Рішення

від 16.03.2015 по справі 916/91/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2015 р.Справа № 916/91/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.,

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Паланич С.О. (довіреність №2 від 14.01.2015р.)

Від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" до відповідача Комунального підприємства "Комінтернівське" про стягнення 215 344,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 06.01.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Комунального підприємства "Комінтернівське" про стягнення 215 344,84 грн.

В обґрунтування позовних Товариство з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" посилається на ті обставини, що замовник не виконав вимог по оплаті виконаних підрядником робіт, та тим самим порушив взяті на себе договором зобов'язання, прострочив виплату грошових коштів, чим порушив норми діючого законодавства України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 16.02.2015 р. представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів у зв'язку з необхідністю надання витребуваних судом доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області продовжено строк вирішення спору по справі № 916/91/15-г на 15 днів до „23" березня 2015 року.

Відповідач правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Приймаючи до уваги строк розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

16.03.2015 року в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, суд встановив:

04.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відновлення інженерних систем» (надалі - підрядник) та Комунальним підприємством «Комінтернівське» (надалі - замовник) було укладено Договір № 121 (надалі - договір) відповідно до п.1.1. якого, замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати власними і залученими силами і засобами такі види робіт: Капітальний ремонт по відновленню дебіту свердловин № 1/112, № 8976, № 732-90, № 9222 в смт. Комінтернівське, Одеської області.

У відповідності до пункту 3.1. Договору, за виконані роботи згідно з п. 1.1. цього договору замовником сплачується підряднику сума, яка буде обумовлена актами виконаних робіт.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що сторони погодились, що кінцевий термін оплати замовником виконаних і прийнятих робіт з урахуванням п. 3.2. здійснюється не пізніше 31 грудня 2013 року.

Відповідно до п. 6.4. Договору, у разі несвоєчасної оплати замовником вартості виконаних підрядником робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

03.05.2013р. підрядник виконав взяте на себе зобов'язання по Договору № 121 про що сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання робіт (№ КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт (№ КБ-3) на загальну вартість 163 340.40 грн., вказані відомості підтверджуються наявними в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту здачі-приймання робіт та копією довідки про вартість виконаних робіт.

Проте, в порушення умов договору та норми чинного законодавства України, замовник не виконав свого зобов'язання перед підрядником, та не сплатив останньому погоджену договором суму за виконані роботи.

З наведених підстав Товариство з обмеженою відповідальністю «Відновлення інженерних систем» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Комунального підприємства "Комінтернівське" про стягнення заборгованості.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами по справі склались на підставі укладеного 04.01.2013р. між ними договору № 121, відповідно до п.1.1. якого, замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати власними і залученими силами і засобами такі види робіт: Капітальний ремонт по відновленню дебіту свердловин № 1/112, № 8976, № 732-90, № 9222 в смт. Комінтернівське, Одеської області.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України, статті 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частина 4 статті 882 даного Кодексу передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, підрядник виконав взяте на себе зобов'язання по Договору № 121 про що сторонами було погоджено, підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання робіт за травень 2013 року (№ КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних робіт за травень 2013 року (№ КБ-3) на загальну вартість 163 340,40грн.

Це свідчить про повне визнання Комунальним підприємством «Комінтернівське» своєї заборгованості за виконані позивачем роботи. Оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 163 340,40 грн. прийняті замовником та оформлені відповідно до умов ст. 882 ЦК України, визначені в акті роботи слід вважати виконаними, а самі акти належить вважати підставою для взаєморозрахунків між сторонами.

Відповідачем у розумінні вимог ст.ст.34, 36 ГПК України не було спростовано зазначених обставин та не подано відповідних доказів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За таких обставин, роботи, що зазначені у підписному замовником акті приймання виконаних робіт є підтвердженими та доведеними, з огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача неоплаченої частини вартості виконаних підрядником робіт в сумі 163 340,40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 12 597, 35 грн., інфляційних витрат у розмірі 34 681,41 грн. та 3% річних у розмірі 4 725,68 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Право на неустойку, як зазначено у ст. 550 Цивільного кодексу України, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 6.4. Договору, у разі несвоєчасної оплати замовником вартості виконаних підрядником робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Судом, за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок суми штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором підряду та встановлено їх належний розмір: 12 597,35 грн. - пені, 40 622,06грн. - інфляційних витрат та 4 725,68 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних суд доходить висновку про задоволення вказаних позовних вимог в повній мірі.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних витрат в сумі 34 681,41 грн. суд зазначає, що судом встановлено належний розмір інфляційних витрат в сумі 40 621,36 грн. проте, враховуючи те позивач у позові просив суд 34 681,41 грн., суд немає правових підстав виходити за межі позовних вимог, суд доходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних витрат в сумі 34 681,41 грн. у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст. 33 , 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України ).

Згідно ст.ст. 44 , 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 4 306,90 грн.

Керуючись ст.ст. 33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" до відповідача Комунального підприємства "Комінтернівське" - задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Комінтернівське" (67500, Одеська обл., Комінтернівський р-н, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, буд. 5-А; код ЄДРПОУ 38184136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Відновлення інженерних систем" (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. №2, офіс №609; код ЄДРПОУ 37080909) заборгованість в сумі 163 340 /сто шістдесят три тисячі триста сорок/ грн. 40 коп., пеню в сумі 12 597 /дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім/ грн. 35 коп., інфляційні витрати в сумі 34 681 /тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят одна/ грн. 41 коп., 3% річних в розмірі 4 725 /чотири тисячі сімсот двадцять п'ять/ грн. 68 коп. та судові витрати в сумі 4 306 /чотири тисячі триста шість/ грн. 90 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 23 березня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев