Постанова

від 18.03.2015 по справі 815/6914/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6914/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року

10 год. 15 хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до Приватного підприємства «Людвік» (код ЄДРПОУ 22470964) про накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Людвік», що знаходяться в банку, оскільки платник податків має податковий борг, але в нього відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в одеській області) до Приватного підприємства «Людвік» (надалі - ПП «Людвік») про накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Людвік», що знаходяться в банку, оскільки платник податків має податковий борг, але в нього відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником податків, передбачених Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року та відповідно до ст. 16 цього Кодексу зобов'язаний в тому числі сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Проте, станом на даний час, ПП «Людвік» є боржником перед бюджетом та має податковий борг у загальному розмірі 374 864 грн. 56 коп., з метою погашення якого, та сплати відповідачем вказаної заборгованості були здійснені заходи щодо її погашення шляхом надіслання на адресу відповідача податкової вимоги, однак станом на момент звернення до суду відповідач заборгованість у добровільному порядку не сплатив. Крім того, у ПП «Людвік» відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що являється підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності боржника. Вказані обставини підтверджуються листом № 031 від 18.07.2014 року та актом опису майна № 3818/15-52-25-00 від 17.07.2014 року (аркуші справи 3-4).

В судове засідання сторони або їх представники не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи (аркуші справи 32-33, 36, 38).

Через канцелярію суду за вхід. № 6609/15 від 18.03.2015 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника ДПІ у письмовому провадженні (аркуш справи 41).

Відповідач про причини неприбуття суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав. Письмові заперечення проти позову відповідачем до суду не надано.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі вказаного, з урахуванням клопотання представника позивача, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Людвік» зареєстровано у встановленому законом порядку як юридична особа, код ЄДРПОУ 22470964, місцезнаходження: 65085, м. Одеса, вул. Моторна, 8-В, та перебуває на обліку у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області як платник податків за № 7 від 02.02.1995 року (аркуші справи 17-18).

Згідно довідки-розрахунку податкової заборгованості ПП «Людвік» та даних облікових карток платника податку на прибуток ПП «Людвік», станом на 14.11.2014 року, у відповідача наявний борг у загальному розмірі 374 864 грн. 56 коп., з яких: недоїмка - 373 117 грн. 72 коп. та пеня - 1 746 грн. 86 коп. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, який виник внаслідок не сплати у повному обсязі зобов'язань, визначених податковим органом згідно податкового повідомлення-рішення № 0003262301/2 від 04.09.2009 року на загальну суму податкового боргу - 372 194 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 296 682 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 512 грн. 00 коп., прийнятого за наслідками проведення перевірки на підставі акту № 94/23-213/2247096, з урахуванням суми пені - 1 746 грн. 86 коп., нарахованої у зв'язку із несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання (аркуш справи 5).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 року по справі № 2-а-12835/09/1570, у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ЛЮДВІК» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про часткове скасування податкових повідомлень -рішень, в тому числі № 0003262301/2 від 04.09.2009 року, відмовлено повністю. Вказана постанова набрала законної сили згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 року (аркуші справи 13-15).

З метою погашення податкового боргу відповідача, на виконання приписів ст. 59 Податкового Кодексу України, позивачем було надіслано на адресу ПП «Людвік» податкову вимогу № 1412 від 08.10.2012 року на загальну суму 368 940 грн. 52 коп.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року по справі № 815/632/13-а задоволено позов ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про стягнення з ПП «Людвік» боргу по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 370 237 грн. 87 коп.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року по справі № 815/3355/14 задоволено позов ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про стягнення з ПП «Людвік» боргу по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6 548 грн. 74 коп.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України № 2755-VII від 02.12.2010 року визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Порядок реалізації такого права передбачений статтею 94 Податкового Кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерством фінансів України № 1398 від 07.11.2011 року (надалі - Порядок № 1398).

Даний адміністративний позов подано податковим органом відповідно до передбачених ст. 20 Податкового Кодексу України повноважень та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту положень пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України слідує, що судом може бути накладено арешт на кошти та інші цінності платника податків, у разі, якщо: у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно, та / або; його балансова вартість менша суми податкового боргу, та або; таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому сам факт наявності у платника заборгованості зі сплати податків до бюджету не є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавством чітко пов'язано із обставинами, передбаченими п. 94.2 ст. 94 Податкового Кодексу України.

Податковим Кодексом України та Порядком № 1398 встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Підстави для накладення такого арешту, передбачені ст. 94 Податкового Кодексу України є загальними як для податкового органу, так і для суду.

Згідно з пп. 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового Кодексу України, п. 7.1 Порядку № 1398, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Податковим Кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового Кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового Кодексу України, п. 7.1 Порядку № 1398).

Арешт майна та коштів на рахунках платника податків застосовується тільки у разі, якщо з'ясовується одна з обставин, передбачених ст. 94 Податкового Кодексу України та п. 3.1.1 Порядку № 1398.

Пунктом 7.3. вказаного Порядку № 1398 від 07.11.2011 року передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

З системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що підставою для вжиття такого заходу, як арешт коштів на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування такого арешту, яка вказана у ст. 94 Податкового кодексу України та одночасно з цим, наявність достатніх даних вважати, що незастосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів.

Відповідно до листа Вищого Адміністративного Суду України від 02.02.2011 року № 149/11/13-11 в п.12 «Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків. Судам варто мати на увазі, що застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 статті 94 Податкового кодексу України). У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається. Тому реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. За таких обставин вимоги податкового органу про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків можуть бути розглянуті виключно в загальному порядку позовного провадження і не підлягають розгляду в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України».

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації (аркуші справи 42, 44).

Згідно отриманої інформаційної Довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 7180569 від 08.04.2013 року, встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо суб'єкта ПП «Людвік» (код ЄДРПОУ 22470964) щодо зареєстрованого права власності відсутні (аркуш справи 43).

Також, згідно наданого відповідачем на адресу позивача листа № 031 від 18.07.2014 року, було повідомлено, що активів на бухгалтерських рахунках на які поширюється право податкової застави не має, у зв'язку із чим майно під заставу відсутнє (аркуш справи 16).

Згідно матеріалів справи, податковим керуючим Філімоненко О.Ю., призначеним наказом ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 1106 від 14.07.2014 року, на підставі рішення заступника начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 78/25-013 від 16.07.2014 рок складно акт опису майна у податкову заставу № 3818/15-52-25-00 від 17.07.2014 року, яким підтверджено відсутність на день складення цього акта майна, яке може бути описано у податкову заставу (аркуш справи 12).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 374 864 грн. 56 коп.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено належними письмовими доказами наявність підстав для застосування арешту коштів на рахунках платника та надано достатніх доказів вважати, що незастосування такого арешту може призвести до зникнення грошових коштів та неможливості погашення податкового боргу.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Таким чином, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків ПП «Людвік», який має несплачений податковий борг в сумі 374 864 грн. 56 коп. є правомірною та обґрунтованою та підлягає задоволенню на цю суму.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Доказів сплати податкового боргу в сумі 374 864 грн. 56 коп. повністю або частково відповідачем не надано.

Водночас, на думку суду, позивачем доведено письмовими доказами відсутність у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

З урахуванням встановлених судом обставин та аналізу наведених норм законодавства, зважаючи на те, що органом державної податкової служби було доведено підстави для застосування виключного засобу погашення податкового боргу платника - арешту коштів та інших цінностей боржника, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено відсутність у відповідача майна, за рахунок якого може бути здійснено погашення податкового боргу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, такими що підтверджені письмовими доказами та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим адміністративний позов ДПІ у Малиновському районі ГУ Міндоходів в Одеській області до ПП «Людвік» підлягає задоволенню.

Керуючись Податковим Кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 128, 159-164, 167, 186, 254, 255 Кодексу адміністартивного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до Приватного підприємства «Людвік» (код ЄДРПОУ 22470964, адреса: 65085, м. Одеса, вул. Моторна, 8В) про накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Людвік», що знаходяться в банку, оскільки платник податків має податковий борг, але в нього відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу на суму податкового боргу 374 864 грн. 56 коп., які знаходяться на рахунках в установах банків: р/р 2600423375900 в ПАТ «МАРФІН БАНК» МФО 328168, валюта рахунку українська гривня; р/р 26000057001243 в Южне ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Одеса, МФО 328704, валюта рахунку Євро; р/р 26009054404145 в Южне ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Одеса, МФО 328704, валюта рахунку долар США; р/р 26056054402807 в Южне ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Одеса, МФО 328704, валюта рахунку українська гривня; р/р 26001054403188 в Южне ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Одеса, МФО 328704, валюта рахунку українська гривня - задовольнити у повному обсязі.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Людвік» (код ЄДРПОУ 22470964, адреса: 65085, м. Одеса, вул. Моторна, 8В) з метою погашення податкового боргу на суму податкового боргу 374 864 (триста сімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп., що знаходяться на наступних рахунках в банківських установах:

- № 2600423375900 в ПАТ «МАРФІН БАНК» МФО 328168, валюта рахунку українська гривня;

- № 26000057001243 в Южне ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Одеса, МФО 328704, валюта рахунку Євро;

26009054404145 в Южне ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Одеса, МФО 328704, валюта рахунку долар США;

- № 26056054402807 в Южне ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Одеса, МФО 328704, валюта рахунку українська гривня;

- № 26001054403188 в Южне ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Одеса, МФО 328704, валюта рахунку українська гривня.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан