Рішення

від 16.03.2015 по справі 916/421/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2015 р.Справа № 916/421/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.,

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Твердохлібова В.Г. (довіреність №13 від 24.02.2015р.)

Від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" до відповідача Приватного підприємства "Віалстрой" про стягнення 5634,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 02.02.2015р. Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "Віалстрой" про стягнення 5 634,97 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач засідання суду призначені на 02.03.2015р. та 16.03.2015р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 05.02.2015р. та від 02.03.2015р. були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 02.02.2015р. та отримані Приватним підприємством "Віалстрой" про що свідчать наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду з зазначенням вказаних відомостей відповідачу (вх.№8048/15 від 25.02.2015р.).

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на належну адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 02.02.2015р. та були отримані відповідачем, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

16.03.2015 року в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, суд встановив:

24.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта» в інтересах філії «Південні магістральні нафтопроводи» та Приватним підприємством «ВІАЛСТРОЙ» було укладено договір № 3-14/11-ПР, відповідно до п. 1.1. якого підрядник в межах договірної ціни (Додаток №1) виконує власними силами та засобами зі своїх матеріалів, всі передбачені цим договором поточний ремонт мехмайстерні та зварювальної дільниці (ремонт покрівлі), здає в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію замовнику, за власний рахунок ліквідує недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт та протягом гарантійного строку експлуатації об'єкта.

ПАТ «Укртранснафта» було перераховано на рахунок ПП «Віалстой» за договором № 3-14/11-ПР від 24.10.2011р. аванс в сумі 158,70 грн.

Проте, зобов'язання за вищезазначеним договором відповідачем не виконані, роботи з ремонту покрівлі не здійснені та аванс в сумі 158,70 грн. Приватним підприємством «Віалстой» Публічному акціонерному товариству «Укртранснафта» повернуто не було.

24.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта» в інтересах філії «Південні магістральні нафтопроводи» та Приватним підприємством «ВІАЛСТРОЙ» було укладено договір було укладено договір № 5-14/11-ПР на суму 6 987,00 грн. Предметом даного договору є поточний ремонт покрівлі хімічної лабораторії ПЗД «ОДЕСА».

Зазначений ремонт відповідачем було виконано в повному обсязі, зауважень щодо якості виконаних робіт у ПАТ «Укртранснафта» не було. Вказані відомості підтверджуються наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту приймання виконаних робіт за червень 2012 року форми КБ-2в.

09.11.2011 року ПАТ «Укртранснафта» було сплачено авансовий платіж за вищезазначеним договором в розмірі 2 096,10 грн. при цьому остаточний розрахунок за «поточний ремонт покрівлі хімічної лабораторії ПЗД «ОДЕСА» в сумі 4 890,90 грн. чотири тисячі вісімсот дев'яносто гривень 90 копійок) було здійснено 27.07.2012 року на підставі виставленого ПП «Віалстрой» рахунку № 11 від 06.06.2012 року.

Однак, 16.08.2012 року за ті ж самі роботи позивачем було сплачено 4 890,90 грн. на підставі виставленого відповідачем рахунку № 16 від 31.07.2012 року.

Тобто за договором № 5-14/11-ПР від 24.10.2011 року на даний час існує переплата в розмірі 4 890,90 грн.

У зв'язку з вищевищезазначеним, філією «Південні магістральні нафтопроводи» було направлено на адресу відповідача претензію № 1 від 24 вересня 2014 року з вимогою погасити заборгованість в розмірі 5 049,60 грн. на банківські реквізити філії «Південні магістральні нафтопроводи».

13 жовтня 2014 року вхід. № 380/6 на адресу позивача надійшов лист ПП «Віалстрой» вих.№ 08/10 від 08.10.2014 р., відповідно до якого, останне визнає заборгованість, однак у зв'язку із відсутністю діяльності немає можливості її погасити.

З наведених підстав Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного підприємства "Віалстрой" про стягнення 5 634,97 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами по справі склались на підставі укладених між Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта» в інтересах філії «Південні магістральні нафтопроводи» та Приватним підприємством «ВІАЛСТРОЙ» договір від 24.10.2011р. № 3-14/11-ПР та від 24.10.2011р. № 5-14/11-ПР.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України, статті 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частина 4 статті 882 даного Кодексу передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла

його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідачем у розумінні вимог ст.ст.34, 36 ГПК України не було спростовано зазначених обставин та не подано відповідних доказів.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, грошові кошти в розмірі 5 049,60грн. підлягають поверненню ПАТ «Укртранснафта» в особі філії «Південні магістральні нафтопроводи».

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків з відповідача за користування чужими грошовими коштами в сумі 585,37 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України, Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проаналізувавши вимоги позивача про стягнення відсотків з відповідача за користування чужими грошовими коштами в сумі 585,37 грн. суд доходить висновку про задоволення вказаних позовних вимог в повній мірі.

Решту доводів і поданих суду доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" до відповідача Приватного підприємства "Віалстрой" про стягнення 5634,97 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Віалстрой" (65063, м. Одеса, вул.Зоопаркова, буд. 6, оф. 3; код ЄДРПОУ 35302688) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 72; код ЄДРПОУ 35393340) заборгованість в сумі 5 049 /п'ять тисяч сорок дев'ять/ грн. 60 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 585 /п'ятсот вісімдесят п'ять/ грн. 37 коп. та судові витрати в сумі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 23 березня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев