Рішення

від 23.03.2015 по справі 918/156/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2015 р. Справа № 918/156/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Престиж"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорс"

про стягнення в сумі 187 778 грн. 03 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін

від позивача: Ткач І.А., дов. № 49 від 27.02.2015 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Престиж" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорс" (відповідач) про стягнення в сумі 187 778,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

15.05.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № ДП - 199 на поставку засобів захисту рослин, мінеральних добрив, насіння, зерна для виробничих та власних потреб замовника (договір), за умовами якого покупець замовляє (купує), а продавець зобов'язується придбати і поставити покупцю у власність для виробничних та власних потреб товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та провести його оплату.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар, що стверджується видатковими та податковими накладними на загальну суму 74 456,53 грн.

Відповідач провів часткову оплату за поставлений товар на суму 4 000,00 грн., сума боргу за договором складає 70 456,53 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків нараховано 33 558,82 грн. пені, 5 782,69 грн. 3 % річних, 57 826,92 грн. 30 % річних за користування чужими грошовими коштами та 20 153,07 грн. інфляційних втрат.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 536, 549, 610, 625, 692, 712, ЦК України, ст.ст. 174, 175, 179, 193 ГК України тощо.

Ухвалою суду від 25.02.2015 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 10.03.2015 року.

Ухвалою суду від 10.03.2015 року розгляд справи відкладено на 23.03.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № ДП - 199 на поставку засобів захисту рослин, мінеральних добрив, насіння, зерна для виробничих та власних потреб замовника (договір), на умовах, визначених цим договором, покупець замовляє, а продавець зобов'язується придбати та поставити покупцю у власність для виробничих та власних потреб товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, сільськогосподарська продукція, інша продукція). Покупець зобов'язується прийняти товар та провести його оплату (п. 1.1.договору).

Конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору та /або накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2.договору).

Додатком № 1 до договору сторонами підписано специфікацію, в якій погоджено перелік засобів захисту рослин, що постачаються продавцем.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару встановлена по домовленості сторін.

Пунктами 3.1.- 3.5. договору передбачено, що продукція постачається на умовах, визначених цим договором та/або специфікаціях. Базис поставки (за правилами ІНКОТЕРМС 2010): ЕХW (франко - завод) склад продавця, самовивіз, якщо інше не зазначено в додатку до договору. Датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткових накладних про поставку продукції, які становлять невід'ємну частину цього договору. Право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з моменту поставки продукції по видатковій накладній. Прийом товар по кількості і якості проводиться покупцем у момент одержання його від продавця.

За п.п. 2.2.-2.6. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем у формі 100 % передоплати, однак, в будь - якому випадку, не пізніше дня отримання товару. Специфікацією може бути визначено інший порядок проведення оплати. Розрахунки між сторонами здійснюються в українській валюті - гривнях в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата здійснюється на підставі рахунку - фактури, виставленого продавцем. Підставою для оплати також може бути безпосередньо цей договір, що зазначається в призначенні платежу покупцем. Покупець зобов'язується сплатити вартість товару не пізніше 2 - х банківських днів від дати рахунку. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх накладних та /або специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 8.1. договору права та обов'язки виникають для сторін з дня підписання тексту договору повноважними представниками. Договір дійсний до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар - засоби захисту рослин (діанат, рекс Дуо, Хармоні) - на суму 74 456,53 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН - 0000343 від 15.05.2012 року на суму 12 986,00 грн., № РН- 0000388 від 23.05.2012 року на суму 42 175,73 грн., № РН 0000440 від 31.05.2012 року на суму 19294,80 грн., податковими накладними № 94 від 15.05.2012 року, № 138 від 23.05.2012 року, № 183 від 31.05.2012 року.

Факт прийняття відповідачем товару підтверджується довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей № 20 від 15.05.2012 року, № 23 від 23.05.2012 року, № 28 від 31.05.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару у строк, визначений договором та специфікацією, у повному обсязі не виконав, сплативши 4 000,00 грн., що стверджується банківською випискою.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений згідно з договором товар складає 70 456,53 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 70 456,53 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 33 558,82 грн. пені, 5 782,69 грн. 3 % річних, 57 826,92 грн. 30 % річних за користування чужими грошовими коштами та 20 153,07 грн. інфляційних втрат.

Щодо 3% річних та інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, встановив, що розмір перших становить 5 779,21 грн. (при заявленому - 5 782,69 грн.), а других - 20 150,57 грн. (при заявленому - 20 153,07 грн.) (розрахунок додається), отже 3% річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Стосовно нарахування позивачем пені, то слід зазначити таке.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 5.1. договору, за яким покупець за несвоєчасний розрахунок сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасного оплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За п. 5.5. договору пеня та штрафні санкції, визначені цим договором, нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її погашення, без застосування обмежень, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд, здійснивши перерахунок розміру пені, встановив, що її розмір становить 33 541,34 грн., при заявленому - 33 558,82 грн. (розрахунок додається), відтак пеня підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано 57 826,92 грн. 30% річних за користування чужими грошовими коштами.

Вказане нарахування відбулося на підставі п. 5.4. договору, відповідно до якого якщо покупець, згідно з умовами оплати, не перерахує до дати передачі товару на поточний рахунок продавця суму обумовленої попередньої оплати у розмірі, вказаному у договорі, рахунку-фактурі чи специфікації, то на суму несплаченої попередньої оплати нараховуються 30% річних за користування чужими грошовими коштами.

Підстави та порядок нарахування процентів за договором купівлі-продажу врегульовано ст. 693 (право покупця на нарахування процентів) та ст. 694 (право продавця на нарахування процентів) ЦК України.

Зокрема, за приписами ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

З наведеного вбачається, що право продавця на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами пов'язується із продажем товару в кредит, тобто з відстроченням або з розстроченням платежу, а не у зв'язку із попередньою його оплатою, як це обумовлено договором (специфікацією), укладеного між сторонами.

У свою чергу, виходячи з умов договору, які носять обов'язковий характер для сторін, йдеться не про обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, як це передбачено ч. 5 ст. 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, а про відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань та установленням окремого виду відповідальності.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 5 договору.

Як зазначалося, за п. 5.1. договору покупець за несвоєчасний розрахунок сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасного оплаченого товару за кожен день прострочення.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст.ст. 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У свою чергу, відповідальність покупця, передбачена п. 5.1 договору, фактично дублює його відповідальність, передбачену п. 5.4. цього договору, а тому встановлені п.п. 5.1. та 5.4 договору штрафні санкції не можуть застосовуватись одночасно.

Крім того, суд зазначає, що для перевірки правильності проведеного стороною нарахування необхідно визначитися з періодом такого нарахування (із початковим та кінцевим строком).

У свою чергу, суд позбавлений можливості перевірити розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, а отже задоволити вимоги в цій частині, оскільки позивачем не доведений початковий момент, від якого таке нарахування слід проводити.

Зокрема, за умовами договору йдеться про нарахування процентів на суму попередньої оплати. При цьому ні договір, ні специфікація не містять строку здійснення відповідачем такої попередньої оплати. Також позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунків, як це передбачено п. 2.5. договору.

І нарешті, п. 2.2. договору сторонами погоджено кінцевий строк проведення оплати поставленого товару - не пізніше дня отримання товару, що виключає поставку як на умовах попередньої оплати, так і на умовах продажу товару в кредит.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача 57 826,92 грн. 30% річних за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорс" (вул. Рівненська, 1 А, кв. 81, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 36950822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Престиж" (вул. Бригадна, 35, м. Тернопіль, 46012, код ЄДРПОУ 35708410) 70 456,53 грн. основного боргу, 33 541,34 грн. пені, 5 779,21 грн. 3% річних, 20 150,57 грн. інфляційних та 2 598,86 грн. судового збору.

3. У задоволенні вимог про стягнення 57 826,92 грн. 30% річних за користування чужими грошовими коштами, 17,48 грн. пені, 3,48 грн. 3% річних та 2,50 грн. інфляційних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складене 23.03.2015 року.

Суддя О. Андрійчук