Рішення

від 03.03.2015 по справі 911/210/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 911/210/15

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" до Садівничого товариства садівницький масив "Займище" про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: Кошман В.О. (дов. № 83 від 20.05.2014);

відповідача: Степаненко М.К. (дов. № 1 від 16.02.2015).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" до Садівничого товариства садівницький масив "Займище" про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором на користування електричною енергією № 399 від 27.07.1997.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.03.2015.

В судовому засіданні 03.03.2015 суд заслухав пояснення представників сторін.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 03.03.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

27.07.1997 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київобленерго» (Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" (електропостачальна організація) та Садівничим товариством садівницький масив "Займище" (споживач) було укладено договір на користування електричною енергією № 399, відповідно до п. 1 якого електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

Оплата платіжних документів здійснюється споживачем самостійно, в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі (п. 7.2. договору).

На виконання умов договору позивач здійснював постачання відповідачу електричної енергії, що підтверджується наявними матеріалами справи, а саме наявним рахунком-фактурою, а також не заперечується відповідачем. Так, позивачем було вставлено відповідачу рахунок-фактуру за листопад 2014 року від 28.11.2014, що включає в себе заборгованість за попередній період, на суму 26460,98 грн (міститься в матеріалах справи).

Отже, суд встановив, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання.

Про належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань свідчить також відсутність скарг або заперечень з боку відповідача.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Так, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання, вчасно не оплативши вартість електроенергії.

Водночас, відповідачем було надано суду платіжні доручення № 75 від 10.12.2014, № 76 від 16.12.2014, № 77 від 22.12.2014 на загальну суму 33000,00 грн (копії містяться в матеріалах справи), з яких вбачається, що до порушення провадження у справі відповідачем було повністю погашено суму заявленої позивачем заборгованості. Вказаний факт також не заперечувався представником позивача у судовому засіданні.

Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 26460,98 грн боргу необґрунтованою, безпідставною, відповідачем спростованою, а відтак такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 699,92 грн пені

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3. договору при відсутності оплати за електроенергію, яка спожита за розрахунковий період, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення боргу.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Садівничого товариства садівницький масив "Займище" (код ЄДРПОУ 22204172) на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (код ЄДРПОУ 23243188) 699,92 грн пені, а також 1827,00 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 16.03.2015.

Суддя А.Ф. Черногуз