГПК України, вони мають бути доведені відповідачем 1 налажними і допустимими доказами, які незважаючи на вимоги суду, відповідачем 1 не надані.

В судовому засіданні 17.02.2015 року представник ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», заявив клопотання про долучення до матеріалів справи сертифікату № 2018 від 03 грудня 2014 року про форсмажорні обставини (обставини непереборної сили), який, на його думку, звільняє відповідача від обов'язку виконання взятих на себе зобов'язань.

Також, в судовому засіданні 10.03.2015 року представник прокуратури Львівської області подав обгрунтування правової позиції, за яким наявність форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань. Проте, вказана позиція не в повній мірі відповідає чинному задонодавству України, оскільки, 14 березня 2014 року між ПП «Вензель», як постачальником, та ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», як покупцем, був укладений договір поставки № 1/140314-Пс (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач 1 прийняти та своєчасно оплатити товар згідно Специфікації № 1, яке є невід'ємною частиною Договору, (надалі - Товар) (п. 1.1. Договору). Сторонами було визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 р. Позивач на виконання покладених на нього обов'язків поставив відповідачу 1, згідно Видаткової накладної № 1 від 14 березня 2014 року та Акту приймання - передачі від 14.03.2014 року Товар - цемент тампонажний ПЦТ II - 50 ГОСТ 1581-96 в кількості 639,03 тони та цемент тампонажний ПЦТ 1-100 ГОСТ 1581-96 в кількості 139,70 тони загальною вартістю 1 434 854,34 грн. з ПДВ. Пунктом 4.2. Договору визначено, що оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою платежу на протязі 120 календарних днів після поставки товару і підписанні акту прймання-передачі.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на норму ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено вину, як обов'язкову підставу відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, представлений на підтвердження настання форс-мажорних обставин Сертифікат Торгово-промислової палати України, засвідчує про можливість звільнення позивача від відповідальності за неналежне виконання господарського зобов'язання, і ніяк не звільняє його від виконання основного зобов'язання за укладеним між сторонами Договором.

Крім того, слід зазначити, що в п. 9.1 Договору вказано, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором у випадку виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору і виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна і тому подібне).

Також, згідно п. 9.2 Договору, сторона, яка не може виконати зобов'язання за Договором у зв'язку з обставинами непереборної сили, зобов'язана не пізніше трьох робочих днів , з моменту їх виникнення повідомити про це другу Сторону в письмовій формі, докази виконання якого відповідачем 1 не надано.

Отже, як зазначено вище, сторони звільняються лише від відповідальності і то, в разі виникнення форс-мажорних обставин, які не існували під час укладення Договороу. Як зазначено у Сертифікаті № 2018 Торгово-промислової палати України, він засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014 р.

Таким чином, форс-мажорні обставини, що є, на думку прокурора і відповідача 1, підставою звільнення відповідача 1 від відповідальності, згідно п. 9.1 Договору, не підтверджені у встановленому чинним законодавством України порядку, оскільки належних та допустимих доказів виникнення таких після підписання Договору від 14.03.2014 р., а також відсутність таких під час підписання Договору учасниками процесу, не надано. Також, суду не надані належні та допустимі докази вчинення дій відповідачем 1, у відповідності до п. 9.2 Договору, оскільки, як зазначено у Сертифікаті, форс-мажорні обставини виникли 27.02.2014 року, а Договір підписаний Сторонами 14.03.2014 р.

Разом з тим, слід також звернути увагу на те, що фактичне отримання відповідачем 1 Товару мало місце задовго до виникнення форс-мажорних обставин, що підтверджено відповідним Актом прийняття відповідачем 1 цементу на відповідальне зберігання, залізничними накладними, тощо, про що зазначено вище.

Також, в разі припущення щодо відсутності такої поставки Товару, відповідач 1 не зміг пояснити наявність підстав для оформлення Акту повернення Товару з відповідального зберігання, оригінал якого з підписами та належними сторонам печатками надано позивачем для огляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України (що діяв на момент оформлення документів), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Отже, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму, а також є свідченням схвалення сторонами Договору, укладеного правочину. Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законність користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Така позиція зазначена в ряді судових рішень, зокрема Вищого господарського суду України.

Відповідно, не може бути взято до уваги твердження відповідача 1 та прокурора щодо недоліків оформлення Довіреності відповідача 1 на отримання Товару, оскільки в ній самим відповідачем 1 зазначено, що її було оформлено на виконання Договору.

На підтвердження наявності таких зобов'язань за Договором позивачем представлено документи (копії яких долучено до матеріалів справи), що переконливо свідчать про його дійсність, а саме:

1. Договір поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 року

2. Видаткова накладна № 1 від 14.03.2014 року

3. Податкова накладна від 14.03.2014 року

4. Акту прймання-передачі від 14.03.2014 року по Договору поставки № 1/140314-Пс від 14.03.2014 р.

5. Довіреності № 58/634 від 05 бередня 2014 року.

Крім того, згідно представленої відповідачем 1 та долученої ним до матеріалів справи довідки про хід розслідування злочину щодо протиправного заволодіння майном ДАТ «Чорноморнафтогаз», в тому числі його печаткою та документами, слід звернути увагу на те, що керівництво Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулось з такою заявою лише 04 липня 2014 року, і 04 липня 2014 року такі відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових рослідувань, що безсумнівно свідчить про те, що наявність обставин, які би унеможливлювали виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за Договором ні відповідачем 1, ні прокурором належними та допустимими доказами не доведено, а навпаки, підтверджує дійсність представлених позивачем докуменів.

Також, відсутні підстави для застосування до спірних відносин норм Закону україни «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті». Згідно ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу:

майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;

земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;

трудові відносини;

фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;

адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання;

відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Оскільки, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» регулює податкові відносини, тому застосовувати його до цивільних та господарських відносин є неправомірним.

Разом з тим, слід зазначити, що на забезпечення виконання зобов'язань за Договором, 18 березня 2014 року між ТзОВ «Вечірній Львів» (надалі - відповідач 2), як поручителем та ПП «Вензель», як кредитором, було укладено Договір поруки, згідно якого ТзОВ «Вечірній Львів» поручалося перед ПП «Вензель», як кредитором, за виконання ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» обов'язку по оплаті Товару на підставі Договору (п.1.1. Договору поруки).

Також, у статті 18 «Статус відомостей Єдиного державного реєстру» Закону України № 755-ІУ від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», встановлено, що:

В ході судового розгляду справи встановлено, що, керуючись наведеною нормою права, позивач надіслав позовну заяву відповідачу 2 - ТзОВ «Вечірній Львів» саме на адресу, зазначену у Витязі з ЄДР, як адресу його місцезнаходження - 79000, м. Львів, пр-т. Свободи, 26. Оригінал витягу з ЄДР по ТзОВ «Вечірній Львів» долучено як додаток до позовної заяви. Однак, всупереч вимогам суду, відповідач 2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не спростував.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.03.2015 р. за № 20258880 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вечірній Львів» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79007 Львівська обл., м. Львів, Галицький район, проспект Свободи, 26.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача 1 та відповідача 2 від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач 1 та відповідач 2 не подали докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивач представив достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач 1 та відповідач 2 позовні вимоги не спростували, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Приватного підприємства «Вензель» (м. Львів) до відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (м. Київ), відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вечірній Львів» (м. Львів) про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 1434854,34 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 11 від 28.01.2015 року на суму 29692,85 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти солідарно на відповідача 1 та відповідача 2, оскільки спір виник з їх вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (0130, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, оф. 505, код ЄДРПОУ 00153117) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вечірній Львів» (79000, м. Львів, пр-т Свободи, 26, код ЄДРПОУ 19327146) на користь Приватного підприємства «Вензель» (79016, м. Львів, вул. Замкнена, 3, кв. 2, код ЄДРПОУ 31144923, п/р 26000034191 в ПАТ «Укргазпромбанк», МФО 320843) заборгованість в розмірі 1434854 (один мільйон чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 34 коп. основного боргу та судовий збір в сумі 28697 (двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 10 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.03.2015 року.


Суд	Господарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення	13.03.2015
Оприлюднено	26.03.2015
Номер документу	43201549
Судочинство	Господарське

Галушко Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 13.03.2015 по справі 914/300/15ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —914/300/15

Рішення
від 13.03.2015 по справі 914/300/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ