Рішення

від 03.03.2015 по справі 5011-20/18178-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015Справа №5011-20/18178-2012

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-9"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

2. Комунальне підприємство "Головний інформаційно-

обчислювальний центр"

про стягнення 86 596,81 грн.

За зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-9"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

про стягнення безпідставно отриманих коштів

Головуючий суддя: Домнічева І.О.

Суддя: Трофименко Т.Ю.

Суддя: Ващенко Т.М.

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача: Драчова М.С. - за довіреністю;

від відповідача: Кравець Д.М , Сергієнко С.В.- за довіреністю;

від третьої особи-1: Мельник Е.О. - за довіреністю;

від третьої особи-2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - позивач) з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9" (надалі - відповідач) про стягнення 86 596,81 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідачем було порушено умови Договору № 8698/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 06.12.2000 в частині сплати наданих послуг, в наслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, а відтак позивач просить Господарський суд міста Києва стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" основну суму боргу - 79 477, 12 грн., інфляційні витрати - 3 439,01 грн., 3 % річних - 3 512, 44 грн. та пеню - 168, 24 грн., що разом складає 86 596, 81 грн.

Ухвалою від 19.12.2012 р. порушено провадження у справі.

25.01.2013 р. Житлово-будівельний кооператив "Будівельник-9" подав зустрічну позовну заяву про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 р. зустрічний позов Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-9" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення безпідставно отриманих коштів був прийнятий до спільного розгляду з позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-9" про стягнення 86 596,81 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. первісний позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-9" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" грошові кошти: основний борг у розмірі 69 589,33 грн., 3% річних у сумі 3 264,29 грн. , інфляційні втрати у сумі 2 947,55 грн., пеня у сумі 168,24 грн. та судовий збір у сумі 1 519,39 грн. В іншій частині первісного позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник- 9" відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 липня 2014 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 травня 2014 року та рішення господарського суду м. Києва від 25 листопада 2013 р., справу № 5011-20/18178-2012 направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ у господарському суді м. Києва справу передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 07.08.2014 р. розгляд справи призначено на 04.09.2014 р.

04.09.14р. через відділ діловодства суду відповідачем за первісним позовом подано письмові пояснення по справі.

04.09.14р. через відділ діловодства суду позивачем за первісним позовом подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою від 04.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 25.09.2014 р.

Розпорядженням В. о. Голови господарського суду міста Києва від 25.09.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. у відпустці, справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

22.09.14р. через відділ діловодства суду позивачем за первісним позовом подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою від 25.09.2014 р. розгляд справи призначено на 14.10.2014 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. у зв'язку з виходом з відпустки, справу передано для розгляду судді Домнічевій І.О.

14.10.14р. через відділ діловодства суду третя особа подала пояснення по справі.

14.10.14р. через відділ діловодства суду відповідач за первісним позовом подав заяву про витребування доказів, яка судом задоволена.

Ухвалою від 14.10.2014 р. клопотання відповідача за первісним позовом про витребування доказів задоволено, витребувано від ПАТ "Київенерго" та Департаменту комунальної власності міста Києва інформацію щодо балансової належності теплового пункту за адресою: м. Київ, вул. Вербицького, 14-д, через який ЖБК "Будівельник-9" отримує гаряче водопостачання, розгляд справи відкладено на 28.10.2014 р.

Ухвалою від 28.10.2014 р. розгляд справи відкладено на 27.11.2014 р.

30.10.14р. через відділ діловодства суду ПАТ «Київенерго» подано додаткові пояснення по справі.

20.11.14р. через відділ діловодства суду відповідачем за первісним позовом подано пояснення по справі.

21.11.15р. через відділ діловодства суду ПАТ «Київенрго» подало додаткові матеріали по справі на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою 27.11.2014 р. строк розгляду справи продовжено відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.12.2014 р.

01.12.15р. через відділ діловодства суду департамент комунальної власності надав додаткові матеріали на виконання вимог ухвали суду.

16.12.15р. через відділ діловодства суду позивачем за первісним позовом подано доповнення до пояснень.

Ухвалою від 16.12.2014 р. призначено колегіальний склад суду для розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.12.2014 р. справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Домнічева І.О., суддя Трофименко Т.Ю. та суддя Ващенко Т.М.

Ухвалою від 16.12.2014 р. зазначена колегія суддів прийняла справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 15.01.2015 р.

Ухвалою від 15.01.15р. розгляд справи відкладено на 05.02.15р.

03.02.15р. через відділ діловодства суду відповідачем за первісним позовом подано додаткові матеріали по справі.

05.02.15р. через відділ діловодства суду третя особа подала пояснення по справі.

На підставі ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 05.02.15р. оголошено перерву до 11.02.15р.

10.02.15р. через відділ діловодства суду позивачем за первісним позовом подано додаткові матеріали по справі.

На підставі ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 11.02.15р. оголошено перерву до 03.03.15р.

Представник позивача за первісні позовом в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав та заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог.

В судовому засіданні 03.03.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали,заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДКО "Київводоканал" (за договором - постачальник) та ЖБК "Будівельник-9" (за договором - абонент) було укладено договір від 06.12.2000 № 8698/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення (далі за текстом - Договір).

Ні підставі наказу Регіонального відділення фонду державного майна України в м. Києві від 20.07.2001 № 359 та наказу № 207 від 18.12.2001 ДКО "Київводоканал" реорганізовано у ВАТ "АК "Київводоканал".

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 20.12.2010 ВАТ "Київводоканал" було перейменовано на ПАТ "АК "Київводоканал", а Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"стало павонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає Державним санітарним нормам та правилам "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною".

З матеріалів справи відомо, що п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався забезпечувати абонента послугами з постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент - сплачувати за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі за текстом Правила).

Відповідно до п.2.2. вказаного Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води , якість якої відповідає чинним стандартам та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин. В свою чергу, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 3.6 Договору встановлено, що абонент розраховується за послуги з водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

ПАТ "АК "Київодоканал" звертає увагу суду на те, що виконує покладені на нього чинним законодавством обов'язки належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово. Натомість відповідач неналежно виконує обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України.

Пунктом 5.1. передбачено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з позовних матеріалів, позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення заборгованості, яка охоплює позовний період з 01.01.2009 по 31.08.2012 по холодній воді яка йде на підігрів та з 01.04.2009 по 31.08.2012 по водопостачанню холодної води та водовідведенню.

Наявна заборгованість підтверджується платіжними вимогами-дорученнями за період з липня 2009 року по серпень 2012 за абонентським кодом 2-40468; платіжні вимоги-доручення за період з липня 2009 року по серпень 2012 року за абонентським кодом 2-468; дебетово-інформаційними повідомленнями з банку ПАТ "КБ "Хрещатик" за період з січня 2009 року по липень 2011 року; розшифровками рахунків абонента за період з квітня 2009 року по серпень 2012 за абонентським кодом 2-40468; розшифровками рахунків абонента за період з січня 2009 року по серпень 2012 року за абонентським кодом 2-468; зведеною відомістю розщеплення сплат КП "ГІОЦ"; копією актів про зняття показань з приладу обліку.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови, дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

З матеріалів справи відомо, що повноважного представника в установлений Договором термін відповідно до п.3.7, відповідач за первісним позовом не направив, документів про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг, як то передбачено п. 3.7 Договору, не надавав.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з ЖБК "Будівельник-9" основного боргу - 79 477,12 грн., інфляційних витрат - 3 439,01 грн., 3% річних - 3 512,44 грн., пені - 168,24 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як зазначено в постанові Вищого Господарського суду України від 30.07.14р., суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку встановивши заборгованість за спірний період та застосувавши позовну давність за період з 01.01.2009р. по 30.11.09р.

За даним розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ПАТ «Київводоканал» за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 12.2009 по 08.2012 (з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності) складається з:

- 26 161,30 грн. заборгованість (за кодом Абонента 2-468) за надані послуги з постачання питної води (вода+стоки) послуги з постачання питної води та приймання стічних вод;

- 47 962,91 грн. заборгованість (за кодом Абонента 2-40468) за надані послуги з постачання питної води (вода+стоки), яка використовується для приготування гарячої води;

За п.1 Указу Президента України №493/92 від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Постановою Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №21-246а11, яка прийнята за результатом перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009, що залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011, вказано, що Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми матеріального права. Скасовуючи розпорядження КМДА, якими встановлено тарифи на комунальні послуги, суди у даній справі послались на те, що спірні розпорядження не пройшли державної реєстрації.

04.04.2012 Вищим адміністративним судом України у вказаній справі скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 та постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 30.07.2007 з підстав порушення судами норм процесуального права, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції у постанові від 30.07.14р. наголосила, що постанова ВСУ від 28.11.2011 у справі №21-246а11 з позицією Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права в даному випадку є чинною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №833 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", доповнивши її пунктом 22 такого змісту: "Київській міській державній адміністрації забезпечити подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, виданих нею як місцевим органом виконавчої влади та як виконавчим органом Київської міської ради."

При цьому, слід зазначити, що пункт 1 Указу Президента України №493/92 від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" залишився в тій же редакції.

Із змісту пункту 1 Указу Президента України №493/92 від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" можна дійти висновку, що зазначеними змінами Кабінет Міністрів України лише уточнив уже діюче положення з метою уникнення суперечностей.

Так, Розпорядження КМДА № 1332 від 30.11.2009 року, якими керується ПАТ «АК «Київводоканал», не були подані на державну реєстрацію до Київського міського управління юстиції, а тому не набрали чинності та не можуть бути застосовані позивачем при здійсненні розрахунку в розумінні ч. 2 ст. 4 ГПК України.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду стягненню з відповідача за кодом 2-468 підлягає сума у розмірі 12 859,36 грн. Позивачем при розрахунку позовних вимог вірно визначено тарифи, що встановлені постановами НКРЕ від 20.01.11р. № 58 та від 10.02.12р, № 82.

Судом встановлено, що облік наданих позивачем послуг здійснюється за об'єктами, що включені відповідачем у дислокацію до договору, яким присвоюються особові рахунки та які групуються в коди абонента. Виставлення рахунку за конкретним кодом здійснюється з огляду на обсяг послуг, наданих до об'єктів, що включені до певного коду відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що позовна вимога ґрунтується на договорі № 8698/4-14 від 06.12.2000. Зазначений договір регулює відносини з постачання питної води.

Судом також встановлено, що сума, яку просить стягнути позивач з відповідача складається з заборгованості 47 962,91 грн. заборгованість (за кодом Абонента 2-40468) за надані послуги з постачання питної води (вода+стоки), яка використовується для приготування гарячої води;

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Положеннями статей 19, 21 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Договір про надання послуг з питного постачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Відповідно до статті 23 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" підприємством питного водопостачання є суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного постачання, а споживачами питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил № 190, визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28.10.14р. зобов'язано ПАТ «Київенерго» надати інформацію щодо балансової належності теплового пункту за адресою: м.Київ, вул. Вербицького, 14-д, через який відповідач, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Декабристів, 10-а, отримує гаряче водопостачання.

ПАТ «Київенерго» у своїх поясненнях зазначає, що на балансі ПАТ «Київенерго» перебуває центральний тепловий пункт за адресою: м.Київ, вул. Вербицького, 14-д від якого забезпечується теплопостачання для потреб централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води до жилих будинків в тому числі і до вул. Декабристів, 10-а.

Судом встановлено, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 8698/4-14 від 06.12.2000 не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а матеріали справи не містять та суду не надано інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами, а також належних та допустимих доказів того, що теплові пункти (котельні, бойлери) знаходяться на балансі відповідача.

Таким чином, позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Отже, приймаючи до уваги наведене, позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості у розмірі 47 962,91 грн. за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача, у зв'язку з чим суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу, що обліковується за кодом 2-40468 (постачання питної води, що використовується для підігріву) та про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів.

З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення 47 962,91 грн. основного боргу (за абонентським кодом 2-40468) задоволенню не підлягають.

Суд враховує, що абонентський код 2-40468 включає в себе послугу з приймання стічних вод (вода + стоки).

При цьому, умовами укладеного сторонами договору передбачено не лише надання послуг з постачання питної води, але і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил користування № 190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за N 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Як унормовано п. 1.4 Правил приймання № 37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів);

Відповідно до п. 2.4 вказаних Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь позивача.

За таких обставин суд визнає доведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 5 896,91 грн. за абонентським кодом 2-40468, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є правомірними.

Однак, враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, тому до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 451,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 38,61 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв'язку з вищезазначеним, позов у частині вимог про стягнення пені, нарахованих за прострочення оплати заборгованості за отримані послуги з водопостачання та водовідведення, що обліковуються у позивача підлягає задоволенню за розрахунком позивача в сумі 168,23 пені. Наданий позивачем детальний (за кодами Абонента) розрахунок пені відповідає нормам законодавства, зокрема і вимогам частини 6 статті 232 ГК України, матеріалам справи та умовам Договору.

Щодо зустрічного позову Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-9" про стягнення безпідставно отриманих коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: є набуття або збереження майна, таке набуття здійснено за рахунок іншої особи, та відсутня правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, як наслідок помилки, обману, випадковості або інших підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо здійснює якісь неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки судом не встановлено обставин утримання відповідачем за зустрічним позовом грошових коштів позивача за зустрічним позовом без достатніх правових підстав, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при відмові в позові судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник - 9" (02121, м. Київ, вул. Декабристів, 10-А, код ЄДРПОУ 22872083) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) основний борг у розмірі 18 756 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 27 коп., 3% річних у сумі 451 (чотириста п'ятдесят одну) грн. 60 коп., інфляційні втрати у сумі 38 (тридцять вісім) грн. 61 коп., пеня у сумі 168 (сто шістдесят вісім) 23 коп. та судовий збір у сумі 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 30 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2015

Головуючий суддя І.О. Домнічева

Суддя Т.Ю. Трофименко

Суддя Т.М. Ващенко