Постанова

від 17.03.2015 по справі 922/3321/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 922/3321/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Зізіній Ю.О.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Аулова Ю.Г., довіреність б/н від 22.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діпрозаводтранс",м. Харків (вх. №277 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.14 у справі № 922/3321/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Діпрозаводтранс",м. Харків

про зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2014 р. у справі № 922/3321/14 (головуючий суддя Аюпова Р.М., суддя Жельне С.Ч., суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Діпрозаводтранс" забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,2266 га по вулиці Енгельса, 29-А в м. Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Діпрозаводтранс" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, код ЄДРПОУ 01095927) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) суму судового збору в розмірі 1218,00 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 р. у справі № 922/3321/14, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати щодо зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Діпрозаводтранс" забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,2266 га по вулиці Енгельса, 29-А в м. Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, судові витрати просить покласти на позивача.

В заперечення позовних вимог про зобов'язання ПАТ "Діпрозаводтранс" забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою відповідач зазначає про те, що спірна земельна була сформована та зареєстрована у державному реєстрі земель, підтвердженням чого є кадастровий номер, визначений у витягу № 2178/10 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.11.2010. Відповідач вважає, що судом першої інстанції було порушено ст. 204 ЦК України, а також застосовано норми Закону України «Про оренду землі» та Податкового кодексу України, як такі, що регулюють відносини між сторонами стосовно орендної плати за землю у вигляді орендної плати, ігноруючи при цьому договір із зазначенням плати за землю у вигляді податку на землю. Відповідач стверджує, що жодним нормативним документом України не зазначено про обов'язок користувача земельної ділянки зареєструвати таку ділянку у державному земельному кадастрі внаслідок зміни законодавчої бази України. Крім того, відповідач вважає неправомірним посилання суду першої інстанції на рішення Харківської міської ради № 1209/13 від 03.07.2013, № 1269*/13 від 25.09.2013, як на підставу для зобов'язання відповідача скласти технічну документацію.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 розгляд справи відкладено на 03.03.2015.

03.03.2015 відповідач через канцелярію суду надав до матеріалів справи копію Витягу № 159/15 з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 03.02.2015.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 17.03.2015 не з'явився, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 14.09.1998р. на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998р. № 2334 між виконавчим комітетом Харківської міської ради (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Діпрозаводтранс" (відповідач) укладено договір на право тимчасового користування землею № 1743 (Договір), за умовами якого відповідач отримав в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,2266 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, строком до 31.12.2023р. для експлуатації та обслуговування виробничого комплексу. Пунктом 2.1. договору передбачена плата за землю у вигляді земельного податку.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013р. № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р., і відповідно до пункту 1.1 цього рішення затверджено базову вартість 1 кв.м земель міста Харкова у сумі 291,18 грн. Пунктом 2 цього рішення визначено, що вказане рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013р. застосовується з 01.01.2014р.

Пунктами 2 та 3 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013р. №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013р." встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р. вводиться в дію з 01.01.2014р. Зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові. Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок, зокрема укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру). Забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим рішенням.

Департаментом земельних відносин направлений лист - попередження від 08.10.2013 р. № 1757/0/225-13, в якому було повідомлено відповідача про необхідність

- в строк до 01.12.2013 р. забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- в строк не пізніше 31.12.2013 р. подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м. Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру;

- в строк до 01.01.2014 р. повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки;

- в строк до 01.02.2014 р. привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Одержання вказаного листа підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечується відповідачем.

У відповідь на попередження, відповідач зазначив, що вимоги до нього щодо вжиття заходів до виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та здійснення дій стосовно реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі вважає безпідставними та незаконними.

Оскільки відповідач не виконав вимоги виконавчого органу Харківської міської ради щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції, виходячи з положень чинного законодавства, ст.ст. 7, 140 Конституції України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. .ст.13, 18, 20 Закону України "Про оцінку земель", ст.15, 18, 20 Закону України „Про оренду землі", ст. 79-1, ст.ст. 116, 123, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 15, 20, 21, 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", визнав доведеною наявність у позивача права вимагати від відповідача виконання зобов'язання з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,2266 га по вулиці Енгельса, 29-А в м. Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, в зв'язку з чим суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи з урахуванням підстав та предмету позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Органи місцевого самоврядування в межах, встановлених законом, володіють повною свободою дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, яке не виключено з їх компетенції та не віднесено до компетенції іншого органу влади.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 2 та 3 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013р. №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013р." встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р. вводиться в дію з 01.01.2014р. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до п. 4 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим Рішенням;

- не пізніше 31.12.2013 року вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м. Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства.

У випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 144 Конституція України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Вказане рішення є діючим, відповідачем в установленому законом порядку не оскаржувалось, тому в силу закону є обов'язком для відповідача.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2014 у справі № 922/1915/14; від 02.12.2014 у справі № 908/1183/14; від 27.03.2014 у справі № 908/2432/14.

Наведені вище приписи законодавства, спростовують доводи скаржника про те, що рішення органу місцевого самоврядування не може вважатися підставою для зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,2266 га по вулиці Енгельса, 29-А в м. Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 3 Закону України "Про оренду землі", об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договорами оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів

Відповідач не є власником земельної ділянки та не є постійним землекористувачем, оскільки не відноситься до осіб, визначених статтею 92 Земельного кодексу України.

Таким чином, сплата відповідачем плати за землю у вигляді земельного податку не відповідає положенням діючого законодавства.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 1 ст. 14 та пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України плата за землю повинна здійснюватися у формі орендної плати за землю, розмір якої визначається укладеним між сторонами договором оренди землі.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

- якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Відповідно до статті 4-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (далі - Закон) проведення нормативної грошової оцінки земель є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 18 вказаного Закону визначає порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів.

За результатами нормативної грошової оцінки складається технічна документація (ст. 20 Закону), яка затверджується відповідною радою (ст. 23 Закону), підставою для проведення оцінки землі є рішення органу місцевого самоврядування (ст.15 Закону).

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України „Про оренду землі" невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно зі ст.ст. 116, 123, 125 Земельного кодексу України визначений порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погоджень меж, встановлення меж у натурі (на місцевості).

Згідно статті 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно до статті 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

В пункті 1 Указу Президента України "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" від 17 лютого 2003 року № 134/203 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 1039/203 від 15 вересня 2003 року зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст. 10 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки є об'єктами Державного земельного кадастру.

Положеннями ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що нормативна грошова оцінка відноситься до відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Згідно ст. 21 зазначеного закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Як встановлено господарським судом, земельна ділянка по вул. Енгельса, 29-а, яка знаходиться в користуванні відповідача на час розгляду даного господарського спору не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, що підтверджується відповідним листом Управління Держземагентства у місті Харкові.

Відповідач, заперечуючи відсутність реєстрації земельної ділянки в ДЗК, надав до суду копію Витягу №2178/10 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.11.2010р., виданий Управлінням Держкомзему у місті Харкові ВАТ "Діпрозаводтранс" на земельну ділянку площею 0,2266га по вул. Енгельса, 29а, згідно якого зазначена земельна ділянка має кадастровий номер: 6310137200:01:010:0008, що, на думку відповідача, вказує про реєстрацію земельної ділянки в державному реєстрі земель, а відповідно і в Державному земельному кадастрі.

Однак, відповідно до Інформації з Публічної кадастрової карти України, отриманої за результатами он- лайн пошуку на сайті Центру Державного земельного кадастру (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) станом на 11.11.2014 наданої позивачем до матеріалів справи, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:010:0008 відсутні, що свідчить про те, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні ПАТ "Діпрозаводтранс", не зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Надана відповідачем до матеріалів справи копія Витягу з № 159/15 з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 03.02.2015 не може вважатися належним доказом на підтвердження факту реєстрації спірної земельної ділянки у Державному реєстрі земель, оскільки, виходячи з приписів ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", належним доказом, що підтверджує зазначені обставини є Витягі з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру.

Також, положеннями ст. 22 Закону України "Про землеустрій" визначено, що однією із підстав здійснення землеустрою (виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі) є договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про землеустрій" фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій", Постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 р. "Про порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Враховуючи викладене, а також рішення Харківської міської ради від 25.09.2013р. № 1269/13, яке є діючим та підлягає виконанню, відповідач зобов'язаний забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2266 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 29-А та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. В зв'язку з чим, зазначені вимоги позивача - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому такими, що підлягають задоволенню.

Однак, щодо вимоги позивача про надання відповідачеві 3-х місячного терміну, після вступу рішення суду в законну сили, для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про землеустрій", розробники документації із землеустрою зобов'язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Виходячи з аналізу зазначеної норми вимога позивача про надання відповідачеві 3-х місячного терміну, після вступу рішення суду в законну сили, для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.

Зважаючи на наведене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діпрозаводтранс", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 18.12.14 у справі № 922/3321/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 23.03.2015.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.