Постанова

від 19.03.2015 по справі 927/1798/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа№ 927/1798/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Авдеєва П.В.

за участю представників:

від позивача: представник - Хохлюк О.О. - за довіреністю, Зайцев І.М. - директор,

від відповідача: представник - Молочко Т.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний альянс"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2014 р.

у справі № 927/1798/14 (суддя Бобров Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова компанія "БІС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний альянс", м. Ніжин Чернігівської обл.

про стягнення 167333,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова компанія "БІС" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний альянс" про стягнення з відповідача на свою користь 118 599,60 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних за користування чужими коштами у розмірі 48 733,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2010р. стягнуто з відповідача на користь позивача 317503,61 грн., судом 04.06.2010р. видано наказ, а відділом ДВС Славутицького міського управління юстиції Київської області 16.10.2010р. відкрито виконавче провадження та надано боржнику можливість добровільно виконати судове рішення у семиденний строк, тобто до 23.06.2010р. Але, рішення суду не виконане, а виконавчий документ (наказ) повернуто позивачу на підставі постанови ДВС від 14.12.2012р., у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Північно-Український Будівельний альянс" майна на яке може бути звернуто стягнення.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2014 р. у справі №927/1798/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний альянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "БІС" 118599,60 грн. інфляційних нарахувань, 48733,50 грн. 3% річних за користування чужими коштами та 3346,66 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний альянс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення без повного дослідження всіх обставин справи із неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач обґрунтовує правомірність рішення суду першої інстанції та заперечує проти доводів апеляційної скарги.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, , рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2010 р. у справі № 5/013-10 задоволено позов ТОВ "Інжинірингова компанія "БІС" до ТОВ "Північно-Український Будівельний альянс", стягнуто з відповідача на користь позивача 317503,61 грн. основного боргу, 51482,35 грн. пені за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 09.09.2008 р. № 909-0/ та 3689,85 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 372911,81 грн. Рішення набрало законної сили.

04.06.2010 р. на виконання даного рішення судом видано наказ, який позивачем було направлено для виконання до ВДВС Славутицького міського управління юстиції.

16.06.2010 р. ВДВС Славутицького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 19782581.

В ході виконавчого провадження наказ суду тричі направлявся до виконавчої служби на виконання та тричі повертався стягувачеві, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Київської області від 02.09.2014 р. по справі № 5/013-10. Зокрема судом встановлено, що строк пред'явлення наказу господарського суду Київської області від 04.06.2010 р. по справі № 5/013-10 до виконання не пропущений і діє до 14.12.2015 р.

Позивачем надано копію постанови ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 20.11.2014 р. про відкриття виконавчого провадження, в якій боржнику запропоновано добровільно виконати рішення суду до 26.11.2014 р.

Доказів виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2010 р. по справі № 5/013-10 ТОВ "Північно-Український Будівельний альянс" до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК України.

Зокрема, ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, яки прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (втрати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами,належними до сплати кредиторові. Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вказаний позивачем період з 24.06.2010 р. по 20.11.2014 р.

Враховуючи те, що чинне законодавства не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судового акту про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.. 625 ЦК України.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 23.12.2012 р. у справі № 37/64.

Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача стосовно пропущення позивачем трьохрічного строку давності, оскільки в п.п. 3.1 та 4.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальності за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають стягненню за весь час прострочення в їх сплаті, як і сплата трьох процентів річних.

Також є необґрунтованими заперечення відповідача, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату заявленої до стягнення суми нарахувань з метою досудового врегулювання спору, оскільки можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний альянс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2014 р. у справі № 927/1798/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/1798/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

П.В. Авдеєв