Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/514/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/514/15-г Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомКиївського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Прототип" простягнення 10 567 грн 46 коп. Представники: від позивача: Клопенко О.О., довіреність від 03.03.2014, Ліціс А.О., довіреність від 03.02.2015 від відповідача: Яцков Ю.О., директор, наказ №2 від 01.09.2014 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.01.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Прототип" про стягнення 12 411 грн 36 коп. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №317 від 29.04.2013, в тому числі 8 640 грн 00 коп. основного боргу, 2 623 грн 68 коп. пені та 1 147 грн 68 коп. інфляційних втрат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору не сплачував вчасно орендні платежі, у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 8 640 грн 00 коп. Крім того, за несвоєчасність виконання зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 2 623 грн 68 коп. пені та 1 147 грн 68 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 порушено провадження у справі № 910/514/15-г, розгляд справи призначений на 05.02.2015.

05.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 розгляд справи відкладено на 19.02.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів.

19.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про перенесення розгляду справи.

Представники сторін у судове засідання 19.02.2015 не з'явились. Представник відповідача вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 розгляд справи відкладено на 16.03.2015, у зв'язку з неявкою представників сторін.

16.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 8 640 грн 00 коп. основного боргу, 779 грн 78 коп. пені та 1 147 грн 68 коп. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду, надалі розгляд справи відбувається в межах суми 10 567 грн 46 коп.

В судове засідання 16.03.2015 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті спору. Представники позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просять суд позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача відзиву на позов не надав, у поясненнях по суті спору проти заявлених вимог не заперечував.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 16.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013 між Київським учбово-виробничим підприємством №3 Українського товариства сліпих (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Прототип" (надалі - орендар) укладено договір оренди №317 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове строкове платне користування приміщення під офіс за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 72, загальною площею 12,00 кв.м., кімната №324, 3-й поверх адмінкорпусу, що знаходиться на баоансі Київського УВП №3 УТОС.

Пунктом 2.1. договору передбачено, вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі вказаних приміщень.

Відповідно до п. 3.2 Договору щомісячна орендна плата складає 120 грн 00 коп. за 1 кв.м приміщення, а загалом 1 440 грн 00 коп., в т.ч. земельний податок без ПДВ.

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату не пізніше, ніж на 10 день поточного місяця авансом на розрахунковий рахунок орендодавця.

На виконання умов Договору позивачем були передані відповідачу в оренду приміщення за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 72, загальною площею 12,00 кв.м.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11. 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт передачі приміщень в оренду та користування ними відповідачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як зазначено в п. 9.1 договору, даний договір діє з 01.05.2013 по 30.04.2014. Додатковою угодою №1 від 30.04.2014 сторони продовжили строк оренди до 31.07.2014.

Позивачем відповідачу було виставлено рахунки на оплату орендних платежів, а саме:

- рахунок-фактура №СФ-000672 від 02.06.2014 на суму 1 440 грн 00 коп. за грудень 2013 року;

- рахунок-фактура №СФ-000305 від 03.03.2014 на суму 1 440 грн 00 коп. за березень 2014 року;

- рахунок-фактура №СФ-000248 від 01.04.2014 на суму 1 440 грн 00 коп. за квітень 2014 року;

- рахунок-фактура №СФ-000490 від 01.05.2014 на суму 1 440 грн 00 коп. за травень 2014 року;

- рахунок-фактура №СФ-000648 від 02.06.2014 на суму 1 440 грн 00 коп. за червень 2014 року;

- рахунок-фактура №СФ-000824 від 25.06.2014 на суму 1 440 грн 00 коп. за липень 2014 року.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства вказані рахунки не оплатив, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати перед позивачем у розмірі 8 640 грн 00 коп. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 779 грн 78 коп. пені та 1 147 грн 68 коп. втрат від інфляції.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за договором оренди №317 від 29.04.2013 та факту наявності заборгованості у розмірі 8 640 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 8 640 грн 00 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 779 грн 78 коп. пені та 1 147 грн 68 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 3.7. договору за несвоєчасне або неповне перерахування орендної плати та послуг, зазначених у п. 3.2. договору, орендар сплачує пеню в розмірі 0,2% від загальної суми боргу за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 3.7. договору.

При цьому суд бере до уваги рекомендації, викладені у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Судом також враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та втрат від інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Прототип" (04073, м.Київ, вул. Фрунзе, буд. 160, корп. Б, оф. 903, ідентифікаційний код 36924310) на користь Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, ідентифікаційний код 03967702) заборгованість у розмірі 8 640 (вісім тисяч шістсот сорок) грн 00 коп. основного боргу, 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн 78 коп. пені, 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн 68 коп. втрат від інфляції

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Прототип" (04073, м.Київ, вул. Фрунзе, буд. 160, корп. Б, оф. 903, ідентифікаційний код 36924310) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.03.2015

Суддя Н.Б. Плотницька