Рішення

від 02.03.2015 по справі 910/29311/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/29311/14

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Білик І.П. (за довіреністю від 17.01.2015);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 02 березня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 грудня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява № 35-28/7-82 від 16.12.2014 року Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоколадниця-Україна" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 29 826,08 грн., яка складається з 22 826,51 грн. основного боргу, 2 452,62 грн. пені, 418,84 грн. 3% річних, 4 128,11 грн. індекс інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди № 37-14-81 нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.12.2010 року, щодо внесення орендної плати.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому зазначив, що позов підлягає частковому задоволенню за викладених у відзиві підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2014р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/29311/14. Розгляд справи призначено на 09.02.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року розгляд справи відкладено на 02.03.2015 року

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - Орендодавець), Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шоколадниця-Україна» (надалі - Орендар) (разом - сторони) було укладено Договір оренди № 37-14-81 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір або Договір оренди, належним чином завірена копія договору долучена до матеріалів справи), відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу «В», загальною площею 33,0 кв. м. (далі - Майно).

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов Договору оренди № 37-14-81 нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.12.2010 року щодо внесення орендної плати, у зв'язку з чим з останнього підлягає стягненню заборгованість в розмірі 29 826,08 грн., яка складається з 22 826,51 грн. основного боргу, 2 452,62 грн. пені, 418,84 грн. 3% річних, 4 128,11 грн. індекс інфляції.

Відповідач із позовом не погодився і звернувся до суду із відзивом, у якому зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, до стягнення підлягає 26 353,81 грн., що складається з 20 153,13 грн. основного боргу, 2 186,88 грн. пені, 359,44 грн. 3% річних, 3 654,36 грн. індексу інфляції.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, 15 грудня 2010 року між сторонами було укладено Договір оренди № 37-14-81 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення на другому поверсі Терміналу «В», загальною площею 33,0 кв. м.

Згідно з п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі Майна.

Відповідно до Акту передачі-приймання орендованого майна від 15.12.2010 року, Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв у користування майно загальною площею 33,0 кв. м. (копія акту в справі).

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати без врахування ПДВ становить 21 979,50 грн.

Орендна плата за перший місяць фактичного користування майном визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період до початку фактичного використання майна (дати підписання акту передачі-приймання майна) (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.4. Договору, Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропозицій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає Орендарю Балансоутримувач.

З матеріалів справи вбачається, що за період з січня 2014 року по травень 2014 року позивачем нараховано до сплати відповідачу орендну плату, на загальну суму в розмірі 192 290,75 грн., з яких 80 121,15 грн. позивачу та 112 169,60 грн. до Державного бюджету.

Позивачем зазначено, що відповідачем здійснено оплату за вказаний період на загальну суму 57 294,64 грн.

Судом встановлено, що розмір часткової оплати за рахунком № 904/155 від 28 лютого 2014 року складає не 7 321,29 грн., як вказано позивачем, а 9 994,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 99 від 06.03.2014 року (копія платіжного доручення в справі).

Отже, сума основної заборгованості позивача за Договором оренди № 37-14-81 нерухомого майна, що належить до державної власності від 15 грудня 2010 року за період з січня 2014 року по червень 2014 року складає 20 153,13 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, суд приходить до висновку про його арифметичну невірність. За розрахунком суду, за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання з відповідача підлягає до стягнення 3 654,36 грн. інфляційних втрат та 359,44 грн. 3% річних.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем грошового зобов'язання, визначеного порядку розрахунків, дат внесення оплати, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 186,88 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача 20 153,13 грн. основного боргу, 3 654,36 грн. інфляційних втрат, 359,44 грн. 3% річних та 2 186,88 грн. пені.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 614,34 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОКОЛАДНИЦЯ - УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 33744608, адреса: 01004, м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2 ЛІТ."А"), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства " МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (ідентифікаційний код 20572069, адреса: 08307, Київська обл., місто Бориспіль, Міжнародний аеропорт "БОРИСПІЛЬ"), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 20 153,13 грн. (двадцять тисяч сто п'ятдесят три гривні 13 копійок) основного боргу, 2 186,88 грн. (дві тисячі сто вісімдесят шість гривень 88 копійок) пені, 359,44 грн. (триста п'ятдесят дев'ять гривень 44 копійки) 3% річних, 3 654,36 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 36 копійок) індексу інфляції та 1 614,34 грн. (одна тисяча шістсот чотирнадцять гривень 34 копійки) судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/29311/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.03.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало