Ухвала

від 19.03.2015 по справі 918/145/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2015 р. Справа № 918/145/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (Волинська область, м.Ківерці)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Рівнехарчопак" (Рівненська область, м. Рівне)

про стягнення заборгованості в сумі 12 658 грн. 35 коп.

Представники:

Від позивача: Карплюк С.В. (довіреність від 29 грудня 2014 року);

Від відповідача: не з'явився;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Рівнехарчопак" про стягнення 12 658,35 грн., з яких: 8 833,30 грн. сума основного боргу, 856,51 грн. сума пені, 901,91 грн. 30 % річних, 2 066,63 грн. сума збитків, позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору поставки, в частині повного розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, вимог не заперечив. направлена на адресу відповідача ухвала суду від 05 березня 2015 року, що містила відомості про місце дату та час розгляду справи повернулась до господарського суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарським судом встановлено наступне.

15 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство "Рівнехарчопак" (надалі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки №382/Р-14 (надалі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору. Товаром є алкогольні напої, слабоалкогольні напої, безалкогольні напої, тютюнові вироби та інша продукція, що є в наявності у постачальника. Під партією товару Сторони розуміють товар, зазначений у видатковій накладній.

За умовами пункту 9.1., 9.2. даний договір є укладеним та вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, але у будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі відсутності письмової згоди однієї із сторін про припинення чи зміну договору протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору або відсутності нового договору на наступний період, цей договір вважається автоматично продовженим на наступний один рік.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання цього товару. Розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний в даному договорі, або повідомлений постачальником додатково.

Відповідно до пункту 3.6. договору дата отримання партії товару покупцем від постачальника вважається дата підписання видаткової накладної покупцем або уповноваженим представником, що вказується в додатку №1 до цього договору або в довіреності на одержання цінностей, оформленої відповідно до чинного законодавства України / надалі - представник покупця/.

На виконання умов вказаного вище договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10 333,30 грн.., що підтверджується видатковими накладними: №МР 00082891 від 24 вересня 2014 року на суму 2 351,30 грн., №МР 00084964 від 02 жовтня 2014 року на суму 1 189,39 грн., №МР 00086054 від 04 жовтня 2014 року на суму 1 065,28 грн., №МР 00088870 від 14 жовтня 2014 року на суму 673,41 грн., №МР 00090738 від 21 жовтня 2014 року на суму 3 066,13 грн., №МР 00093036 від 25 жовтня 2014 року на суму 1 280,99 грн., №МР 00095532 від 04 листопада 2014 року на суму 706,80 грн..

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару своєчасно не виконав, оплату провів частково в сумі 1500,00 грн.. Вказане підтверджується поданими позивачем банківськими виписками.

Таким чином, станом на час розгляду справи несплаченими залишилися 8 833,30 грн. основного боргу, доказів сплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК - України), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Рівнехарчопак" про стягнення основної заборгованості за договором в сумі 8 833,30 грн., підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані а відтак є такими що підлягають до задоволення.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до пункту 6.2. договору у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбаченого п. 2.3. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач, посилаючись на пункт 6.2. договору нарахував відповідачу 856,51 грн. пені, наданий суду розрахунок перевірено, визнано законним та обґрунтованим.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 11.5. договору, у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань за даним договором покупець сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими коштами 30% річних від суми заборгованості.

Таким чином, пунктом 11.5. договору сторони збільшили розмір відсотків річних у разі прострочення боржником грошового зобов'язання.

Керуючись положеннями статті 625 ЦК України та пунктом 11.5. договору позивач нарахував відповідачу 901,91 грн. 30 % річних.

Здійснивши перерахунок нарахованої позивачем суми 30 % річних, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 901,91 грн. 30 % річних є законними обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

За приписами частини 1 статті 224 ГК України та частини 1 статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до пункту 6.4. договору у випадку прострочення оплати товару більше 30 календарних днів покупець відшкодовує постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становлять 20 % від суми заборгованості.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах. При цьому сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами (частина 5 статті 225 ГК України).

Вирішальним для суду у даному випадку є встановлення лише факту невиконання або неналежного виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором поставки від 15.08.2014 р. № 382/Р-14 та наявності збитків, заздалегідь визначених сторонами у пункті 6.4. цього договору.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 066,63 грн. збитків є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими а відтак такими що підлягають до задоволення.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Рівнехарчопак" 12 358,35 грн., з яких 8 833,30 грн. сума основного боргу, 856,51 грн. сума пені, 901,91 грн. 30 % річних та 2 066,63 грн. сума збитків підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Рівнехарчопак" (33016, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Волинської Дивізії 19/53, код ЄДРПОУ 23302413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (45200, Волинська область, місто Ківерці, вулиця Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 35184264) - 8 833,30 грн. суму основного боргу, 856,51 грн. суму пені, 901,91 грн. суму 30 % річних, 2 066,63 грн. суму збитків та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено "20" березня 2015 року

Суддя Качур А.М.