Постанова

від 26.01.2015 по справі 804/20462/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р. Справа № 804/20462/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Іваненкова Н.М. Васюченко М.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК ЛТД» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002052201 від 26.11.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «УТК ЛТД» звернулося з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за формою «В4» №0002052201 від 26.11.2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки від 17.10.2014р. про нереальність виконання договорів укладених між позивачем та контрагентами - ПАТ «Центральний ГЗК», ТОВ «Промітей -Т.Л.», ТОВ «Будіндосервіс», ТОВ «Завод будівельних конструкцій». Позивач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на те, що господарські операції з вищевказаними контрагентами підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а тому позивачем було нараховано суму відшкодування ПДВ відповідно до ст.ст.185,188 Податкового кодексу України, господарські операції були проведені на реальне виконання договорів у зв'язку з чим вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, а отже, повинно бути скасовано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити посилаючись на те, що у ході проведеної перевірки позивача було встановлено, що позивачем надано податкові накладні від 01.08.2014р. №1 та від 15.08.2014р. №4, які заповнені з порушенням п.2 наказу Міністерства доходів і зборів України №10 від 14.01.2014р. «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014р. за №185/24962, які було позивачем включено до реєстру виданих податкових накладних та у декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014р., тоді як згідно п.2 вказаного наказу №10 визначено, що податкові накладні заповнюються державною мовою. Також перевіркою було встановлено, що позивачем не надано на перевірку договори, акти виконаних робіт (послуг) та інші документи, які підтверджують право власності або отримання в оренду приміщення у м. Кривий Ріг, які використовуються під склад, що унеможливлює підтвердження факту переміщення товару зі складу ТОВ «Промітей-Т.Л» на адресу позивача, окрім того, згідно АС «Єдиний реєстр податкових накладних - накладні у розрізі товарів» встановлено, що ТОВ «Промітей Т.Л.» на адресу позивача виписано податкову накладну від 04.08.2014р. №45 на суму ПДВ 18000 грн., яку до перевірки позивачем не надано. Не було надано позивачем до перевірки і податкові накладні, які були виписані на адресу позивача ТОВ «Будіндосервіс» від 21.08.2014р. №69 на суму ПДВ 1250,00 грн., від 29.08.2014р. №105 на суму ПДВ 1666,67 грн. та від 29.08.2014р. №108 на суму ПДВ 250,00 грн., а тому, відповідно до вимог п.198.6 ст.198 ПК України платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України. З огляду на вищезазначене, представник відповідача вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.01.2015р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТК ЛТД» зареєстровано 20.08.2008р. як юридична особа виконавчим комітетом Вільногірської міської ради Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Косіора, буд. 70 кв.201, з 21.08.2008р. перебуває на обліку як платник податків у Верхньодніпровській ОДПІ, станом на дату перевірки в стадії переходу до Криворізької центральної ОДПІ, є платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями, наведеними у акті перевірки від 17.10.2014р., які не оспорюються сторонами(а.с. 97).

У період з 09.10.2014р. по 10.10.2014р. на підставі наказу від 08.10.2014р. №874, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.79.2 ст.79 ПК України, податковою інспекцією була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПАТ «Центральний ГЗК», ТОВ «Промітей-Т.Л.» та ТОВ «Будіндосервіс» в серпні 2014р. за результатами якої складено акт від 17.10.2014р. №1262/04-16-22-01/36093702 за висновками якого встановлено, а саме:

- нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання ТОВ «УТК ЛТД» товару у ТОВ «Будіндосервіс» та ТОВ «Промітей-Т.Л.»;

- порушення ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного завищення податкових зобов'язань в серпні 2014р. на загальну суму 1260293,94 грн. та завищення податкового кредиту в серпні 2014р. на загальну суму 1327157,77 грн., що призвело до завищення від'ємного значення (рядок 19 декларації) на загальну суму 66 863,83 грн.(а.с.97-104).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 26.11.2014р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0002052201 за яким позивачеві було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за серпень 2014р. у розмірі - 66864 грн. (а.с.9).

Позивач оспорює вказане вище податкове повідомлення-рішення, просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що всі договори укладені між позивачем та ПАТ «Центральний ГЗК», ТОВ «Промітей -Т.Л.», ТОВ «Будіндосервіс», ТОВ «Завод будівельних конструкцій» направлені на реальне виконання договорів, господарські операції були проведені із суб'єктами господарювання, які діяли на момент проведення господарських операцій відповідно до чинного законодавства України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 19-1, 20,86 Податкового кодексу України контролюючі органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, при цьому, контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків, в порядку встановленому цим Кодексом зі складанням відповідних актів та довідок за результатами проведених перевірок.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом на виконання своїх функцій та повноважень було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавств по взаємовідносинах ПАТ «Центральний ГЗК», ТОВ «Промітей-Т.Л.» та ТОВ «Будіндосервіс» в серпні 2014р. за результатами якої складено акт від 17.10.2014р. №1262/04-16-22-01/36093702 за висновками якого було встановлено, зокрема, завищення від'ємного значення (рядок 19 декларації) на загальну суму 66863,83 грн. за серпень 2014р. (а.с.104).

Підставою для вищевказаних висновків податковою інспекцією обрані ті обставини, що позивачем до перевірки не надані оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 361 внаслідок чого неможливо встановити дебеторську/кредиторську заборгованість на початок та на кінець перевіряємого періоду з урахуванням того, що позивачем по ПАТ «Центральний ГЗК» відображено у складі податкових зобов'язань серпня 2014р. 1260293,94 грн.; до перевірки надано податкові накладні від 01.08.2014р. №1 та від 15.08.2014р. №4 заповнені російською мовою, що є порушенням п.2 наказу Міністерства доходів і зборів України №10 від 14.01.2014р. «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» зареєстрованого в Мінюсті України 30.01.2014р. за №185/24962, так як вказаним наказом визначено, що податкова накладна заповнюється державною мовою; по взаємовідносинах з ТОВ «Промітей -Т.Л.» позивачем до перевірки не надані документи (договори, акти виконаних робіт (послуг) та інші документи), які підтверджують право отримання в оренду приміщення в м. Кривому Розі, які використовуються під склад, що унеможливлює підтвердження факту переміщення товару зі складу ТОВ «Промітей-Т.Л.» на адресу позивача; не надані товарно-транспортні накладні; не надано податкову накладну від 04.08.2014р. №45 на суму ПДВ 18000 грн. по ТОВ «Промітей-Т.Л.», а також податкові накладні від 21.08.2014р. №69 на суму 1250,00 грн., від 29.08.2014р. №105 на суму ПДВ 1666,67 грн. та від 29.08.2014р. №108 на суму ПДВ 250,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Будіндосервіс»; до податкової накладної за серпень 2014р. підприємством не надано заяву зі скаргою на постачальників. З огляду на викладене податкова інспекція зробила висновок про те, що відсутність податкових накладних та не подання скарги на постачальника позбавляє позивача права на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість згідно до вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим встановлено нереальність здійснення господарських операцій в частині придбання товару у ТОВ «Будіндосервіс», ТОВ «Промітей-Т.Л.», що призвело до порушення ст.ст.185,187,188, 198 Податкового кодексу України (а.с.94-104).

Статтею 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ( далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Як свідчать матеріали справи, а також підтверджено і представником позивача в судовому засіданні, позивачем до податкової інспекції було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014р. до якої були включені суми податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПАТ «Центральний ГЗК», ТОВ «Промітей-Т.Л.», ТОВ «Будіндосервіс», що підтверджується змістом копії відповідної декларації та копією додатку 5 до декларації (а.с.58-60).

Так, 31.07.2014р. між ПАТ «Центральний ГЗК» (замовником) та ТОВ «УТК ЛТД» (підрядником) був укладений договір №1235-04-10 підряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи за умовами якого позивач як підрядник зобовязувався виконати роботи на умовах цього договору по обєкту капітального будівництва: «(45.24.12.100.0005) Розширення хвостового господарства і оборотного водопостачання для підтримки потужностей комбінату отм.+131.0м. Нарощування плотини хвостосховища до отм.+131.0м. примикаю чого до відвалу №1 від ПК 80 до ПК114. Укладка геомембрани», в об'ємах, передбачених затвердженими замовником кошторисами або проектами (а.с.61-76).

При цьому, на підтвердження реальності здійснення позивачем вказаних підрядних робіт надані копія договору підряду на суму 1260293,94 грн. копії актів прийомки виконаних робіт за жовтень-листопад 2014р., копії податкових накладних від 01.08.2014р. №1, ві.15.08.2014р. №4, які оформлені російською мовою, копії контрактів з працівниками, укладені у вересні 2014р., копія договору про виконання робіт №22/08 від 22.08.2014р. укладеного між ПП «Промстройресурс» (м. Одеса) та ТОВ «УТК ЛТД» з приводу виконання субпідрядних робіт, копії актів приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2014р. та копій рахунків-фактур (а.с.13-52, 125-166).

Між тим, вищевказані первинні документи не можуть бути прийняті судом до уваги на підтвердження реальності здійснення вищевказаних підрядних робіт позивачем для ПАТ «Центральний ГЗК» з огляду на те, що на підприємстві позивача працювало лише 2 особи, що підтверджується податковим розрахунком форми №1-ДФ (а.с.168).

Отже, позивач не міг виконувати підрядні роботи у вказаних у договорі підряду об'ємах без наявності у штаті кваліфікованого персоналу.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного рішення посилання представника позивача на укладення позивачем контрактів з працівниками у вересні 2014р. з огляду на те,що вказані контракти були укладені у вересні 2014р., тоді як позивачем до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту віднесено суми ПДВ по виконаних роботах за договором підряду у серпні 2014р.

Також судом критично оцінюються доводи позивача про те, що виконання робіт проводилось ПП «Промстройресурс» як субпідрядником з урахуванням того, що позивачем не надано доказів того, що саме працівниками даного підприємства, яке знаходиться у м.Одеса виконувалися підрядні роботи у м. Кривому Розі на території ПАТ «Центральний ГЗК».

Окрім того, слід зазначити, що копії актів приймання виконаних робіт за жовтень та листопад 2014р., які надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції, не можуть бути належними доказами на підтвердження виконання зобов'язань задекларованих позивачем за серпень 2014р. (а.с.13-19,135-164).

Не було надано позивачем суду і доказів про наявність затвердженого ПАТ «Центральний ГЗК» (замовником робіт) кошторису чи проекту виконання робіт згідно до п.1.1 умов договору.

З огляду на наведене, позивачем у ході судового розгляду справи не підтверджено реальності здійснення господарської операції по виконанню робіт саме позивачем як підрядником робіт за договором підряду для ПАТ «Центральний ГЗК» у серпні 2014р.

Також, зі змісту досліджених наявних в матеріалах справи копій податкових накладних від 01.08.2014р. №1 та від 15.08.2014р. №4 вбачається, що позивачем вказані податкові накладні оформлені російською мовою (а.с.51-52).

Водночас, за приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11цього Кодексу.

Згідно до п.201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, згідно п.2 наказу Міністерства доходів і зборів України №10 від 14.01.2014р. «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» зареєстрованого в Мінюсті України 30.01.2014р. за №185/24962 (чинного на серпень 2014р.) визначено, що податкова накладна заповнюється державною мовою.

Приймаючи до уваги викладене та те, що вищевказані податкові накладні від 01.08.2014р. №1 та від 15.08.2014р. №4 оформлені позивачем з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2 наказу Міндоходів №10, а саме: заповнені російською мовою, такі податкові накладні не надають позивачеві права на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у відповідності до вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

Також, позивач не мав права на віднесення до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Промітей-Т.Л.» з приводу купівлі-продажу позивачем у вказаного підприємства товару за договором №144 від 11.07.2014р. та з ТОВ «Будіндосервіс» з приводу купівлі-продажу товару за договором №15/08 від 15.08.2014р. з огляду на те, що як до перевірки, так і в ході судового розгляду справи позивачем не була надана податкова накладна №45 від 04.08.2014р. на суму ПДВ 18000 грн. по ТОВ «Промітей-Т.Л.», а також податкові накладні від 21.08.2014р. №69 на суму 1250,00 грн., від 29.08.2014р. №105 на суму 1666,67 грн. та від 29.08.2014р. №108 на суму 250,00 грн. по ТОВ «Будіндосервіс» з урахуванням вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

Як встановлено із пояснень представника позивача, позивачем не подавалась разом із податковою декларацією з ПДВ за серпень 2014р. заява зі скаргою на контрагентів з приводу не надання ними податкових накладних у порядку, визначеному п.201.10 ст.201 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за відсутності у позивача вищенаведених податкових накладних позивач не мав права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Промітей-Т.Л.», ТОВ «Будіндосервіс» у відповідності до вимог п.198.6 ст. 198, ст.201 ПК України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій та наявність у позивача податкових накладних по взаємовідносинах з ПАТ «Центральний ГЗК», ТОВ «Промітей-Т.Л.» та ТОВ «Будіндосервіс» з урахуванням встановлених судом вищенаведених обставин та відсутності у позивача податкових накладних по взаємовідносинах з вказаними контрагентами, суми яких були відображені у податковій звітності з ПДВ за серпень 2014р.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача щодо прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначене рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

За нормами ст.ст. 7,8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, принципом законності відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. № К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору з урахуванням сплаченого судового збору - 261,00 грн.( у розмірі 10 відсотків розміру ставки судового збору при поданні позову) - у сумі 1566 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК ЛТД» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002052201 від 26.11.2014р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТК ЛТД» (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Косіора, б.70, оф. 201, код ЄДРПОУ 36093702) - в дохід Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 1566 грн. 00 коп. (одна тисяча п'ятсот шістдесят шість грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 02.02.2015р.

Суддя С.О. Конєва