Рішення

від 17.03.2015 по справі 915/111/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 915/111/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд С", комплекс, с. Даченське, Красноармійський район, Донецька область, 85362

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство "Нікагро", вул. Московська, 7/4, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001

про стягнення заборгованості за договором поставки ячменю № 017-1108 від 11.08.2014 року в сумі 757 226, 40 грн., в тому числі: 662 423, 16 грн. - основного боргу; 25 408, 01 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; 49 522, 54 грн. - суми інфляції; 19 872, 69 грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: Василенко Анатолій Іванович, договір про надання правової допомоги від 15.01.2015 року

від позивача: Дзекунов Анатолій Володимирович, довіреність № 9 від 02.03.2015 року;

від відповідача: представник не з'явився.

До господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд С" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство "Нікагро" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство "Нікагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленд С» заборгованості за договором поставки ячменю № 017-1108 від 11.08.2014 року в сумі 757 226, 40 грн., в тому числі: 662 423, 16 грн. - основного боргу; 25 408, 01 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; 49 522, 54 грн. - суми інфляції; 19 872, 69 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.02.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.03.2015 року відкладено розгляд справи на 17.03.2015 року.

В судовому засіданні 17.03.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники позивача в судовому засіданні 17.03.15 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити. Позивачем було подано суду письмові пояснення до позовної заяви (арк. справи 95-97). В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили наступне.

11.08.2014 року між ТзОВ "Агроленд С" (продавець) та ТзОВ "Торгово-промислове підприємство "Нікагро" (покупець) було укладено Договір поставки ячменю № 017-1108, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і продати, а покупець - прийняти та оплатити ячмінь фуражний українського походження, врожаю 2014 року на умовах даного договору.

Позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання належним чином та передав у власність покупцю ячмінь фуражний у кількості 427, 910 тон, що підтверджується товарно-транспортними накладними і накладними.

Відповідачем проведено часткову оплату за поставлений товар в розмірі 220 000 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 662 423, 16 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань з оплати, позивачем нараховано відповідачу на суму заборгованості пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 175, 193, 230, 231 ГК України, ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610-612, 615, 625, 629, 692, 712 ЦК України та умовами договору.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судові засідання 05.03.2015 року та 17.03.2015 року повноважного представника не направив.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 03.02.2015 року, направлена на адресу відповідача ТзОВ "Торгово-промислове підприємство "Нікагро", повернута до суду поштовою установою із відміткою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (арк. справи 72-74).

Ухвала направлена на правильну адресу відповідача ТзОВ "Торгово-промислове підприємство "Нікагро", вул. Московська, 7/4, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001, вказану у позовній заяві та Витязі з ЄДР.

Явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

11.08.2014 року між ТзОВ "Агроленд С" (продавець) та ТзОВ "Торгово-промислове підприємство "Нікагро" (покупець) було укладено Договір поставки ячменю № 017-1108, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і продати, а покупець - прийняти та оплатити ячмінь фуражний українського походження, врожаю 2014 року на умовах даного договору (арк. справи 9).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони погодили наступні умови договору, а саме: кількість товару - 427 тон ячменю фуражного, загальна вартість товару з ПДВ - 880 546, 59 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору право власності та всі ризики, пов'язані з товаром, переходять від продавця до покупця в момент підписання покупцем накладної, за якою передається товар. Покупець має право самостійно визначити місце поставки товару в межах умов, вказаних в цьому пункті.

Відповідно до п. 3.4 Договору термін поставки - до 29.08.2014 року. Датою поставки вважається дата приймання товару уповноваженим співробітником вагової елеватора з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній. Товар поставляється частинами, частиною партії товару є кількість товару, зазначена у одній накладній. Повна партія товару вважається кількість і сума всіх накладних за даним договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем за повну партію продукції, отриману від продавця, у кількості, зазначеній у цьому договорі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця по факту його отримання у повному обсязі, зазначеному у договорі, впродовж трьох банківських днів після отримання наступних документів: оригіналу даного договору, підписаного уповноваженою особою продавця і завіреною печаткою; рахунка-фактури; видаткової накладної, виписаної в день поставки; податкової накладної (зареєстрованих в ЄРПН); карантинного сертифіката, сертифіката про відсутність у товарі ГМО надається за вимогою покупця.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата отриманого товару здійснюється, виходячи з остаточної ціни на товар, визначеної відповідно до п. 2.4 даного Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору датою оплати за товар вважати дату списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця. У разі ненадання зазначених документів, неповного або несвоєчасного надання, або відсутністю розрахунку за реалізований товар перед покупцем третьої особи, покупець має право затримати оплату товару до повного виконання договірних відносин, розрахунку між сторонами.

Відповідно до п. 7.1 Договору строк дії Договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє до 31.11.2014 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору позивачем за період з 15.08.2014 року по 03.09.2014 року було поставлено відповідачу у власність ячмінь фуражний у кількості 427, 91 тон на загальну суму 882 423, 16 грн., що підтверджується поданими суду товарно-транспортними накладними (арк. справи 10-20), накладними від 04.09.2014 року № 1128 та від 05.09.2014 року № 1129 (арк. справи 21-22) та податковими накладними (арк. справи 26-28).

Товар отримано директором ТзОВ "Торгово-промислове підприємство "Нікагро" Зіновьєвим О. С. на підставі довіреності № 0093 від 15.08.2014 року (арк. справи 23).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 10 від 04.09.2014 року на загальну суму 768 859, 46 грн. та рахунок № 13 від 05.09.2014 року на загальну суму 113 563, 70 грн. (арк. справи 24-25).

На виконання п. 4.1 Договору позивач направив на адресу відповідача договір поставки ячменю № 017-1108 від 11.08.2014 року, рахунки, накладні та податкові накладні, що підтверджується Описом документів до відправлення від 16.09.2014 року з відміткою перевізника ТзОВ "Нова пошта", а також експрес-накладними від 16.09.2014 року (арк. справи 110-112). Вказані документи отримано директором відповідача ТзОВ "Торгово-промислове підприємство "Нікагро" Зіновьєвим О. С. 17.09.2014 року (арк. справи 112).

Отже, в силу приписів п. 4.1 Договору у відповідача ТзОВ "Торгово-промислове підприємство "Нікагро" виник обов'язок з оплати за товар впродовж трьох банківських днів після отримання вищевказаних документів.

Таким чином, зобов'язання з оплати за поставлений товар мало бути виконано відповідачем, починаючи з 18.09.2014 року по 22.09.2014 року включно, а з 23.09.2014 року - ТзОВ "Торгово-промислове підприємство "Нікагро" є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Позивач ТзОВ "Агроленд С" звертався до відповідача ТзОВ "Торгово-промислове підприємство "Нікагро" із претензіями про проведення звірки взаємних розрахунків від 10.12.2014 року та про сплату боргу від 10.11.2014 року. Докази отримання відповідачем вищевказаних претензій наявні в матеріалах справи 29-34).

За період з 02.09.2014 року по 17.11.2014 року відповідачем проведено часткову оплату в розмірі 220 000 грн. за поставку ячменю згідно договору № 017-1108 від 11.08.2014 року, що підтверджується поданими суду банківськими виписками (арк. справи 37-44).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про поставку ячменю становить 662 423, 16 грн. (882 423, 16 грн. - 220 000 грн.).

Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 662 423, 16 грн. підтверджується також поданою суду Довідкою ТзОВ "Агроленд С" № 7 від 14.01.2015 року, підписаною директором та головним бухгалтером товариства та скріпленою печаткою (арк. справи 35), а також Довідкою № 9/05-16-22-02/30790379 від 05.03.2015 року Красноармійської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькі області (арк. справи 98-103).

Доказів, які б підтверджували наявність умов, настання яких надавало б відповідачу право затримати оплату товару відповідно до п. 4.3 Договору, суду не подано.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання, позивачем в повному обсязі виконано умови договору як щодо поставки товару, так і щодо надання відповідачу необхідних документів, суд дійшов висновку, що несплата відповідачем коштів за отриманий товар (строк оплати якої настав), порушує права позивача як учасника договірних відносин.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів проведення відповідачем оплати за поставлений товар в розмірі 662 423, 16 грн., як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Отже, позов в частині стягнення 662 423, 16 грн. є обґрунтованим, підтвердженим належними доказами та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 408, 01 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 5002-2/5109-2010 від 07.11.11 року).

Відповідно п. 5.2 Договору за прострочення оплати товару з покупця стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 25 408, 01 грн. за прострочення оплати товару за період з 23.09.2014 року по 13.01.2015 року (112 календарних днів) (арк. справи 95-96).

Судом також враховано, що станом на 23.09.2014 року борг відповідача перед позивачем становив 782 423, 16 грн. Однак, позивачем нараховано пеню на суму заборгованості в розмірі 662 423, 16 грн. Оскільки, позивач самостійно розпоряджається своїми правами, а нарахування пені на меншу суму заборгованості не порушує права відповідача, суд дійшов висновку про необхідність нарахування пені на суму заборгованості, зазначену позивачем.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою бази "Законодавство", судом встановлено, що пеня за період прострочення з 23.01.2014 року по 13.01.2015 року (113 календарних днів) становить 27 322, 69 грн. Нарахування здійснено, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня (п. 5.2 Договору), від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Детальний розрахунок розміру пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. справи 93). Однак, не виходячи за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони (п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення пені в сумі, заявленій до стягнення позивачем. Отже, нарахування пені у розмірі 25 408, 01 грн. з 23.09.2014 року по 13.01.2015 року є обгрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 49 522, 54 грн. та 3% річних в сумі 19 872, 69 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13 року з останніми змінами від 10.07.14 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64.

Позивачем нараховано відповідачу 49 522, 54 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року на суму 662 423, 16 грн. Судом встановлено, що позивачем правильно застосовано як період нарахування, так і розмір індексів інфляції. Детальний розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом наявний у матеріалах справи (арк. справи 94). Отже, позовна вимога в частині стягнення 49 522, 54 грн. - інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу 19 872, 69 грн. - 3 % річних за період з 23.09.2014 року по 15.01.2015 року на суму заборгованості в розмірі 662 423, 16 грн. Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку, оскільки фактично розраховано 3 % від суми заборгованості (3 % х 662 423, 16 грн.) (арк. справи 5). Судом здійснено перерахунок суми 3% річних за період з 23.09.2014 року по 13.01.2015 року на суму заборгованості в розмірі 662 423, 16 грн. та встановлено, що сума 3% річних становить 6 152, 37 грн. Перерахунок суми 3% річних здійснено судом за допомогою Бази даних «Законодавство», здійснений судом детальний перерахунок суми 3 % річних наявний у матеріалах справи (арк. справи 92). Отже, позовна вимога в частині стягнення 6 152, 37 грн. - 3 % річних підлягає задоволенню. В решті 3% річних в сумі 13 720, 32 грн. слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами у справі та підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове підприємство "Нікагро", вул. Московська, 7/4, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 26507788) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд С", комплекс, с. Даченське, Красноармійський район, Донецька область, 85362 (код ЄДРПОУ 30790379):

- 662 423, 16 грн. (шістсот шістдесят дві тисячі чотириста двадцять три грн. 16 коп.) - суми основного боргу за договором поставки ячменю № 017-1108 від 11.08.2014 року;

- 25 408, 01 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста вісім грн. 01 коп.) - пені за договором поставки ячменю № 017-1108 від 11.08.2014 року;

- 49 522, 54 грн. (сорок дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дві грн. 54 коп.) - інфляційних втрат;

- 6 152, 37 грн. (шість тисяч сто п'ятдесят дві грн. 37 коп.) - 3 % річних;

- 14 870, 12 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят грн. 12 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову в частині стягнення 3 % річних в сумі 13 720, 32 грн. (тринадцять тисяч сімсот двадцять грн. 32 коп.) відмовити.

Судовий збір в сумі 274, 41 грн. (двісті сімдесят чотири грн. 41 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 20.03.2015 року

Суддя Е.М. Олейняш