Постанова

від 17.03.2015 по справі 910/22464/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 910/22464/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Селіванова А.Г.;

відповідача: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жашківське

автотранспортне підприємство - 17141"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.12.2014р.

у справі №910/22464/14 (суддя Чебикіна С.О. )

за позовом Приватного підприємства "Летол"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жашківське

автотранспортне підприємство - 17141"

про стягнення 101 605,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Летол" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жашківське АТП-17141" (далі - відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів та умовах поставки автомобільним, залізничним транспортом або самовивозу №СНП/41 від 05.05.2014р. у загальному розмірі 101 605,44 грн. (з них: 60 972,25 грн. - основний борг, 6 051,97 грн. - пеня, 18 291,68 грн. - штраф, 5 426,53 грн. - інфляційні втрати, 10 863,02 грн. - 40% річних; 7 200,00 грн. - витрати на правову допомогу), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати вартості поставленої продукції, що призвело до виникнення боргу.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявній в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/22464/14 від 17.12.2014р. позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 60 972,25 грн. основного боргу, 5 426,53 грн. інфляційних втрат, 10 824,66 грн. 40% річних, 6 051,97 грн. пені, 18 291,68 грн. штрафу, 7 199,93 грн. витрат на послуги адвоката та 2 031,30 грн. судового збору. В іншій частині позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/22464 від 17.12.2014р. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Відповідач просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволених вимог, посилаючись на те, що судом було розглянуто справу лише з урахуванням оцінки доводів та доказів, наданих позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.02.2015р.

20.02.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 23.02.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Мартюк А.І.

Представники сторін в судове засідання 23.02.2015р. не з'явилися. Відповідач про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 17.03.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2015р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.2015р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також приймаючи до уваги наявність доказів належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17.03.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд", як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів та умовах поставки автомобільним, залізничним транспортом або само вивозу №СНП/41 (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого (розділ 1) постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити вартість нафтопродуктів (далі - продукція) та поставки, в порядку і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього. Кількість, номенклатура, ціна, умови, терміни оплати і постачання продукції можуть визначатися в Додатках, що є невід'ємною частиною цього договору, а також у товарно-транспортній або видатковій накладних (том справи - 1, аркуші справи - 18-24).

Умови постачання визначені сторонами в розділі 3 Договору купівлі-продажу, згідно з п.п.3.1, 3.11 якого умови, базис і термін постачання кожної партії продукції узгоджується сторонами додатково і можуть зазначатися в додатках до даного договору. Під партією продукції розуміється найменування і кількість продукції, поставленої по одній товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній. В разі не підписання додатку, умова постачання - 100% передплата. При цьому, виключним правом постачальника залишається право поставити продукцію покупцеві до моменту надходження коштів покупця на поточний рахунок постачальника. У випадку, якщо протягом дня, коли таку продукцію було відвантажено, кошти покупця на поточний рахунок постачальника не надійшли, постачальник нараховує покупцеві штрафні санкції, передбачені цим договором, з дня, що слідує за датою відвантаження покупцеві продукції, а також має право вимагати одноразової сплати штрафу у розмірі 10% від вартості відвантаженої продукції. В разі не підписання додатку, термін та базис поставки, зафіксовані у ТТН, а також вартість продукції, зафіксована у видатковій накладній, вважаються такими, що погоджені обома сторонами цього договору. Датою виконання зобов'язання постачальника по передачі продукції покупцеві (датою постачання) вважається дата товарно-транспортної або видаткової накладної, що містить підпис представника покупця (вантажоодержувача), що діє на підставі довіреності покупця (або наявності повідомлення). Підпис представника покупця, проставлений на екземплярах товарно-транспортної накладної, підтверджує факт передачі продукції покупцеві на наливному терміналі НПЗ.

Ціну продукції і порядок розрахунків погоджено в розділі 4 Договору купівлі-продажу, згідно з п.4.1 якого ціна, терміни і порядок оплати кожної партії продукції, що поставляється за даною угодою, встановлюється сторонами окремо і можуть відображатися в Додатках до цього Договору, товарно-транспортних, видаткових накладних, сплачених рахунках. Орієнтовна загальна сума даного Договору складає 1 000 000,00 грн.

Відповідальність сторін передбачена в розділі 5 Договору купівлі-продажу, згідно з п.п.5.2, 5.5, 5.6 якого у разі порушення покупцем термінів оплати поставленої продукції і транспортних витрат, постачальник має право зажадати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі порушення покупцем п.9.9 і/або термінів оплати поставленої продукції і/або транспортних витрат понад 60 календарних днів, постачальник має право зажадати від покупця сплати штрафу у розмір 30% від загальної суми невиконаного грошового зобов'язання. У разі неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, яким є несвоєчасне виконання, виконання не у повному обсязі, невиконання, покупець, окрім інших санкцій, що застосовуються до нього за цим договором, на вимогу постачальника повинен сплатити йому суму боргу за весь час прострочення, а також суму інфляційних втрат та 40% річних.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не припиняється до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором та не звільняє сторони від обов'язку у повному обсязі відшкодувати збитки, завдані неналежним виконанням. Сторони домовились, що в цілях цього договору збитками, зокрема, вважаються втрати, яких сторона зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням продукції, а також витрати, які сторона зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки), до яких сторони домовилися відносити, у тому числі, - витрати на правову, як судову, так і позасудову допомогу, тощо (п.п.5.9.1 п.5.9 Договору купівлі-продажу).

Сторони домовились, що позовна давність до вимог про стягнення неустойки за цим договором (штрафу, пені) складає три роки. За порушення даного договору, збитки сторін стягуються у повній сумі понад штрафні санкції (п.5.12 Договору купівлі-продажу).

В п.9.6 Договору купівлі-продажу передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та є таким, який укладено на невизначений строк, але, у будь-якому випадку, з повним виконанням сторонами своїх обов'язків за даним договором.

На виконання умов Договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд" поставило, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 65 972,25 грн. Однак у погоджені в Договорі купівлі-продажу строки відповідач не здійснив повного розрахунку за поставлену продукцію, що призвело до виникнення заборгованості у загальній сумі 60 972,25 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд" звернулося до відповідача з претензією від 01.09.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 25), в якій вимагало погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу.

Однак звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд" було залишено відповідачем без реагування.

10.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд", як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги №2 (далі - Договір відступлення права вимоги), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1) первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає права вимоги, що належать первісному кредиторові і стає кредитором за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №СНП/41 від 05.05.2014р., укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Жашківське Автотранспортне підприємство-17141". Право вимоги, що відступається за договором, складає загальну суму 60 972,25 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 27).

Позивач направив відповідачу повідомлення від 12.09.2014р. про відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд" права вимоги позивачу, в якому зазначив нові реквізити, на які підлягає сплата відповідачем заборгованості за Договором купівлі-продажу (том справи - 1, аркуш справи - 28).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за продукцію, поставлену за Договором купівлі-продажу, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на дату звернення з позовом до суду становила 60 972,25 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 6 051,97 грн. пені, 18 291,68 грн. штрафу, 5 426,53 грн. інфляційних втрат та 10 863,02 грн. 40% річних.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив частково, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими лише частині стягнення з відповідача 60 972,25 грн. основного боргу, 5 426,53 грн. інфляційних втрат, 10 824,66 грн. 40% річних, 6 051,97 грн. пені та 18 291,68 грн. штрафу. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд" поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 65 972,25 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №61 від 05.05.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 26). Зауважень щодо строків поставки або якості чи кількості поставленої продукції від відповідача не надходило.

Однак відповідач частково розрахувався з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд", оплативши йому грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №38 від 12.05.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 30).

Докази оплати решти вартості поставленої продукції ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

31.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд" та відповідачем було складено і підписано Акт звірки взаєморозрахунків за Договором купівлі-продажу №СНП/41 від 05.05.2014р. за період з січня по серпень 2014 року (том справи - 1, аркуш справи - 29), згідно з яким відповідач визнав наявність у нього заборгованості у сумі 60 972,25 грн.

Претензія Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд" про сплату боргу (том справи - 1, аркуш справи - 25) залишена відповідачем без реагування. Заборгованість погашена не була.

10.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд", як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, було укладено договір про відступлення права вимоги №2, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нафтотрейд" передало позивачу право вимоги до відповідача за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №СНП/41 від 05.05.2014р. на загальну суму 60 972,25 грн.

Згідно зі ст. ст. 512-514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні за Договором купівлі-продажу та про нові реквізити, на які відповідач повинен сплачувати заборгованість за названим договором (том справи - 1, аркуш справи - 28).

Однак заборгованість відповідачем погашена не була і її розмір станом на час звернення з позовом до суду та винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі становив 60 972,25 грн.

Враховуючи відсутність доказів оплати відповідачем заборгованості перед позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 60 972,25 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п.5.2, 5.5 Договору купівлі-продажу у разі порушення покупцем термінів оплати поставленої продукції і транспортних витрат, постачальник має право зажадати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі порушення покупцем п.9.9 і/або термінів оплати поставленої продукції і/або транспортних витрат понад 60 календарних днів, постачальник має право зажадати від покупця сплати штрафу у розмір 30% від загальної суми невиконаного грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.5.6 Договору купівлі-продажу передбачено, що у разі неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, яким є несвоєчасне виконання, виконання не у повному обсязі, невиконання, покупець, окрім інших санкцій, що застосовуються до нього за цим договором, на вимогу постачальника повинен сплатити йому суму боргу за весь час прострочення, а також суму інфляційних втрат та 40% річних.

Тобто, укладаючи Договір купівлі-продажу, сторони вказаного правочину встановили розмір процентів річних на рівні 40%.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 40% річних є правомірним.

За розрахунком позивача, з відповідача підлягає стягненню 6 051,97 грн. пені, 18 291,68 грн. штрафу, 5 426,53 грн. інфляційних втрат та 10 863,02 грн. 40% річних.

Колегія суддів погоджується з арифметичною правильністю розрахунку позивача в частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та штрафу.

Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, позивачем невірно розраховано 40% річних. За розрахунком колегії суддів, який співпадає з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню 10 824,66 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу (адвокатські послуги), надані на підставі договору про надання правової допомоги №Л-А/118/14 від 10.10.2014р. та додаткової угоди №1 від 10.10.2014р. до нього, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 7 199,93 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь у судових засіданнях місцевого господарського суду. Окрім того, відповідачем не було надано жодних пояснень (заперечень) по суті заявлених до нього позовних вимог.

Клопотань або заяви, в яких були б наведені підстави, що унеможливлюють розгляд справи без участі представника відповідача останнім до Господарського суду міста Києва не подавались, тому суд у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Окрім того, відповідач в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився, не подав до матеріалів справи жодних документів (доказів), які б спростовували викладене у позові, та не заявляв (не подавав) відповідних заяв (клопотань), у зв'язку з чим Київський апеляційний господарський суд також розглядав справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість, як уже зазначалось вище, відповідач не надав доказів належного виконання ним своїх договірних зобов'язань, тому твердження відповідача про прийняття місцевим господарським судом незаконного рішення у даній справі є безпідставним та спростовується зібраними у справі доказами.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жашківське автотранспортне підприємство - 17141" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/22464/14 від 17.12.2014р. - без змін.

2. Матеріали справи №910/22464/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

А.І. Мартюк