Постанова

від 13.02.2015 по справі 826/23/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2015 року № 826/23/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Адвокатського об'єднання «Квест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Адвокатське об'єднання «Квест» (далі - позивач, АО «Квест») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2014 року № 119726552208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 75 900 грн. та від 27.08.2014 року № 119626552208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування ним податкового кредиту та валових витрат за наслідками господарських операцій з ТОВ «Техностарт ЛТД», оскільки первинні бухгалтерські документи були оформлені належним чином та у відповідності до вимог законодавства, чим порушив його права та законні інтереси.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У судове засідання, призначене на 02.02.2015 року, представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяви за його відсутності не надав.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, у зв'язку з неприбуттям відповідача та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Адвокатське об'єднання «Квест» зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві 12.04.2007 року за № 10701020000027672 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 23.04.2007 року за № 44517.

В період, за який проводилась перевірка, позивач відповідно до свідоцтва від 15.08.2007 року № 100059134 зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 350585126553.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 1953 від 27.06.2014 року, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Адвокатського об'єднання «Квест» (код ЄДРПОУ 35058515) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307) за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 14.08.2014 року № 767/26-55-22-08/35058515.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

1) ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 75 900 грн., у тому числі по періодах: за 2-3 квартали 2011 року на суму 69 000 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 75900 грн.;

2) п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 66 000 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2011 року на суму 30 000 грн., за вересень 2011 року на суму 30000 грн., за жовтень 2011 року на суму 6000 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки використано податкову інформацію у вигляді акту №1116/22-8/37635307 від 22.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2011 року по 31.12.2012 року та отримано лист СВ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.01.2013 року № 31/07-09/29 стосовно протоколу допиту свідка ОСОБА_1, який повідомив, зокрема, що не здійснював керівництво господарською діяльністю ТОВ «Техностарт ЛТД» та не підписував будь-яких документів від імені директора цього підприємства.

На підставі вищевикладеного відповідачем зроблено висновок про безтоварність господарських операцій ОА «Квест» по взаємовідносинах з ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307).

На підставі висновків акта перевірки, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 119726552208 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 75 900 грн. та № 119626552208 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 82 500,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 66 000 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 16 500 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив їх до Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 05.11.2014 року № 11384/10/НОМЕР_1 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 119726552208 та № 119626552208, а первинні скарги позивача - без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15.12.2014 року № 8650/6/99-99-10-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 27.08.2014 року та рішення від 05.11.2014 року № 11384/10/НОМЕР_1, а скарги - без задоволення.

Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містяться в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За змістом п. 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Отже, будь-які документи, у тому числі, договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено судом, перевірка позивача проведена щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток і податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307) за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді між позивачем, в особі Керуючого Партнера ОСОБА_2 (Замовник) та ТОВ «Техностарт ЛТД», в особі директора ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №1 від 01.08.2011 року, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику правову допомогу з будь-яких юридичних питань, що виникають у Замовника або у контрагентів Замовника в процесі здійснення ними господарської діяльності.

В підтвердження виконання умов Договору, позивачем надано копії актів №1 від 01.09.2011 року, №2 від 30.09.2011 року, №3 від 27.10.2011 року, копії податкових накладних №1 від 01.09.2011 року на загальну суму 180 000 грн., в тому числі, сума ПДВ - 30 000 грн., № 130 від 30.09.2011 року на загальну суму 180 000 грн., в тому числі, сума ПДВ - 30 000 грн., №99 від 27.10.2011 року на загальну суму 36 000, в тому числі, сума ПДВ - 6 000 грн. та виписки з банку.

Крім того, позивачем надано копію договору №2/2010 від 15.02.2010 року, укладеного між позивачем (Виконавець) та АТ «Піреус Банк МКБ» (Клієнт) про надання правової допомоги, за умовами якого позивач як Виконавець зобов'язувався за завданням Клієнта протягом дії Договору надавати за винагороду Клієнту чи визначеними Клієнтом особам правову допомогу.

Як пояснив позивач, з липня 2011 року обсяг наданої правової допомоги АТ «Піреус Банк МКБ» збільшився, тому у нього виникла необхідність в залученні додаткових спеціалістів з надання правової допомоги, у зв'язку з чим ним було укладено договір про надання правової допомоги №1 від 01.08.2011 року.

Разом з тим, проведеною перевіркою достовірності відображених показників позивачем за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року податковим органом встановлено, що при обчисленні об'єкта оподаткування позивачем безпідставно сформовано витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 75 900 грн. та віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 66 000 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки відповідачем опрацьовано акт № 1116/22-8/37635307 від 22.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року, відповідно до якого встановлено порушення вимог ч.5 ст203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей під час вчинення правочинів, які не спрямовані а реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, здійснених ТОВ «Техностарт ЛТД» при придбанні та продажу послуг.

Також, податковим органом встановлено відсутність об'єкта оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.05.2011 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст.138 та ст.185 Податкового кодексу України.

Крім того, до управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов лист СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №31/07-09/29 від 08.01.2013 року та протокол допиту свідка - громадянина ОСОБА_1, проведеного старшим слідчим о/у ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, майором податкової міліції Кривошеєвим К.О. 18.06.2012 р. у м. Новгородка Кіровоградської області.

Відповідно до вказаного протоколу допиту, ОСОБА_1 пояснив, що з метою заробітку у 2007 році він влаштувався на роботу продавцем в магазині автозапчастин у м. Ірпені Київської області. У зв'язку з тим, що заробітки в магазині зменшились, йому було запропоновано власником зазначеного магазину автозапчастин ОСОБА_5 зареєструвати на власне ім'я ряд підприємств, а саме ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37240943), ТОВ «Віфай БК» (код ЄДРПОУ 37697122), ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307), ТОВ «Центр ОСП» (код ЄДРПОУ 35415657), ТОВ «Ліс Трейд» (код ЄДРПОУ 35921099), ПП «Герасименко і партнери» (код ЄДРПОУ 36589171), ТОВ «ГСМ-Техсервіс» (код ЄДРПОУ 37100631), ПП «Сила Висот» (код ЄДРПОУ 33646493). В свою чергу, ОСОБА_5 за реєстрацію підприємств запропонував йому винагороду, на що ОСОБА_1 погодився.

Після цього, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 поїхали до м. Києва на його автостанцію на територію офісного центру, розташованого за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, там зробили копії паспорта та ідентифікаційного кода, підписали надані йому невідомими особами документи, зміст яких він не розумів. Після цього ще неодноразово він разом з ОСОБА_5 їздили до міста Києва в офісний центр та до нотаріуса, щоб підписувати документи.

Окрім іншого, ОСОБА_1 пояснив, що фактичного відношення до реєстрації ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37240943), ТОВ «Віфай БК» (код ЄДРПОУ 37697122), ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307), ТОВ «Центр ОСП» (код ЄДРПОУ 35415657), ТОВ «Ліс Трейд» (код ЄДРПОУ 35921099), ПП «Герасименко і партнери» (код ЄДРПОУ 36589171), ТОВ «ГСМ-Техсервіс» (код ЄДРПОУ 37100631), ПП «Сила Висот» (код ЄДРПОУ 33646493) не має, він лише отримав винагороду за їх реєстрацію, однак в подальшій діяльності підприємств, в тому числі ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307), участі не брав, печаткою не користувався, наміру здійснювати господарську діяльність не мав, а зміст документів, які він підписував, йому були не відомі.

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновок проте, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Техностарт ЛТД» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Техностарт ЛТД», господарські операції ТОВ «Техностарт ЛТД» вчинялись невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності із переведення безготівкових коштів у готівку, що підтверджується вищевказаними поясненнями.

При цьому, як зазначив відповідач, згідно автоматизованої системи співставлення АІС «Податковий блок» наявні розбіжності між задекларованими сумами податкового кредиту АО «Квест» та задекларованими сумами податкових зобов'язань ТОВ «Техностарт ЛТД».

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Згідно ч.1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи до уваги судом не приймаються, адже складені формально задля здійснення господарських операцій з вигодою для третіх осіб, вказані документи жодним чином не доказують факту надання відповідних послуг.

Зокрема, аналізуючи надані копії актів приймання-передачі наданих послуг, вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 01.08.2011 року в перевіряємий період, ТОВ «Техностарт ЛТД» надав, а АО «Квест» прийняв наступну правову допомогу зокрема: підготовка проектів клопотань до судів, підготовка проектів звернень до інших органів державної влади, підготовка проекту письмових пояснень щодо звернення АТ «Піреус Банк МКБ» про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Дельта Моторс»; підготовка проекту позовної заяви та скарг, огляд та правовий аналіз нормативної бази та судової практики України тощо.

Разом з тим, позивач в підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором не надав жодних доказів, які зазначаються в актах приймання-передачі, які дійсно підтверджували б виконання та надання правових послуг контрагентом позивачу.

При цьому, на вимогу суду надати додаткові докази, представник позивача зазначила, що всі первинні документи уже були надані до матеріалів справи.

Суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, а саме: «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції».

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

З приводу зазначеного суд також звертає увагу, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації, зазначеної в акті № 1116/22-8/37635307 від 22.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки, до видів діяльності ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307) відноситься: будівництво будівель; інші роботи із завершення будівництва; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям (основний), оптова торгівля хімічними продуктами, діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, консультування з питань комерційної діяльності та управління, діяльність у сфері інжинірингу, розбирання та знесення будівель, земляні роботи, інші види оптової торгівлі, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Разом з тим, позивач стверджує, що контрагентом надавалась йому правова допомога на підставі договору №1 від 01.08.2011 року.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично послуги контрагентом позивачу не надавались, адже встановлено відсутність основних засобів та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а особи, які виступали керівниками - мали умисну мету, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум, отриманих за рахунок господарських операцій з контрагентом.

При розгляді даної справи судом враховано також правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.01.2011 року у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 року по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Відповідно до частини першої ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про допущені позивачем порушення норм Податкового Кодексу України, при здійсненні операцій з ТОВ «Техностарт ЛТД» (код ЄДРПОУ 37635307) в період, що перевірявся.

Окрім того, частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Даючи оцінку вище зазначеним поясненням керівника товариства-контрагента , суд вважає, що відповідно до частини першої ст. 70 КАС України такий доказ є належним, оскільки стосується як обставин щодо реальності виконання договору, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту та сформував валові витрати, так і юридичної сили первинних документів (актів приймання-передачі, податкових накладних) як допустимого доказу цих сум.

Отже , надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з такими контрагентом як ТОВ «Техностарт ЛТД» не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012 року, у якій Верховним судом України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Адвокатського об'єднання «Квест» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко