Постанова

від 19.03.2015 по справі 826/1517/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/38

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2015 року 13:21 № 826/1517/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Коноваловій Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Буд-Ритейл 5" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участі представників сторін:

представника позивача Кец І.М.,

представника відповідача Галик О.В.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19.03.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Буд-Ритейл 5" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 02.06.2014 № 0006041503.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/1517/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2015 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено перевірку приватного підприємства "Буд-Ритейл 5" (код ЄДРПОУ 36581539) з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, за результатом якої складено акт перевірки від 23.04.2014 № 2020/26-58-15-03-36581539 (т. 1, арк. 12).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 23.04.2014 № 2020/26-58-15-03-36581539:

- п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 344307,00 грн. із затримкою на 12 днів за, що передбачена відповідальність п. 126.1 ст. 126 ПК України.

На підставі складеного акта перевірки від 23.04.2014 № 2020/26-58-15-03-36581539 та п. 126.1 ст. 126 ПК України податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 02.06.2014:

- № 0006041503, яким зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 34430,70 грн., за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 11).

Однак, позивач заперечує проти таких тверджень контролюючого органу та зазначає, що за наслідками господарських операцій ПП "Буд-Ритейл 5" у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року сформувало суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 1323465 грн. (рядок 17), що з урахуванням суми податкового зобов'язання в розмірі 983623 грн. (рядок 9) дало результат у вигляді від'ємного значення різниці поточного податкового періоду в сумі 339842 грн. (рядки 19 та 20.2) (т. 1, арк. 34-36).

В той же час, під час подання податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року від 20.02.2014, ПП "Буд-Ритейл 5" допустило механічну помилку, а саме сума від'ємного значення, наведена в п. 20.2 декларації з ПДВ за грудень 2013 (339842 грн.) не була внесена в рядок 21.1 декларації з ПДВ за січень 2014 року (т. 1, арк. 41-44).

У зв'язку з чим, у ПП "Буд-Ритейл 5" відбулося збільшення грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи, що підприємство самостійно виявило помилку, ПП "Буд-Ритейл 5" 17.03.2014 подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2014 року, яким зменшило свої зобов'язання на суму від'ємного значення в розмірі 339842 грн., а відтак уточнений показник становив 4465 грн., а не 344307 грн. (т. 1, арк. 46-52).

Крім того, позивач стверджує, що виконав обов'язок щодо нарахування і суми штрафу в розмірі 3% від уточненої суми (згідно з пп. «а» п. 50.1. ст. 50 ПК України), і пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ (яка, в свою чергу, в період з 13.08.2013 p. по 15.04.2014 p., згідно з Постановою НБУ № 315 від 09.08.2013 p. становила 6,5% річних) за прострочення сплати цього зобов'язання на 15 днів (сума грошового зобов'язання за січень 2014 р. повинна була бути сплачена 02.03.2014 p., а фактично була сплачена 17.03.2014 p.).

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, грошове зобов'язання ПП "Буд-Ритейл 5" з ПДВ за січень 2014 р. становило 4613,26 грн. (основне грошове зобов'язання 4465,00 грн. + штраф 3% 133,95 грн. (4465,00 грн. х 3%) + пеня 120% 14,31 грн. (4465,00 грн. х (1,2 х 6,5%)/100%/365 х 15)) (т. 1, арк. 7).

Проте, внаслідок механічної помилки ПП "Буд-Ритейл 5" сплатило грошові кошти в сумі 4500,00 грн. (т. 1, арк. 53), а тому на момент перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства полягало в несплаті до бюджету грошових коштів в сумі 113,26 грн. (4613,26 грн. - 4500,00 грн.), а не в сумі 344430,70 грн., як стверджує відповідач.

Відтак, позивач не погоджується з такою позицією податкового органу та прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 02.06.2014 № 0006041503, а тому звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

В силу вимог п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Крім того, відповідно до пп. 129.1.1 та пп. 129.3.1 ст. 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу розпочинається нарахування пені при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом, яке закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

В той же час, в п. 129.4 ст. 129 ПК України, пеня , визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України , діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті .

Змістовний аналіз вищевказаних положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається платником податків в разі самостійного виявлення помилки, яка може впливати на визначення кінцевих показників податкових зобов'язань платника податків.

При цьому у випадку, якщо самостійно виявлена помилка, що міститься у раніше поданій декларації, зумовлює заниження податкового зобов'язання минулого звітного періоду, платник податків зобов'язаний, зокрема, до подання уточнюючого розрахунку сплатити як суму недоплати (тобто різницю у податкових зобов'язаннях між податковою декларацією і уточнюючим розрахунком), так і штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати разом із нарахованою пенею, відповідно до п. 129.4 ст. 129 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Буд-Ритейл 5" 17.03.2014 подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2014 року, яким зменшило свої зобов'язання на суму від'ємного значення в розмірі 339842 грн., а відтак уточнений показник становив 4465 грн., а не 344307 грн. (т. 1, арк. 46-52).

Крім того, позивач здійснив самостійне нарахування суми штрафу в розмірі 3% від уточненої суми ( 133,95 грн. = 4465,00 грн. х 3%), і пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ, яка становила 6,5% річних за прострочення сплати зобов'язання на 15 днів ( 14,31 грн. (4465,00 грн. х (1,2 х 6,5%)/100%/365 х 15)).

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, грошове зобов'язання ПП "Буд-Ритейл 5" з ПДВ за січень 2014 р. становило 4613,26 грн.

Проте, як вбачається з квитанції від 17.02.2014 (т. 1, арк. 53), ПП "Буд-Ритейл 5" сплатило грошове зобов'язання з ПДВ за січень 2014 р. в розмірі 4500,00 грн.

У зв'язку з чим, судом було встановлено, що на момент проведення перевірки (23.04.2014) ПП "Буд-Ритейл 5" не сплатило до бюджету суму ПДВ за січень 2014 року в розмірі 113,26 грн. (4613,26 грн. - 4500,00 грн.).

Проте, як вбачається з акта перевірки від 23.04.2014 № 2020/26-58-15-03-36581539, відповідач дійшов висновку, що ПП "Буд-Ритейл 5" несвоєчасно сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 344307,00 грн.

Відтак, з наведеного вбачається, що під час перевірки (23.04.2014) ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві не взяла до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2014 року, яким ПП "Буд-Ритейл 5" зменшило свої зобов'язання на суму від'ємного значення в розмірі 339842 грн., а відтак уточнений показник становив 4465 грн., а не 344307 грн., в той час як даний розрахунок був отриманий податковим органом 17.03.2014.

У зв'язку з чим, суд звертає увагу відповідача на положення п. 50.2 ст. 50 ПК України, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відтак, з аналізу п. 50.2 ст. 50 ПК України вбачається, що платник податків має право подати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період до проведення перевірки, а тому ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві зобов'язана була взяти до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2014 року від 17.03.2014, оскільки він був поданий позивачем за місяць до початку перевірки, яка відбулася 23.04.2014.

Таким чином, судом було встановлено, що на момент перевірки позивачем не було сплачено до бюджету суму ПДВ за січень 2014 року в розмірі 113,26 грн., а не в сумі 344430,70 грн., як стверджує відповідач.

Крім того, п. 126.1 ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, притягнення платника податків у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу можливе лише при несплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, в той час як на дані правовідносини поширюються положення п. 50.1 ст. 50 та п. 129.4 ст. 129 ПК України, які були виконані позивачем в добровільному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про помилковість висновку ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо заниження позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року в розмірі 344307,00 грн., оскільки відповідачем не дотримані положення п. 50.1, п. 50.2 ст. 50 та п. 129.4 ст. 129 ПК України, в той же час протиправно застосовано п. 126.1 ст. 126 ПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2014 № 0006041503.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2014 по справі № 802/5043/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного підприємства "Буд-Ритейл 5" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02.06.2014 № 0006041503.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Буд-Ритейл 5" (код ЄДРПОУ 36581539) понесені судові витрати в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 березня 2015 року.