Ухвала

від 20.03.2015 по справі 785/588/15к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/404/15

Номер справи місцевого суду: 785/588/15к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2015 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5

за участю: прокурора ОСОБА_6

слідчого - ОСОБА_7

підозрюваного - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2015 року по кримінальному провадженню №12012170480000715 від 18.12.2012 року, -

встановив:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_10 погодженого старшим прокурором прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо -

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комишівка, Ізмаїльського району, Одеської області, громадянина України, маючого вищу освіту, не одруженого, проживаючого (зі слів) за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження за підозрою у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.190 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012170480000715 від 18.12.2012року.

ОСОБА_8 підозрюється в тому, що займаючи посаду директора приватного підприємства «ТЕХНОСТРОЙ» (код СДРПОУ 32478515) , яке здійснювало будівництво житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , маючи за мету власне збагачення як законним так і незаконним шляхом, за результатами чітко продуманого та спланованого злочинного наміру, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, не маючи намірів на виконання покладених на себе обов`язків та переслідуючи лише мету заволодіння грошовими коштами потерпілої, 30.03.2005 уклав з ОСОБА_12 договори про пайову участь в будівництві №61, №62 та №63, за якими остання отримувала після закінчення будівництва право власності на три квартири у будинку за фактичною адресою: буд. АДРЕСА_3 . Згідно з договорами строк здачі будинку в експлуатацію - червень 2005. В свою чергу ОСОБА_12 повинна була внести на рахунок підприємства грошові кошти в сумі 89400 долларів США, що по курсу НБУ на момент внесення склало 472113грн.

28.04.2005 ОСОБА_13 в офісі ПП «ТЕХНОСТРОЙ», за адресою: АДРЕСА_3 , передала ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 89400 долларів США та отримала квитанції до прибуткового касового ордеру №61, №62 та №63 на загальну суму 472113грн.

Після закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію, ОСОБА_8 квартири, які згідно з договорами повинен був передати ОСОБА_13 як жилі приміщення, продав стороннім особам у вигляді нежилих приміщень, після чого став уникати зустрічей з потерпілою та почав переховуватись. Отримані від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 472113грн. ОСОБА_8 витратив за своїм розсудом, взяті на себе зобов`язання перед останньою не виконав, тим самим завдавши збиток в особливо великому розмірі на загальну суму 472113 гри., що у 3603 рази, на час скоєння злочину, перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян (472113/131=3603).

Діючи повторно, продовжуючи злочинний намір, направлений на незаконне збагачення, ОСОБА_8 , перебуваючи в довірливих стосунках з ОСОБА_14 , та достовірно знаючи, що він підшукує для своєї сім`ї приватний будинок, запропонував останньому придбати будинок АДРЕСА_4 , повідомивши завідомо неправдиву інформацію, що він належить фактично та документально йому. При цьому ОСОБА_8 приховав від ОСОБА_14 інформацію що він в дійсності згодився допомогти знайомому - ОСОБА_15 в продажу вказаного будинку. Оглянувши будинок, ОСОБА_14 погодився його придбати, але у зв`язку з браком коштів запропонував ОСОБА_8 у якості оплати вартості будинку, передати частину готівкою, переоформити право власності на приватний котедж на ім`я ОСОБА_8 та передати у власність останнього легковий автомобіль потерпілого. Керуючись корисливим мотивом, не маючи права власності на будинок АДРЕСА_4 та не маючи наміру в подальшому оформити право власності на будинок на ОСОБА_14 , ОСОБА_8 погодився на вказану пропозицію, не повідомивши дійсного власника будинку про досягнуту угоду.

В червні місяці 2009 року, більш точну дату слідством не встановлено, ОСОБА_14 біля будинку АДРЕСА_4 передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 50000 долларів США, що по курсу НБУ складало 400000 грн., після чого останній передав ОСОБА_14 ключі від вхідної двері будинку і сім`я останнього переїхала у вказаний будинок, будучи впевненими що ОСОБА_8 виконає взяті на себе зобов`язання по оформленню права власності на будинок. Далі до листопада місяця 2009 року, виконуючи домовленість, ОСОБА_14 , передав у право власності ОСОБА_8 котедж АДРЕСА_5 а вартістю 350000 долларів США, що по курсу НБУ складало 2800000грн., та автомобіль «Тоуоіа Зедиоіа» д/н НОМЕР_1 вартістю 95000 доларів США, що по курсу НБУ складало 760000 грн. Виконавши в повному обсязі домовленість, ОСОБА_14 почав очікувати від ОСОБА_8 документальне оформлення права власності на будинок АДРЕСА_4 , де фактично мешкав на той час.

За результатами чітко продуманого та спланованого злочинного наміру, ОСОБА_8 з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволодів грошовими коштами та майном ОСОБА_14 на загальну суму 3960000 грн., яку витратив за своїм розсудом, не виконавши взятих на себе зобов`язань та не поставивши до відома дійсного власника будинку про досягнуту домовленість , у зв`язку з чим сім`я ОСОБА_14 згодом була виселена з придбаного будинку АДРЕСА_4 .

Злочинними діями ОСОБА_8 потерпілому спричинено збиток в особливо великому розмірі на загальну суму 3960000 грн., що у 13090 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

25.06.2014 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, проте вручити його підозрюваному не надалося можливим в зв`язку з ухиленням його від явки до органів досудового слідства.

28.07.2014 року постановою слідчого ОСОБА_8 було оголошено у розшук.

11.03.2015 року слідчий СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_10 за погодженням з старшим прокурором прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів з дня ухвалення рішення, мотивуючи це тим, що ОСОБА_8 на теперішній час переховується від органів досудового розслідування, беручи до уваги повноту та достатність зібраних доказів, які свідчать про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість злочину, міру покарання, яка передбачена санкцією ч.4 ст.190 КК України, що свідчить про неможливість запобігання ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177КПК України застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 147.03.2015 року в задоволенні клопотання слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_10 погодженого старшим прокурором прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_11 відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення альтернативного виду запобіжного заходу у вигляді застави. Зазначає, що слідчий суддя, при постановленні ухвали не прийнято до уваги той факт, 17.02.2012 року виконуючим обов`язки прокурора Київського району м. Одеси винесено постанову про скасування постанови про притягнення ОСОБА_16 в якості обвинуваченого та постанови про оголошення його у розшук. Тобто на час розгляду клопотання слідчого до підозрюваного не було застосовано запобіжні заходи в порядку КПК України в редакції 1960 року, оскільки на момент внесення відомостей про злочин до ЄРДР він мав процесуальний статус свідка. Також, суд при винесенні рішення не заперечував про те, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у даному випадку є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, а тому інші більш м`які запобіжні заходи не дадуть можливості запобігти ризику зазначеному у клопотанні.

Заслухавши доповідь судді; позицію прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити; позицію підозрюваного, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора; дослідивши матеріали судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора; колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначені змістом ст.ст. 177, 178, 181 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Розглянувши клопотання слідчого у відповідності до положень ст.193 КПК України, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання, з огляду на наступне.

02.09.2011 року органом досудового слідства відносно ОСОБА_8 , в порядку КПК України в редакції 1960 року, було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченими ч.4 ст.190 КК України за фактом заволодіння майном ОСОБА_14

16.09.2011 року Київським районним судом міста Одеси відносно ОСОБА_8 було обрану міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

24.04.2012 року органом досудового слідства було винесено постанову про закриття кримінальної справи, про що було повідомлено ОСОБА_8

17.12.2012 року вказана постанова слідчого була скасована заступником прокурора Київського району міста Одеси та розслідування справи, після внесення відомостей до ЄРДР, було продовжено.

Слідчий суддя вірно встановив та зазначив в своїй ухвалі, що на день розгляду клопотання слідчого щодо обрання відносно ОСОБА_8 міри запобіжного заходу в рамках кримінального провадження №12012170480000715 від 18.12.2012 року, відносно ОСОБА_8 діє раніше обрана в порядку положень КПК України (в ред. 1960 р.) міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується з урахуванням вимог п.9 Розділу 11 (Перехідні положення) КПК України в редакції 2012 року, відповідно до яких питання скасування, зміни запобіжних заходів, обраних до набрання сили цим Кодексом, вирішуються за Кодексом, який діяв на час обрання запобіжного заходу, тобто за КПК України в редакції 1960 року.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням того, що у клопотанні слідчого не ставилося питання про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 , а ставилося питання саме про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою при тому, що запобіжний захід відносно останнього вже був раніше обраний та не скасований, колегія суддів вважає рішення слідчого судді законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422, 424, 532КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 14.03.2015 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_10 погодженого старшим прокурором прокуратури Малиновського району м. Одеси ОСОБА_11 про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Без визначення розміру застави як альтернативного виду запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4