Рішення

від 03.03.2015 по справі 911/164/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 911/164/15

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватсон-Телеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримміськбудмонтаж" про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: Вітюк Ю.В. (дов. № 42 від 03.03.2015);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватсон-Телеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримміськбудмонтаж" про стягнення суми.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого за видатковими накладними товару, а також грошових зобов'язань за договором на виконання підрядних робіт № 69-ВТ/2011 від 19.09.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.03.2015.

В судовому засіданні 03.03.2015 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Суд зазначає, що у зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, суд був позбавлений можливості відправити копію ухвали суду відповідачу.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 03.03.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватсон-Телеком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримміськбудмонтаж" була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

Господарський суд зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов домовленості позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № ВТ-0000516 від 16.09.2011 на суму 123966,00 грн. А відповідно до видаткової накладної № ВТ-0000242 від 26.09.2011 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 123966,00 грн

Як на доказ існування правовідносин з поставки товару між сторонами позивач посилається на вказану видаткову накладну, довіреність на прийняття товару, а також на відповідний рахунок на оплату та податкові накладні (копії містяться в матеріалах справи).

Зі змісту доданої до позовної заяви видаткової накладної вбачається, що вона, оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затв. наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме:

• найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ;

• назву документа(форми);

• дату і місце складення документа;

• зміст та обсяг господарської операції;

• одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі);

• посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

• особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, факт передання відповідачеві матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною № ВТ-0000242 від 26.09.2011, доданою до позовної заяви, яку надав позивач на підтвердження факту передачі товару, підписаною уповноваженим представником відповідача, тобто, документом оформленим у відповідності до вимог чинного законодавства та за відсутності у відповідача заперечень щодо найменування (номенклатури), кількості, якості та щодо ціни отриманої продукції при її прийнятті.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем свідчить про укладення між сторонами правочину, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, який відповідає вимогам ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України та містить ознаки поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, відповідач вартість прийнятого товару оплатив лише частково у сумі 80000,00 грн, що підтверджується довідкою № ИСХ22-5-3/789-ЦРД від 02.03.2015, наданою Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (міститься в матеріалах справи).

Відтак, враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що на час вирішення спору в суді вартість не оплаченого товару відповідачем за видатковою накладною складає 43966,00 грн.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Враховуючи виконання продавцем своїх зобов'язань з передачі товару покупцю за накладною, у першого виникло право вимагати оплати вартості переданого товару.

Однак, судом встановлено, що з правовідносин як склалися між сторонами неможливо визначити строк, за яким у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар, тому, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, що є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

Проте, доказів сплати відповідачем повної вартості отриманого товару, в розумінні ст.ст. 1087, 1088 Цивільного кодексу України та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", матеріали справи не містять, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за отриманий товар по видатковій накладній.

Крім того, позивач звертався до відповідача з претензією № 13524 від 24.05.2013, в якій просив оплатити вартість прийнятого товару у семиденний строк. Проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем за прийнятий товар в розмірі 43966,00 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11097,02 грн втрат від інфляції та 2106,75 грн 3% річних, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично не вірним. Склавши власний розрахунок суд встановив, що розмір втрат від інфляції складає 11079,43 грн, тож вказана вимога підлягає задоволенню частково у зазначеній сумі.

Щодо розрахунку 3% річних, то він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення 2106,75 грн 3% річних підлягає задоволенню повністю.

Крім того, 19.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримміськбудмонтаж» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватсон-Телеком" (підрядник) було укладено договір на виконання підрядних робіт № 69-ВТ/2011, відповідно до п. 1.1. замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання підрядних робіт по улаштуванню зовнішнього блискавозахисту на об'єкті: «Профілакторій ФК «Динамо Київ», смт. Сімеїз, вул. Баранова, 1».

Підрядник зобов'язується виконати передбачені даним договором роботи відповідно до затвердженої сторонами кошторисної документації (додатки 1,2). Роботи виконуються з матеріалів замовника, які передаються підряднику на підставі акту передачі матеріалів в монтаж (п. 2.2. договору).

Замовник зобов'язується перерахувати підряднику кошти у сумі 100% вартості робіт в строк 5 банківських днів з дати підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2В), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3В) (п. 2.3. договору).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату робіт № ВТ-0000519 від 19.09.2011 на суму 29052,35 грн.

Так, відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акту приймання виконаних будівельних робіт № ВТ-0000146 за вересень 2011 року, що були підписані сторонами 30.09.2011, вартість робіт склала 29052,35 грн. Копії вказаних документів, підписаних сторонами, містяться в матеріалах справи. Відтак, сторони зафіксували, що роботи виконані якісно, в строк та в повному об'ємі, замовник претензій до якості виконаних робіт не мав.

Таким чином суд встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо виконання підрядних робіт № 69-ВТ/2011 від 19.09.2011.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав обумовлені зобов'язання належним чином. А відтак, у відповідача виник обов'язок оплатити вартість прийнятих робіт у повному обсязі.

Вбачається, що відповідач прийняті роботи не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем 29052,35 грн. Вказаний факт також підтверджується довідкою № ИСХ22-5-3/789-ЦРД від 02.03.2015, наданою Публічним акціонерним товариством «Фідобанк».

Позивач звертався до відповідача з претензією № 13524 від 24.05.2013, в якій просив оплатити вартість прийнятих робіт. Проте відповідач свого обов'язку з такої оплати не виконав.

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 29052,35 грн боргу з оплати підрядних робіт обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою, так такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2248,07 грн пені, 7451,93 грн втрат від інфляції, 2853,50 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. договору за порушення термінів оплати виконаних робіт шляхом перерахування грошової суми відповідно до п. 2.3., замовник виплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми, що підлягає оплаті за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню частково у сумі 7437,40 грн.

Щодо розрахунку пені та 3%, то вони також є арифметично невірними, а розмір пені та 3% є більшим ніж заявлено позивачем, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% підлягають задоволенню повністю у сумі 2248,07 грн пені, 2853,50 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Враховуючи все вищевикладене, до стягнення з відповідача за порушення зобов'язання з оплати отриманого за видатковою накладною товару, а також грошових зобов'язань за договором на виконання підрядних робіт № 69-ВТ/2011 від 19.09.2011 належить: 73018,35 грн боргу, 18516,83 грн втрат він інфляції, 4960,25 грн 3% річних, 2248,07 грн пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримміськбудмонтаж" (код ЄДРПОУ 35956823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватсон-Телеком" (код ЄДРПОУ 31304435) 73018,35 грн боргу, 18516,83 грн втрат він інфляції, 4960,25 грн 3% річних, 2248,07 грн пені, а також 1974,87 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 11.03.2015.

Суддя А.Ф. Черногуз