Постанова

від 12.09.2011 по справі 2а-0870/4873/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2011 року о 12 год. 43 хв. Справа № 2а-0870/4873/11

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Пшець Ю.Ю.

за участю представників

позивача - Челак Я.В. (довіреність від 21.04.2011 року №10/4626-103)

- Верещаги Т.В. (довіреність від 12.01.2011 року № 10/323-60)

- Стрілець О.І. (довіреність від 21.04.2011 року №10/4660-136)

- Мажари О.О. (довіреність від 21.04.2011 року №10/4667-143)

відповідача - Вініченко О.В. (довіреність від 12.07.2011 б/н)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дніпроенерго", звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 №0000940805.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те що, правочини, укладені між ПАТ «Дніпроенерго» та ПП «Енергодаррембуд» не має ознак фіктивності, оскільки сторонами вони були виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими - накладними та проведенням повного розрахунку між сторонами. Вказані спірні угоди не спричиняють жодних негативних наслідків для держави, оскільки ПАТ «Дніпроенерго» не задіяне в схемах мінімізації податкових зобов'язань, ухилення від сплати податків і зборів та здійсненні нікчемних правочинів. Стверджує, що жодних дій, направлених на порушення чинного податкового законодавства, ПАТ «Дніпроенерго» не вчиняло.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення зазначає, що факт реальності надання послуг ПП «Енергодаррембуд» на адресу Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго" є непідтвердженим, а сам по собі факт сплати коштів за отримані послуги не є безумовним свідченням того, що мало місце надання послуг. Також в обґрунтування заперечення зазначає, що договори укладені між позивачем та його контрагентом ПП «Енергодаррембуд» є нікчемними в силу ст. 216 ЦК України та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ "Дніпроенерго" зареєстровано 08.04.1998р. у Виконавчому комітеті Запорізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 08.04.1998р. № 1 103 312 0000 0001099. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.04.2009р. №100222524, виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі був зареєстрований платником ПДВ з 16.07.1997р.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі в період з 28.04.2011р. по 23.05.2011р. здійснила документальну невиїзну перевірку ПАТ "Дніпроенерго" з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентом ПП «Енергодаррембуд» (код за ЄДРПОУ 33561792) за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 30.05.2011 року № 138/08-05/00130872.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 139 455,00 грн., у тому числі за липень 2010 року у сумі 139 455,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач листом від 01.06.2011р. надіслав до відповідача заперечення до акту від 30.05.2011р.

Листом від 08.06.2011р. про надання відповіді на заперечення, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі дійшло висновку, що висновки в акті перевірки є обґрунтованими а тому залишаються без змін.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14.06.2011р. №0000940805 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 174 318,75 грн. ( з них 139 455,00грн. за основним платежем та 34 863,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування.

Судом встановлено, що придбання ПАТ «Дніпроенерго» товарно-матеріальних цінностей відбувалось на тендерній основі, на підставі Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 p. N 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2008 p. N 1017) (надалі Положення).

Відповідно до п. 5 Положення це Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Доступ для користувачів до інформації, що розміщена на веб-порталі з питань державних закупівель, створеному уповноваженим органом, є безоплатним. Таким чином, невизначене коло осіб дізналося про потребу ПАТ «Дніпроенерго» у певних роботах.

За результатами проведених конкурсних торгів було проведено тендерні процедури, переможцем яких й стало ПП «Енергодаррембуд».

Також судом встановлено, що між ПАТ "Дніпроенерго" та ПП «Енергодаррембуд» укладені договори про надання послуг від 09.04.2010р. №530 та від 10.06.2010р. №903, за якими «Виконавець» зобов'язується на свій ризик за завданням «Замовника», з матеріалів та запасних частин «Замовника», оснащенням і інструментом «Виконавця» надати послуги з інших монтажних робіт (заміна згинів трубопроводів перепускної системи котлоагрегату ТПП-312А, енергоблок №3 Запорізької ТЕС, заміна згинів трубопроводів гострої пари та перепускної системи котлоагрегату ТПП- 312А, енергоблок №4 Запорізької ТЕС) та послуги з монтажу нагрівальних котлів ( заміна труб нижньої радіаційної частини, ремонт пальників котла П-50 блока №1 Криворізька ТЕС), місце надання послуг: Запорізька ТЕС (м. Енергодар вул.. Промислова,95) та Криворізька ТЕС (Дніпропетровська область, Апостолівський р-н, м. Зеленодольськ) відповідно.

Вартість послуг за договором №530 складає 130 191,60грн. у тому числі ПДВ 20% - 21 698,60грн. та за договором №903 - 1 383 506,40грн. у тому числі ПДВ 20% - 230 584,40грн.

Виконання між сторонами умов вищезазначених договорів підтверджується наступними документами, а саме: за договором №530 від 09.04.2010р. податкова накладна від 20.07.10 №21 на 72 777,53грн. (в т.ч. 12 129,59 грн. ПДВ), Акт №1 прийомки виконаних будівельних робіт за липень 2010 року від 20.07.2010р., платіжне доручення № 19471 від 03.09.2010р. на суму 60 647,94 грн. та платіжне доручення № 19472 від 03.09.2010р. на суму 12 129,59грн. ПДВ; за договором №903 від 10.06.2010р. податкова накладна від 30.07.2010р. №22 на 763 953,60грн. (в т.ч. 127 325,60грн. ПДВ), Акт №2 прийомки виконаних будівельних робіт за липень 2010 року від 30.07.2010р., платіжне доручення № 19312 від 14.09.2010р. на суму 636 628,00 грн. та платіжне доручення № 19311 від 14.09.2010р. на суму 127 325,60грн. ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Дослідивши усі надані позивачем належним чином завірені копії первинних документів, суд вважає, що їх наявність спростовує висновки викладені в акті перевірки та пояснення представника відповідача надані в судовому засіданні щодо нікчемності правочинів укладених ПАТ "Дніпроенерго" з ПП «Енергодаррембуд», виходячи з наступного.

Приписами Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з його контрагентами є недоведеними.

Як вбачається з акту перевірки, відповідні висновки про нікчемність договорів, укладених між ПАТ "Дніпроенерго" та ПП «Енергодаррембуд» зроблені відповідачем на підставі результатів перевірки ДПІ у м. Енергодар ПП «Енергодаррембуд» та згідно поданої звітності ПП «Енергодаррембуд» у яких вказано, що на зазначеному підприємстві чисельна кількість працюючих складає 11 осіб, що свідчить про недостатню кількість технічного персоналу для виконання будівельних робіт на ПАТ "Дніпроенерго" та можливе залучення для виконання робіт третьої сторони, а також на відсутність активів, які б свідчили про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів для зберігання, транспортування тощо.

З матеріалів справи слідує, що позивач мав правовідносини з господарюючим суб'єктом, який є самостійною дієздатною юридичною особою - платником податків та є діючим по теперішній час. Також слід зазначити, що перевірка правильності ведення податкового обліку та складання звітності іншим підприємством не входить до компетенції позивача, а є обов'язком податкового органу, на обліку в якому перебувають перелічені в акті перевірки платники податків.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що на час господарських відносин між позивачем та його контрагентами, останній був належним чином зареєстрований, як юридична особа та платник ПДВ.

Що стосується правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що були надані підприємству ПП «Енергодаррембуд», суд зазначає наступне.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам. Так, реквізити, які має містити податкова накладна, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків у зв'язку з надмірною сплатою податку до бю джету у випадках, зазначених цим Законом.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки контрагент позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних мав свідоцтво платника ПДВ, податкові накладні оплачені позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 03.09.2011р. за № 19471 та 19472, та від 14.09.2011р. за №19311 та №19312, то суд дійшов висновку, що позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 14.06.2011 р. №0000940805.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроенерго" судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 19.09.2011.

Суддя (підпис) І.В.Шара

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В.Шара