Ухвала

від 20.03.2015 по справі 2а-2786/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-2786/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

розглянув в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року за адміністративним позовом приватного виробничо-торгівельного підприємства «Мастер-С» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року приватне виробничо-торгівельне підприємство «Мастер-С» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій при складанні акту від 14 лютого 2012 року №520/23-5/24109533 «Про результати позапланової невиїзної перевірки приватного виробничо-торгівельного підприємства «Мастер-С» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир» за травень, червень, липень 2011 року» в частині визнання нікчемним договору про постачання нафтопродуктів, укладеного 10 травня 2011 року; скасування податкового повідомлення-рішення №0001762301 від 07 березня 2012 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164 558,25 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8450,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання угод нікчемними. При проведенні перевірки податкова інспекція односторонньо та не в повному обсязі дослідила первинні документи, які підтверджують придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, невірно застосувала до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків про нікчемність правочину та визначення грошових зобов'язань і застосування санкцій. ДПІ у м.Херсоні використала пояснення директора ТОВ «Зернова компанія «Агромир», його матері, сусіда, керівників інших господарюючих суб'єктів, які є неповними, суперечними або такими, що не мають відношення до господарських стосунків між позивачем та вказаним контрагентом, а також не визначено процесуальний статус вказаних пояснень, підстави їх відбирання.

За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 07 грудня 2012 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову приватного виробничо-торгівельного підприємства «Мастер-С».

Суд визнав протиправними дії ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби по визнанню нікчемними правочинів ПВТП «Мастер-С» з ТОВ «Зернова компанія «Агромир» з постачання нафтопродуктів у травні-липні 2011 року в акті від 14.02.2012р. №520/23-5/24109533 позапланової невиїзної перевірки. Скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби №0001762301 від 07.03.2012р.

Приймаючи означене рішення, Херсонський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки доводи про порушення позивачем вимог ст.ст. 203 , 215 , 216 , 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Під час проведення перевірки податковим органом не досліджувалися первинні документи платника податків, а аналізується тільки податкова звітність, інформаційні бази ДПС та акти перевірок ТОВ «Зернова компанія «Агромир». Суд не визнав належними доказами допущення позивачем порушень податкового законодавства пояснення громадян, на які податкова інспекція посилається в акті перевірки, зазначивши, що ці пояснення не є показами свідка, даними суду або слідчому з дотриманням вимог процесуального закону з попередженням свідка про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а також не встановлено, у зв'язку з якою справою, оперативно-розшуковою чи кримінальною були відібрані такі пояснення.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, посилаючись на неправильне та неповне дослідження доказів і обставин у справі, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову ПВТП «Мастер-С».

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом не враховано, що позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, які оформлені неналежним чином, оскільки містять недостовірну інформацію про господарські операції. Матеріалами справи доведено, що невстановлені особи за допомогою документів ТОВ «Зернова компанія «Агромир» здійснювали фіктивну діяльність, направлену на надання послуг по заниженню податкових зобов'язань по ПДВ третім особам.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу №224 від 09.02.2012р., виданого ДПІ у м.Херсоні, 14 лютого 2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку приватного виробничо-торгівельного підприємства «Мастер-С» (код за ЄДРПОУ 24109533) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир» (код за ЄДРПОУ 36505175) за травень, червень, липень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №520/23-5/24109533 від 14 лютого 2012 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- ч.1-5 ст. 203 , ч.1-2 ст. 215 , ч.1 ст. 216 , ст.ст. 228 , 626 , 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПВТП «Мастер-С» при придбанні послуг у ТОВ «Зернова компанія «Агромир» у травні, червні, липні 2011 року;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України , внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за травень, червень, липень 2011 року, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за травень, червень, липень 2011 року на суму 164558,25 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що одним із постачальників паливно-мастильних матеріалів позивача за договором №1006 від 10.05.2011р. було ТОВ «Зернова компанія «Агромир». У період травень-липень 2011 року сума ПДВ згідно вказаних договірних відносин склала 164 558,25 грн. При проведені перевірки ДПІ у м.Херсоні використала відомості актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Зернова компанія «Агромир» від 19.12.2011р. №86/15-2/36505175 та від 20.09.2011р. №31/15-2/36505175, якими встановлено, що при обстеженні ГВПМ ДПІ у м. Херсоні податкової адреси ТОВ «Зернова компанія «Агромир»: м.Херсон, пров. Шкільний, буд. 35, оф. 18-А, встановлено, що вказане приміщення не функціонує як офісне приміщення товариства, службових осіб та представників зазначеного підприємства за вказаною адресою встановлено не було. ТОВ «Зернова компанія «Агромир» не має основних фондів, земельних ділянок, транспорту; до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а 30.09.2011р. анульовано свідоцтво платника ПДВ. Зазначено, що податковою міліцією було здійснено виїзд за місцем реєстрації гр. ОСОБА_2, який відповідно до реєстраційних/статутних документів є директором/головним бухгалтером та засновником підприємства ТОВ «Зернова компанія «Агромир», проте на момент виїзду останнього встановлено не було. Його мати громадянка ОСОБА_3 повідомила, що за місцем реєстрації її син не проживає протягом тривалого часу, інформацією щодо його фактичного місцезнаходження вона не володіє, зв'язок підтримує з ним за допомогою мобільного зв'язку. В актах про неможливість проведення зустрічних звірок ДПІ посилається, також, на письмове пояснення, відібране 20.09.2011р. від директора ТОВ «Зернова компанія «Агромир» ОСОБА_2, в яких він повідомив, що в період червня-липня 2011р. не здійснював поставок ТМЦ на адресу підприємств-контрагентів, а також фактично не здійснював операції по придбанню ТМЦ у підприємств зазначених у податкових співставленнях податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. В ході проведеного аналізу показників фінансово-господарської діяльності ТОВ «Зернова компанія «Агромир» за період травня 2011 року податковою службою встановлено, що основними постачальниками товарно-матеріальних цінностей є ряд підприємств зосереджених по всій території України, при цьому, зазначеними підприємствами-контрагентами ТОВ «Зернова компанія «Агромир» суми не включені до податкових зобов'язань з ПДВ у відповідний період.

На підставі викладених обставин, ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби дійшла висновку про формальне виконання громадянином ОСОБА_2 функцій директора, від імені ТОВ «Зернова компанія «Агромир» виписувались первинні бухгалтерські документи по безтоварних операціях з метою формування схемного податкового кредит з ПДВ підприємствам-контрагентам замовникам схем мінімізації. Угоди, укладені ТОВ «Зернова компанія «Агромир» з ПВТП «Мастер-С» мають ознаки нікчемності.

07 березня 2012 року, на підставі акту перевірки №520/23-5/24109533 від 14.02.2012р., ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення №0001762301, яким позивачу визначила грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164 558,25 грн. та нарахувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8450,68 грн.

Задовольняючи позов ПВТП «Мастер-С» про визнання протиправними дій ДПІ у м. Херсоні по визнанню нікчемними правочинів позивача з ТОВ «Зернова компанія «Агромир» з постачання нафтопродуктів у травні-липні 2011 року та скасування податкового повідомлення-рішення №0001762301 від 07.03.2012р., суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №520/23-5/24109533 від 14.02.2012р., а тому визначення на підставі такого акту підприємству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат підприємства до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 10 травня 2011 року між ТОВ «Зернова компанія «Агромир» (Постачальник) та ПВТП «Мастер-С» (Покупець) було укладено договір поставки №1006, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити паливо-мастильні матеріали, згідно заявки.

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкові накладні №53 від 13.05.2011р. на суму 250247,50 грн. (у т.ч. ПДВ 41707,92 грн.), №3 від 01.06.2011р. на суму 217631 грн. (у т.ч. ПДВ 36271,83 грн.), №82 від 10.06.2011р. на суму 27781,6 грн. (в т.ч. ПДВ 4630,26 грн.), №122 від 15.06.2011р. на суму 12767 грн. (в т.ч. ПДВ 2127,83 грн.), №138 від 16.06.2011р. на суму 133302 грн. (в т.ч. ПДВ 22217 грн.), №180 від 22.06.2011р. на суму 142840 грн. (в т.ч. ПДВ 23806,66 грн.), №3 від 01.07.2011р. на суму 132964,25 грн. (в т.ч. ПДВ 22160,71 грн.), №193 від 19.07.2011р. на суму 69816,25 грн. (у т.ч. ПДВ 11636,04 грн.), видаткові накладні №РН-0000063 від 13.05.2011р., №РН-0000070 від 01.06.2011р., №РН-0000081 від 15.06.2011р., накладні №97 від 10.06.2011р., №180 від 16.06.2011р., №105 від 22.06.2011р., №193 від 01.07.2011р., №308 від 19.07.2011р. Розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі.

Реалізація придбаних нафтопродуктів здійснювалася позивачем через реєстратори розрахункових операцій АЗС, розрахункові операції зафіксовані в книгах обліку розрахункових операцій.

В матеріалах справи містяться докази того, що ПВТП «Мастер-С» наймало у приватного підприємця ОСОБА_1 за договором найму в тимчасове користування спецавтомобіля «Рено» з причепом від 01.04.2011р. транспорт для доставки паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «Зернова компанія «Агромир».

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав. Податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в первинних бухгалтерських та податкових документах позивача, є неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. ДПІ не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

ПВТП «Мастер-С» доведено, що при укладенні договору воно переконалося у тому, що підприємство-контрагент ТОВ «Зернова компанія «Агромир» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

Херсонський окружний адміністративний суд правомірно не взяв до уваги посилання ДПІ у м.Херсоні про анулювання 30.09.2011р. свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Зернова компанія «Агромир», оскільки господарські відносини між позивачем та вказаним контрагентом здійснювалися у період травень-липень 2011 року, тобто в період, коли свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Зернова компанія «Агромир» було чинним.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Варто зазначити, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПДВ ТОВ «Зернова компанія «Агромир». Оскільки первинні документи податкового та бухгалтерського обліку відповідачем не досліджувались, відповідно зауважень до їх складання та оформлення в акті перевірки немає. В акті перевірки не зазначено, що під час проведення перевірки податковим органом використовувались первинні документи платника податків, є посилання тільки на податкову звітність, інформаційні бази ДПС та акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Зернова компанія «Агромир».

Колегія суддів погоджується з Херсонським окружним адміністративним судом, що пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на які податкова інспекція посилається в акті перевірки, не можливо визнати належними доказами відсутності реальності здійснюваних господарських операцій між ПВТП «Мастер-С» та ТОВ «Зернова компанія «Агромир», оскільки ці пояснення не є показами свідка, даними суду або слідчому з дотриманням вимог процесуального закону з попередженням свідка про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Більше того, в матеріалах справи відсутні відомості, у зв'язку з якою справою, оперативно-розшуковою чи кримінальною були відібрані пояснення та були вони одержані з додержанням вимог діючого законодавства чи ні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи пояснення засновника та директора ТОВ «Зернова компанія «Агромир» ОСОБА_2 судовою колегією встановлено, що останній не заперечує тієї обставини, що є керівником контрагента позивача, що підприємство здійснювало господарську діяльність, що він мав менеджерів та бухгалтера, а також, що право підписувати первинні документи, крім керівника, мав менеджер товариства.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з поставки ТМЦ. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Зернова компанія «Агромир» від 19.12.2011р. №86/15-2/36505175 та від 20.09.2011р. №31/15-2/36505175, без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, апелянт не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість по складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України , податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203 , 215 , 216 , 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Відповідач привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угоди, замість того, щоб зробити перевірку документів за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Зернова компанія «Агромир».

За змістом акту перевірки ДПІ у м.Херсоні робить висновок про те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентом, є такими, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Проте, згідно приписів ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних. Тобто, надаючи правову оцінку правочинам, укладеним позивачем, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені в акті перевірки щодо зазначених правочинів є протиправними.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Зернова компанія «Агромир» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України , не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Зернова компанія «Агромир», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність висновків податкового органу про нікчемність договору та незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001762301 від 07 березня 2012 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Варто зазначити, що в акті перевірки №520/23-5/24109533 від 14.02.2012р. ДПІ у м.Херсоні не зазначено підстав для її проведення. В матеріалах справи відсутні відомості про надсилання ПВТП «Мастер-С» відповідного запиту про надання бухгалтерських та податкових документів, як і відсутні відомості про вручення позивачу наказу на проведення перевірки та направлення про перевірку. Пояснень щодо вказаних обставин апеляційна скарга не містить.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185 , 195 , 197 , 198 , 200 , 205 , 206, 254 КАС України , апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року за адміністративним позовом приватного виробничо-торгівельного підприємства «Мастер-С» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001762301 від 07 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.