Рішення

від 17.03.2015 по справі 914/564/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 р. Справа№ 914/564/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Куцик І.М.

розглянув матеріали справи за позовною заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Шахтар", м. Трускавець, Львівська область

про стягнення 7 040,32 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача: Данілін С.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Шахтар" про стягнення заборгованості на суму 7 040,32 грн.

Ухвалою суду від 23.02.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.03.2015 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 03.03.2015 р. Розгляд справи призначений на 17.03.2015 р.

17.03.2015 р. представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.02.2015 р. виконав повністю, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

17.03.2015 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення на позовну заяву (за вхідн. № 10899/15 від 16.03.2015 р.), жодних доказів сплати суми боргу повністю чи частково не надав, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не направив, хоч належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, про що докази є в матеріалах справи (за вхідн. № 10545/15 від 12.03.2015 р.).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

07.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій Шахтар" (надалі відповідач) укладено договір № 12/02/07-1 про виконання робіт. Відповідно до п. 1.1 договору № 12/02/07-1 від 07.02.2012 р. виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт замовнику: санітарно-гігієнічні дослідження з метою атестації робочих місць за умовами праці, поточного періодичного контролю, створення санітарних паспортів; дослідження, видача протоколів та актів обстеження з метою інвентаризації, обґрунтування викидів в атмосферне повітря для отримання відповідного дозволу; проектування, монтаж, дослідження та паспортизація заземлюючих пристроїв, електроустаткування, електропроводок, опору ізоляції, струму короткого замикання фаза-нуль; проектування, монтаж, паспортизація вентиляційних систем; паспортизація (обстеження, технічний звіт) будівель та споруд; паспортизація сміттєзвалищ; гранично допустимі скиди речовин у водні об'єкти; паспортизація відходів. Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору № 12/02/07-1 від 07.02.2012 р. загальна вартість робіт (наданих послуг) за кожним завданням замовника затверджується додатковою угодою сторін, враховуючи ціни на кожен окремий вид робіт, затверджені прейскурантом цін виконавця відповідно до наказу № 27 а, б, в, г, д від 01.08.2008 р. Оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця упродовж трьох робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором № 12/02/07-1 від 07.02.2012 р., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.02.2012 р., який підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором № 12/02/07-1 від 07.02.2012 р. не виконав. У зв'язку з несвоєчасною та не в повному обсязі здійсненою оплатою відповідача сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 5 250,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 467,32 грн. - 3 % річних, 1 323,00 грн. - втрат від інфляції.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Як передбачено ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач повністю виконав зобов'язання відповідно до укладеного договору № 12/02/07-1 від 07.02.2012 р., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.02.2012 р., який долучений до матеріалів справи, підписаний уповноваженими представниками сторін та підписи засвідчені відтисками печаток юридичних осіб.

16.03.2015 р. на адресу суду надійшло заперечення відповідача на позовну заяву (за вхідн. № 10899/15 від 16.03.2015 р.). До вказаного заперечення долучений акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 р. до 13.03.2015 р., який підписаний ТзОВ "Санаторій Шахтар" та підпис засвідчений печаткою ТзОВ "Санаторій Шахтар", проте не підписаний позивачем. Відповідно до вказаного акту звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 000,00 грн. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом, який підтверджує заборгованість ТзОВ "Санаторій Шахтар"перед ТзОВ "Моноліт-Еко". Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", зокрема, первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за укладеним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на момент подання позову становила 5 250,00 грн. Відтак, суд враховуючи норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення 5 250,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 1 323,00 грн. - втрат від інфляції та 467,32 грн. - 3 % річних. Вимога позивача про стягнення з відповідача 1 323,00 грн. - втрат від інфляції та 467,32 грн. - 3 % річних є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши думку представника позивача, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості на суму 5 250,00 грн., 467,32 грн. - 3 % річних, 1 323,00 грн. - втрат від інфляції є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача в розмірі 1 827,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Шахтар" (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. С. Бандери, 44; код ЄДРПОУ № 32703534 ) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еко" (79304, м. Львів, вул. Угорська, 14; код ЄДРПОУ № 32639930) 5 250,00 грн. - основного боргу, 467,32 грн. - 3 % річних, 1 323,00 грн. - втрат від інфляції, 1 827,00 грн. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 17.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 20.03.2015 р.

Суддя Гутьєва В.В.