Рішення

від 03.03.2015 по справі 911/5597/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 911/5597/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС СХІДНА-2" про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: Кур'ята В.В. (дов. №19-11/157 від 24.11.2014);

відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС СХІДНА-2" про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором кредитної лінії № 13 від 13.09.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2014 порушено провадження та призначено її до розгляду на 20.01.2015.

19.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог. Вказана заява прийнята судом, тож позовні вимоги розглядаються судом у їх кінцевій редакції, а саме стягнення з відповідача:

27946904,22 доларів США заборгованості за кредитом;

2813066,45 доларів США заборгованості по процентам;

341215,50 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту;

36815,02 доларів США 3% річних за непогашення кредиту;

232189,32 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів;

34577,10 доларів США 3% річних за не несвоєчасну сплату процентів;

10000,00 грн заборгованість за комісійною винагородою;

764,41 грн пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди;

111,38 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісійної винагороди;

1010,20 грн втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісійної винагороди.

20.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 20.01.2015 розгляд справи було відкладено на 03.03.2015.

Крім того, ухвалою від 20.01.2015 строк розгляду справи за клопотанням позивача було продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.03.2015 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Суд зазначає, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю визначених законом можливостей у господарського суду, позивачу було запропоновано направити копію ухвал на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначеної ухвали. Так, позивачем було направлено копії ухвал на адресу відповідача та надано суду накладні (містяться в матеріалах справи), що підтверджують факт направлення ухвал на юридичну адресу відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 03.03.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

13.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій Солар» (позичальник) було укладено договір кредитної лінії № 13. Також, сторонами було укладено низку додаткових договорів до останнього, якими сторони частково змінювали його умови, тож положення останнього цитуються судом у їх кінцевій редакції. Крім того, додатковим договором № 5 від 27.12.2013 сторони змінили найменування позичальника на Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕС СХІДНА-2».

Так, відповідно до п. 2.1. договору банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначеним договором .

Згідно п.п. 2.2., 2.3. договору (з урахуванням змін) кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном погашення не пізніше 11.09.2020. Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 27946904,22 доларів США.

Відповідно до п. 2.8.1. договору (з урахуванням змін) проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 11,00 процентів річних в доларах США, яка може бути встановлено в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

За обслуговування кредиту позичальник сплачує комісійну винагороду в розмірі 1000,00 грн щомісячно (п. 2.11.2. договору).

Згідно п. 3.3.1 кредитного договору банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо: позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

Пунктом 3.4.1 кредитного договору визначено, що підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у банку для обліку заборгованості позичальника за цим договором по кредиту, нарахованих процентах та інших платежах.

Згідно п. 5.3.1, 5.3.2 договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови вказаного договору та взяті на себе цим договором зобов'язання; точно у строки, обумовлені вказаним договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором, на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено у договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Як встановлено судом, надання кредитних коштів за договором підтверджується виписками з рахунку (копії містяться в матеріалах справи). Тож, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 1054, 1049, 1048, 1050, 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання в частині повернення кредитних коштів у встановлені строки, не сплачувались у передбаченому розмірі проценти за користування кредитом у встановлений договором строк, позивачем вручено відповідачу вимогу №55/2-06/86 від 02.12.2014 про дострокове повернення кредиту (міститься в матеріалах справи), що підтверджується підписом та печаткою відповідача на останній.

Проте відповідач, в порушення своїх зобов'язань, не повернув банку надані кредитні кошти, не сплатив проценти за користування кредитними коштами, комісії, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед останнім у сумі 27946904,22 доларів США заборгованості за кредитом, 2813066,45 доларів США заборгованості по процентам, 10000,00 грн заборгованість за комісійною винагородою, що підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи.

Так, оскільки факт наявності у відповідача заборгованості підтверджено позивачем належними доказами, відповідач доказів сплати боргу не надав, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 27946904,22 доларів США заборгованості за кредитом, 2813066,45 доларів США заборгованості по процентам, 10000,00 грн заборгованість за комісійною винагородою обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 341215,50 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 36815,02 доларів США 3% річних за непогашення кредиту; 232189,32 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів; 34577,10 доларів США 3% річних за не несвоєчасну сплату процентів; 764,41 грн пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди; 111,38 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісійної винагороди; 1010,20 грн втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісійної винагороди.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2.1 кредитного договору, за порушення взятих зобов'язань з повернення кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та втрат від інфляції, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично віним, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 341215,50 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 36815,02 доларів США 3% річних за непогашення кредиту; 232189,32 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів; 34577,10 доларів США 3% річних за не несвоєчасну сплату процентів; 764,41 грн пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди; 111,38 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісійної винагороди; 1010,20 грн втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісійної винагороди підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС СХІДНА-2" (код ЄДРПОУ 37773936) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129):

27946904,22 доларів США (станом на 03.03.2015 - 693642162,74 грн) заборгованості за кредитом;

2813066,45 доларів США (станом на 03.03.2015 - 69820309,29 грн) заборгованості по процентам;

341215,50 доларів США (станом на 03.03.2015 - 8468968,71 грн) пені за несвоєчасне погашення кредиту;

36815,02 доларів США (станом на 03.03.2015 - 913748,80 грн) 3% річних за непогашення кредиту;

232189,32 доларів США (станом на 03.03.2015 - 5762938,92 грн) пені за несвоєчасну сплату процентів;

34577,10 доларів США (станом на 03.03.2015 - 858203,62 грн) 3% річних за несвоєчасну сплату процентів;

10000,00 грн заборгованість за комісійною винагородою;

764,41 грн пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди;

111,38 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісійної винагороди;

1010,20 грн втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісійної винагороди;

73080,00 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 11.03.2015

Суддя А.Ф. Черногуз