Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/29727/14-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/29727/14-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Піонер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор Плюс" простягнення 145 551,80 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Штіфонов П.С. - представник від відповідача не з'явлись

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Піонер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор Плюс" заборгованості з орендної плати в сумі 70476,80 грн, вартості неповернутих елементів за договором оренди у розмірі 37981,90 грн, пені у розмірі 18793,50 грн, 3% річних у розмірі 3083,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 15216,60грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору оренди майна № 05177 від 24.09.2012 не було здійснено у визначений договором строк оплату за користування орендованим майном в сумі 70476,80 грн. За прострочення оплати орендної плати, позивач просить суд стягнути відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, у зв'язку з неповерненням відповідачем частини об'єкта оренди, позивач просить стягнути з відповідача вартість неповернутих елементів за договором оренди у розмірі 37981,90 грн.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про її відкладення направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвал суду та нез'явлення в судові засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Піонер" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндор Плюс" (відповідач, орендар) підписано договір оренди майна № 05177 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування будівельні риштування (майно, об'єкт оренди) для виконання робіт на об'єкті за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка.

У специфікації (додаток № 1) до Договору сторонами визначено та погоджено яке майно підлягає передачі в оренду, його кількість та вартість.

На виконання умов Договору 26.09.2012 позивач передав, а відповідач прийняв майно в оренду за актом приймання-передачі майна в оренду.

Відповідно до п. 3.1 Договору термін оренди складає 60 календарних діб. За 5 діб до закінчення терміну оренди попередивши орендодавця, орендар має право продовжити термін оренди. Оплата продовження оренди здійснюється на умовах передплати виходячи з розцінок, встановлених даним Договором.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем строк дії вказаного Договору неодноразово продовжено на той самий термін і на тих самих умовах та у заявлений до стягнення період (з 26.09.2012 по 28.02.2014) Договір був чинним.

Згідно з п. 4.1 Договору ціна оренди майна, що орендується, розраховується з розцінки 0,500 грн + 0,100 грн ПДВ, разом 0,600 грн за календарний день за 1 кв.м риштувань.

Сума оренди за місяць складає на місяць складає добуток метражу 288 кв.м, переданого по актам в оренду. На ціну оренди 0,600 грн та на 30 календарних діб. Сума орендної плати за весь термін по Договору (60 діб) складає 8640,00 грн, крім того ПДВ, що складає 1728,00 грн. Загальна сума оренди за весь термін (60 діб) по Договору складає: 10368,00 грн з ПДВ (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору орендар здійснює передплату 100% плати за оренду на весь термін оренди, вартості послуг з доставки та монтажу/демонтажу протягом 3 робочих діб, з моменту укладення даного Договору.

Оскільки судом встановлено, що договір оренди неодноразово продовжувався на той самий термін і на тих самих умовах, то згідно з п. 3.1 та п. 4.4 Договору орендна плата за кожний наступний термін оренди (кожні 60 календарних діб) повинна вноситись шляхом 100% передплати протягом 3 робочих днів з дати кожного наступного продовження договору на новий термін.

Орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати всі необхідні платежі, підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт, тощо (п.п. 6.2, 6.5 Договору).

На виконання умов Договору позивачем та відповідачем у період з 26.09.2012 по 28.02.2014 було підписано відповідні акти надання послуг з оренди на загальну суму 90798,80 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 789 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної (100% передплата за весь термін оренди (60 календарних діб) протягом 3 робочих днів з моменту укладення договору та 100% передплата за кожний наступний термін оренди (кожні 60 календарних діб) протягом 3 робочих днів після продовження договору на наступний термін) оплати орендної плати за період 26.09.2012 по 28.02.2014 виконав не в повному обсязі, сплативши лише 20322,00 грн орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 70476,80 грн.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з листом № 95 від 28.02.2014, в якому повідомив про неможливість використання ним будівельних риштувань (об'єкта оренди), у зв'язку з їх несанкціонованим вилученням третіми особами, а тому просив не виставляти рахунки по оренді за березень 2014 року.

За накладною на переміщення № 11 від 20.03.2014 відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди частину об'єкта оренди вартістю 49280,57 грн.

Таким чином, сторони дійшли згоди про закінчення строку оренди за Договором.

Відповідно до п. 6.6 Договору після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 2 діб повернути майно орендодавцеві в повній комплектності за актом (накладною) передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач обов'язку, передбаченого п. 6.6 Договору, в повному обсязі не виконав, орендоване майно позивачу передав не в повній комплектності.

Відповідно до п. 6.4 Договору орендар зобов'язаний сплатити повну вартість пошкоджених чи втрачених елементів (частин) орендованого майна.

Згідно з актом приймання-передачі майна в оренду від 26.09.2012, накладною на переміщення № 11 від 20.03.2014 та наданим позивачем розрахунком вартості майна, що не було повернуто орендарем орендодавцю згідно Договору № 05177 від 24.09.2012, вартість неповернутого з оренди майна становить 37981,94 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом від 09.10.2014, в якому просив сплатити заборгованість з орендної плати та повернути майно на суму 37981,94 грн або сплатити його вартість. Вказаний лист отримано відповідачем 16.10.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, як свідчать матеріали справи, зазначена вимога позивача залишена відповідачем без виконання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань за Договором оренди майна № 05177 від 24.09.2012 суду не надав.

Враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 70476,80 грн, а також вартості неповернутих елементів орендованого майна за Договором у розмірі 37981,90 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18793,50 грн, 3% річних у розмірі 3083,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 15216,60грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що орендар несе наступну відповідальність: у випадку прострочення сплати належних сум за даним Договором - пеня у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 18793,50 грн, яка нарахована за період з 25.11.2012 по 30.12.2014.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Тобто, та обставина, що сторони в умовах Договору погодили, що пеня нараховується та сплачується за кожен день прострочення, не означає погодження сторонами іншого, аніж встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховується неустойка.

Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку пені невірно визначено строк настання платежу зі сплати орендної за кожний наступний термін оренди.

Враховуючи наведене, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені.

За здійсненим судом перерахунком, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за Договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 5059,74 грн.

Згідно з нормами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати передбаченого Договором розміру орендної плати на користь позивача встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно враховано строк настання платежу зі сплати орендної за кожний наступний термін оренди, а також при розрахунку інфляційних втрат не враховано часткову сплату відповідачем заборгованості.

Однак, суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем показників 3% річних та інфляційних втрат за наведений період, встановив, що вказані показники є більшими, ніж заявлено позивачем, а тому суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вимоги позивача в заявлених ним розмірах, а саме: інфляційні втрати в сумі 15216,60 грн та 3% річних в сумі 3083,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивачем заявлено про відшкодування йому, за рахунок відповідача, понесених судових витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10231,20 грн, на підтвердження понесення яких позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правових послуг від 06.10.2014, який укладений між позивачем та Адвокатом Штіфоновим П.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1127 від 30.01.2009), звіт про час, який було витрачено адвокатом за договором на надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт від 17.02.2015 на суму 10231,20 грн, квитанції про сплату послуг адвоката на суму 10231,20 грн.

Частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача , адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що, вирішуючи питання про розподіл сум судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, з урахуванням ціни позову, складності справи, тощо суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката слід покласти на відповідача в сумі 4500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор Плюс" (03142, м.Київ, вул. Академіка Кримського, 4-А, ідентифікаційний код 32558401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Піонер" (01042, м. Київ, вул. Глазунова, 3, ідентифікаційний код 32980387) основний борг у розмірі 70476 (сімдесят тисяч чотириста сімдесят шість) грн 80 коп, вартість неповернутих елементів за договором оренди у розмірі 37981 (тридцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн 90 коп, пеню у розмірі 5059 (п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 74 коп., 3% річних у розмірі 3083 (три тисячі вісімдесят три) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 15216 (п'ятнадцять тисяч двісті шістнадцять) грн 60 коп., витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн 24 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.03.2014

Суддя Ю.М. Смирнова