Ухвала

від 19.03.2015 по справі 918/53/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2015 р. Справа № 918/53/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Мідас-трейд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Декос"

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 16 461 грн. 05 коп.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Мідас-трейд" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Декос" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 18 823,61 грн. з яких: 11 375,00 грн. основного боргу, 4 415,05 грн. пені, 797,50 грн. річних, 2 236,06 грн. інфляційних, позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами договору поставки №230712 в частині розрахунку за поставлений товар.

05 березня 2015 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 16 461,05 грн., з яких: 11 375,00 грн. основного боргу, 864,81 грн. пені, 867,62 грн. річних, 3 353,62 грн. інфляційних втрат.

Подану заяву про уточнення позовних вимог суд розцінює як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням яке повернулось з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пунктах 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з наступного.

23 липня 2012 року між Приватним підприємством "Мідас-Трейд" (надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Декос" (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір поставки №230712 (надалі - договір) відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця м'які контейнери, типу Big-Bag, далі - товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов даного договору. Ціна, кількість, асортимент обумовлюються у видаткових накладних до даного договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник поставляє товар партіями в терміни зазначені у пункті 2.2. даного договору.

Пунктом 2.2. договору встановлені строки передачі продукції:

- у випадку наявності необхідної кількості товару та його комплектності (розміри та конструкція на вимогу покупця) на склад постачальника, термін передачі продукції не повинен перевищувати 3 (трьох) робочих днів після дня отримання замовлення;

- у випадку відсутності товару на складі постачальника термін передачі продукції не може складати не більше 5 робочих днів, після дня отримання замовлення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних №РН-0000147 від 23 липня 2012 року на суму 4 550,00 грн. та №РН-0000183 від 22 серпня 2012 року на суму 6 825,00 грн. Приватне підприємство "Мідас-Трейд" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Декос" товар на загальну суму 11 375,00 грн..

Відповідно до пункту 3.3. договору розрахунки за придбаний товар здійснюються на умовах відтермінування платежу 7 календарних днів з дати отримання товару. Сторони домовились датою отримання товару вважати дату видаткової накладної.

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару не виконав, докази що підтверджують оплату відповідачем поставленого товару в матеріалах справи відсутні.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК - України), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства "Мідас-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Декос" про стягнення основної заборгованості за договором в сумі 11 375,00 грн.. підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані а відтак є такими що підлягають до задоволення.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до пункту 4.1. договору у разі несвоєчасної поставки товару або несвоєчасного перерахування коштів, винна сторона сплачує за кожний день прострочення пеню, яка нараховується з вартості недопоставленого товару або не перерахованих коштів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну прострочення.

Позивач у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу 864,81 грн. пені, зокрема за видатковою накладною від 23 липня 2012 року за період з 30 липня 2012 року по 30 січня 2013 року - 345,92 грн., та за видатковою накладною від 22 серпня 2012 року за період з 29 серпня 2012 року по 01 березня 2013 року - 518,89 грн..

Проте з вказаним розрахунком суд погодитись не може, оскільки згідно положень пункту 3.3. договору розрахунки за придбаний товар здійснюються на умовах відтермінування платежу 7 календарних днів з дати отримання товару.

Враховуючи положення пункту 3.3. договору, за видатковою накладною від 23 липня 2012 року період прострочення виконання зобов'язання починається з 31 липня 2012 року, а за видатковою накладною період прострочення виконання зобов'язання починається з 30 серпня 2012 року.

Враховуючи викладене, пеня за не виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною від 23 липня 2012 року за період з 31 липня 2012 року по 30 січня 2013 року складає 343,11 грн., пеня за не виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною від 22 серпня 2012 року за період 30 серпня 2012 року по 01 березня 2013 року складає 514,67 грн., що в загальному складає 857,78 грн..

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за поставлений товар, керуючись статтею 625 ЦК України нарахував відповідачу 867,62 грн. 3 % річних та 3 353,62 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши власний перерахунок суд приходить до висновку, що до задоволення підлягає 866,68 грн. 3% річних та 3 348,80 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Мідас-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Декос" про стягнення 11 375,00 грн. основного боргу, 857,78 грн. пені, 866,68 грн. 3% річних та 3 348,80 грн. інфляційних втрат підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Декос" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця В.Чорновола, будинок 4, квартира 14, Код ЄДРПОУ 36837490) на користь Приватного підприємства "Мідас-Трейд" (43024, Волинська область, місто Луцьк, проспект Молоді, будинок 4, квартира 57, код ЄДРПОУ 36606249) - 11 375,00 грн. основного боргу, 857,78 грн. пені, 866,68 грн. 3% річних 3 348,80 грн. інфляційних втрат та 1 825,58 грн. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимоги про стягнення 7,03 грн. пені, 0,94 грн. 3% річних та 4,82 грн. інфляційних втрат позивачу - відмовити.

4. Судові витрати в сумі 1,42 грн. залишити за позивачем.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 19 березня 2015 року

Суддя Качур А.М.