Ухвала

від 12.03.2015 по справі 2-5119/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді - Василевича В.С.

суддів - Бондаренко Н.В., Малько О.С.

при секретарі Пиляй І.С.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2, представника ПАТ «Укрсоцбанк»

Матвєєва С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 08 вересня 2014 року в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 вересня 2014 року даний позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1, а саме:

на земельну ділянку загальною площею 0,0920 га, кадастровий номер 5610100000:01:040:0218;

земельну ділянку загальною площею 0,0464 га, кадастровий номер 5610100000:01:040:0220;

земельну ділянку загальною площею 0,0894 га, кадастровий номер 5610100000:01:040:0219;

земельну ділянку загальною площею 0,1441 га, кадастровий номер 5610100000:01:040:0217;

земельну ділянку загальною площею 0,0262 га, кадастровий номер 5610100000:01:040:0008;

земельну ділянку загальною площею 0,1239 га, кадастровий номер 5610100000:01:040:0221, що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

та будівлю виробничо-складських приміщень літ «В-1» загальною площею 654,8 кв. м;

будівлю складу -ангару літ. «Д-1» загальною площею 462,8 кв.м.;

будівлю виробничих та адміністративнивно-побутових приміщень літ. «Б-1» заг. пл. 683,5 кв.м.;

будівлю складських приміщень літ. «В-1» заг. пл. 736,7 кв.м.;

будівлю вагової літ. «Г-1», заг. пл. 19,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 для задоволення грошових вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту № 245 М від 31 серпня 2007 року в сумі 994 221, 72 грн., за договором кредиту № 289 Д від 30 серпня 2007 року в сумі 526 650, 53 грн., а всього 1 520 872, 25 грн. шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 3441,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводить про незаконність та необгрунтованість рішення через неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що суд не врахував положення ст. 257 ЦК України та ч.2 ст. 258 ЦК України, а також залишив поза увагою правову позицію Верховного Суду України стосовно позовної давності у кредитних справах.

Вважає, що оскільки позивач дізнався про порушення свого права одразу після несплати першого чергового основного платежу (30.12.2008 року), тому саме з цієї дати почався перебіг загального строку позовної давності на основну суму платежу та річний строк на нарахування штрафних санкцій. Також вважає, що строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки почав спливати з 24.09.2009 року, тому саме до 24.09.2012 року позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх прав.

Вказує, що оскільки позов поданий до суду поза межами строку позовної давності, тому наявні підстави для відмови у позові.

Крім того, покликається на помилковість висновку суду щодо обсягу нерухомого майна, на яке оскаржуваним рішенням звертуто стягнення.

Зазначає, що іпотечним договором передбачено, що невід'ємною частиною предмета іпотеки вважаються всі наступні покращення, переобладнання заставленого майна, які будуть проведені за термін обслуговування боргу за основним зобов'язанням.

Всупереч зазначеному, суд звернув стягнення на нові об'єкти, реконструйовані та самочинно побудовані будівлі виробничо-складських приміщень літ «В-1», складу ангару літ «Д-1», виробничих та адміністративно-побутових приміщень літ «Б-1», складських приміщень «В-1» та вагової «Г-1» , які не становлять предмета іпотеки, хибно вважаючи нововстворене майно покращенням переданого в іпотеку нерухомого майна.

По наведених обставинах просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір невідновлюваної кредитної лінії № 245 М (з подальшими змінами), згідно з яким надання кредиту здійснюється окремими частинами - траншами зі сплатою 13,5 % річних за кредитом та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами, які є невід'ємною частиною договору. Кредит наданий в межах максимального ліміту - 78 000 доларів США з кіцевим терміном погашення - 17 серпня 2017 року (а.с. 9-12).

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань 31 серпня 2007 року між стронами укладено іпотечний договір із заставною вартістю 2 026 541, 00 грн.

30 серпня 2007 року між позивачем та третьою особою по справі ОСОБА_4 було укладено договір про надання невідновлювальної лінії №289 Д .

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1, ОСОБА_4 зобов'язань, утворилась заборгованість, що в загальній сумі у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 25 березня 2013 року становить 1 520 872 грн. 25 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності суми боргу та наявності правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

З п.1.1 договору іпотеки від 31 серпня 2007 року вбачається, що його предметом є будівля підсобного корпусу позначена на плані літерою Б-1 площею 246,4 кв.м., будівля овочесховища літ. В-1, та прохідна-вагова літ.Г-1 та дві земельні ділянки: №1 площею 0,4958 га. і №2 площею 0, 0262 га.

Придбавши у власність в 2001, 2004 роках зазначені об'єкти нерухомості, 5 січня 2006 року відповідач отримав дозвіл на їх реконструкцію, яка була проведена з порушенням визначеного законом порядку.

Проте рішенням Рівненського міського суду від 28 серпня 2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності на реконструйовані і новозведені об'єкти нерухомості: виробничо складське приміщення В-1 площею 654,8 кв.м., склад-ангар літ. Д-1 площею 462,8 кв.м., виробничі та адміністративно-побутові приміщення Б-1 площею 683,5 кв.м., складське приміщення В-1 реконструйоване з будівлі овочесховища та будівлю вагової Г-1. Зазначені будівлі розташовані по АДРЕСА_1.

Саме на ці об'єкти і було звернено судом стягнення. Такий висновок не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до ст.1 Закону «Про іпотеку» нерухоме майно ( нерухомість ) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Пунктом 2.1 укладеного між сторонами договором іпотеки передбачені обов'язки іпотекодавця, в числі яких є зобов'язання іпотекодавця без встановленого дозволу відповідних державних органів та письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати перебудови та /або перепланування предмета іпотеки ( а.с.- т.1 /53).

Про це ж йдеться і ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до встановлених ст.10, ст.60 ЦПК України засад змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідач не надав доказів проведення реконструкції, переданих в іпотеку будівель, за погодженням з іпотекодержателем. Не було погоджено і зведення нових будівель, які є невід'ємними від земельних ділянок, на яких вони були зведені. Зазначені вище дві земельні ділянки в подальшому були оформлені як шість земельних ділянок, але в межах загальної площі, що була придбана ОСОБА_1

Наведене дає підстави вважати, що передані в іпотеку об'єкти нерухомості не зникли. Поява нових будівель на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, виходячи із розуміння ст. 1 Закону України «Про іпотеку» та умов договру іпотеки не позбавляє права іпотекодавця вимагати звернення стягнення на земельні ділянки і зведені на ній будівлі, оскільки вони складають нерозривнивні об»єкти нерухомості.

Отже, доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.

Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.307, ст.ст. 313-315, ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 08 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий Василевич В.С.

Судді Бондаренко Н.В.

Малько О.С.