Рішення

від 16.03.2015 по справі 922/278/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р.Справа № 922/278/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця", м Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-ЛТД-Інвест", смт. Васищеве про стягнення коштів в розмірі 43582,50 грн. за участю представників сторін:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Донецька залізниця", м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-ЛТД-Інвест", смт. Васищево про стягнення штрафу в розмірі 43582,50 грн. та суми сплаченого судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.02.2015р. о 10:45 год.

Ухвалами господарського суду від 02.03.2015р., 17.02.2015р., 10.03.2015р. розгляд справи відкладався.

У призначене судове засідання представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, додаткових доказів по справі - суду не надав. 15.01.2015р., 04.02.2015р. відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Харківської області, посилаючись на лист Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 01 грудня 2014 року № 07-13-3569, було складено акти про відсутність можливості направити поштову кореспонденцію до Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк.

При цьому 10.02.2015р. та 18.02.2015р. на веб-порталі господарського суду Харківської області розміщено оголошення до відома Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк, про розгляд даної справи господарським судом Харківської області.

Представник відповідача у судове засідання 16.03.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать відмітки про направлення ухвал господарського суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які направлялись на адресу відповідача, при цьому враховані приписи Інструкції з діловодства в господарських судах України. Як свідчать матеріали справи, ухвала суду від 15.01.2015р. повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп-ЛТД-Інвест", смт. Васищево, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд, згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.04.2014 р. на станцію Ясинувата Донецької залізниці прибув вагон № 60720570 вантаж - брухт чорних металів (вид 3) за відправкою Чугуїв Південної залізниці - Запоріжжя Леве Придніпровської залізниці, який відправило ТОВ "Темп-ЛТД-Інвест" (відповідач) за перевізним документом № 43310507 від 04.04.2014 року, вагою брутто - не зазначено, нетто - 61000 кг., тара - 22400 кг. При зважуванні вагону, на вагах станції, була виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній - фактично у вагоні вага брутто склала 81200 кг., нетто - 58800 кг., тара - 22400 кг., що менше даних, вказаних у накладній, на 2200 кг.

За результатами контрольного зважування, залізницею (позивач) було складено комерційній акт № 70 від 18.04.2014 року.

Підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду став факт невірного зазначення у накладній № 43310507 маси вантажу, в зв'язку з чим, позивачем, на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, був нарахований Товариству з обмеженою відповідальністю "Темп-ЛТД-Інвест" штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 43582,50 грн.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати зазначеної суми штрафу відповідачем у добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За ст. 2 Статуту залізниць України, такий Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, регламентує порядок укладення договорів, організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача; накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Статтями 23, 24 Статуту залізниць України встановлений обов'язок вантажовідправників надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), форма і порядок заповнення якої затверджується Мінтрансом; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно ст. 37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч.ч.1, 2 ст.24 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту залізниць України).

17.04.2014 р. на станцію Ясинувата Донецької залізниці прибув вагон № 60720570 вантаж - брухт чорних металів (вид 3) за відправкою Чугуїв Південної залізниці - Запоріжжя Леве Придніпровської залізниці, який відправило ТОВ "Темп-ЛТД-Інвест" (відповідач) за перевізним документом № 43310507 від 04.04.2014 року, вагою брутто - не зазначено, нетто - 61000 кг., тара - 22400 кг.

Користуючись правом, наданим їй ст.24 Статуту Залізниць України, залізниця перевірила правильність відомостей щодо маси вантажу, зазначеної у накладній вантажовідправником, внаслідок чого було виявлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній - фактично у вагоні вага брутто склала 81200 кг., нетто - 58800 кг., тара - 22400 кг., що менше даних, вказаних у накладній, на 2200 кг., про що залізницею на ст. Ясинувата було складено комерційній акт БМ 735151 від 18.04.2014 року.

Зважування вантажу на станції призначення здійснювалось на підставі ст.52 Статуту залізниць України, з урахуванням норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Пунктом 1 Правил складання актів передбачено, що при перевезенні у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, такої обставини, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Пунктами 2, 4, 8, 10 Правил складання актів визначено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин; комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом, а у разі неможливості - у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Так, відповідно до матеріалів справи, актом ДП "Донецька залізниця" засвідчено, що по прибуттю поїзда при контрольному зважуванні на його 200-ти тонних вагонних танзометричних вагах (тип СВ-200000/2), виявлено: фактично у вагоні вага брутто склала 81200 кг., нетто - 58800 кг., тара - 22400 кг., що менше даних, вказаних у накладній, на 2200 кг., вагон зважувався двічі, результат не змінився; за документом навантаження у вагоні навалом, на рівні бортів, вантаж не укритий, не маркований.

Згідно із п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно із ст. 118 Статуту залізниць України.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, якою передбачено штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, залізницею доведено, що при заповненні перевізних документів відповідачем невірно зазначено масу вантажу, що було виявлено нею при перевезенні брухту чорних металів (вид 3), в зв'язку з чим, позивачем пред'явлено до стягнення штраф в розмірі, згідно ст.118 Статуту залізниць України, п'ятикратної провізної плати вагону № 60720570 (8716,50 грн.) за всю відстань перевезення у сумі 43582,50 грн., нарахування якого підтверджено матеріалами справи, не спростовано відповідачем, тому підлягає задоволенню, а зазначена сума нарахованого штрафу підлягає стягненню на користь позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ДП "Донецька залізниця" доведені, законодавчо обґрунтовані, в зв'язку з чим у господарського суду наявні підстави для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 26 листопада 2014 року у справі № 904/2263/14.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Статутом залізниць України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-ЛТД-Інвест" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищево, в'їзд Орешкова, 7-А, код ЄДРПОУ 36647086) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 25905191) штраф у сумі 43582,00 грн., судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.03.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/278/15