Ухвала

від 18.03.2015 по справі 6-44121св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 18 березня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Краснопільська» про розірвання договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Краснопільська» на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому зазначала, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 жовтня 2013 року є спадкоємцем майна своєї бабусі - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме земельної ділянки, кадастровий номер 4820982400:05:000:0141, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 11,4986 га, розташованої в межах території Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серії МК № 052977, виданого Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину вона довідалась, що вказана земельна ділянка знаходиться в оренді у приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Краснопільська» (далі - ПСП «Агрофірма «Краснопільська») на підставі договору оренди земельної ділянки від 15 січня 2007 року № 153, укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем, який зареєстрований у Березанському реєстраційному окрузі

18 квітня 2007 року за № 0407007000303, терміном на 10 років.

Вказувала, що має намір обробляти земельну ділянку самостійно, тому позивачка звернулась до відповідача із заявою про дострокове розірвання договору оренди землі, однак відповідач відмовив їй.

На підставі вищевказаного ОСОБА_4 просила розірвати вказаний договір у зв'язку з переходом до неї права власності на земельну ділянку, що передбачено п. 40 вказаного договору оренди землі.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області

від 02 вересня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 15 січня 2007 року № 153, укладений між ОСОБА_5 та ПСП «Агрофірма «Краснопільська», зареєстрований у Березанському реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 квітня 2007 року № 0407007000303.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПСГП «Агрофірма «Краснопільська» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивачем не доведено наявність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення, яким позов задоволено, виходив із обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідно до п. 40 оспорюваного договору оренди земельної ділянки передбачено зміну або розірвання договору оренди у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, при цьому що цей пункт договору узгоджується з положеннями ЦК України та ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

Такі висновки апеляційного суду є правильними та відповідають матеріалам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15 січня 2007 року між ОСОБА_5 та ПСП «Агрофірма «Краснопільська» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 11,50 га, розташованої на території Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області, строком на 10 років (а. с. 8-10). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, власником земельної ділянки, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом є ОСОБА_4 (а. с. 7).

Пунктом 38 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї сторони лише внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а. с. 9).

Частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренди землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 40 спірного договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору.

За таких обставин апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач, яка набула право власності на орендовану земельну ділянку після смерті орендодавця, як новий власник, має право в односторонньому порядку розірвати договір оренди з підстав, визначених договором.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подані касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Краснопільська» відхилити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська Судді: А.О. Леванчук А.В. Маляренко Т.О. Писана Г.В. Юровська