Ухвала

від 19.03.2015 по справі 826/19561/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД \Справа: № 826/19561/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг Україна" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна», звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26 серпня 2014 року № 0009782220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 172350,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 114900,00 грн., за штрафними санкціями - 57450,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 серпня 2014 року № 0009782220.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 23 липня 2014 року за № 1549/26-54-22-02, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України , Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Прогресс-СК» (код ЄДРПОУ 38587003) за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 05 серпня 2014 року № 862/26-54-22-02/35210765.

За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185 , пункту 188.1 статті 188 , пунктів 198.1 , 198.2 , 198.3 , 198.6 статті 198 , пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 , пунктів 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна» завищено суму податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року на суму 114900,00 грн. у тому числі по періодам: січень 2014 року - 114900,00 грн.

За результатом розгляду, заперечення позивача на акт перевірки залишені без задоволення, висновки перевірки, викладені в акті від 05 серпня 2014 року № 862/26-54-22-02/35210765, - без змін.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 серпня 2014 року № 0009782220 Товариству з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 172350,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 114900,00 грн., за штрафними санкціями - 57450,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 серпня 2014 року № 0009782220 залишено без змін, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна» - без задоволення

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вказаним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення протиправне та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Прогресс-СК» , обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

19 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна» (Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресс-СК» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг № 29/13, за умовами якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги з адаптації ПЗ Novell на стендах перелік та характеристика яких зазначені в Переліку послуг, що є Додатком № 1 до цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Загальна вартість Послуг за цим Договором складає 689400,00 грн. в тому числі сума ПДВ - 114900,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Виконавець повинен надати Замовнику якісні Послуги відповідно до Додатку № 1 до цього Договору, умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, державних стандартів України, технічних умов, іншої документації, яка встановлює вимоги до якості Послуг. Право оцінки якості наданих Виконавцем Послуг належить Замовнику.

Додатком № 1 до Договору № 29/13 від19 липня 2013 року визначений детальний перелік послуг, який надається Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресс-СК» позивачу.

Факт надання послуг підтверджуються податковими та видатковими накладними, актами №№ 01, 02, 03, 04, про надання послуг, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів приходить до висновку, що вони в повній мірі відображують зміст та обсяг господарських операцій та відповідають вимогам чинного законодавства України.

У кожному з наданих позивачем актів приймання-здачі робіт детально вказано яку кількість робіт виконано з повним описом змісту та обсягу кожної конкретної наданої господарської операції та в якому обсязі.

Тобто, судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції досліджено всі первинні документи надані позивачем на підтвердження реальності та товарності укладених договорів, та колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами доведена позивачем, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентами.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується висновками перевіряючих.

Також, на підтвердження реальності вищезазначених послуг позивачем надано копію плану взаємодії виконавця з Замовником 9а.с.174-175 т.1), копію Технічного завдання до договору № 29/13 від 19 липня 2013 року (а.с.176-180 т.1), звіт - проекто-технічну документацію до договору № 29/13 від 19 липня 2013 року (а.с181-220 т.1).

Крім того, в обґрунтування доцільності придбання послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-СК» позивачем зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Новелл Консалтинг Україна" є офіційним представником під час встановлення та реалізації програмного забезпечення Novell Identity Manager.

Отримані від контрагента послуги були використаний позивачем у межах своєї господарської діяльності та з метою отримання прибутку та подальшою реалізацією.

Так, вищезазначені послуги замовлялись з метою виконання договірних зобов'язань перед наступними контрагентами:

- Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк Україна» згідно Договору про надання послуг № 179-00/1/08-1112 від 08 листопада 2012 року, за умовами якого позивачем (Виконавець) зобов'язується надати Замовнику (ПАТ «Державний експортно-імпортний банк Україна») послуги з модернізації системи автоматизації банку Novell Identity Manager, перелік та характеристика яких зазначені в Переліку послуг, що є Додатком № 1 до цього Договору (надалі - Перелік), а Замовник - прийняти і оплатити такі Послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором;

- Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» згідно договору про виконання робіт з розширення функціональних можливостей програмного забезпечення № 07681 від 03 грудня 2013 року, за умовами якого Замовник доручає та зобов'язується прийняти та оплатити , а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати для Замовника відповідно до ТЗ роботи з розширення функціональних можливостей програмного забезпечення Novell Identity Manager.

Наведені доводи позивача підтверджуються Додатком № 1 до Договору № 179-00/1/08-1112 від 08 листопада 2012 року (перелік послуг), актами приймання - передачі послуг, додатковими угодами, податковими накладними.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що у акті приймання - передачі послуг, що був наданий до перевірки, у зв'язку з технічною помилкою була зазначена дата 20 січня 2014 року. Разом з тим, після встановлення вказаної помилки відповідно до бухгалтерської довідки ТОВ «Новелл Консалтинг Україна» від 30 січня 2014 року вказаний акт з помилковою датою підлягав до знищення, у зв'язку з підписанням нового акту приймання - передачі послуг з вірною датою (29 січня 2014 року), але не був знищений та помилково наданий до ДПІ замість акту з вірною датою. У бухгалтерському обліку ТОВ «Новелл Консалтинг Україна» відображений саме акт приймання передачі послуг № 1 від 29 січня 2014 року про що надавалося відповідне підтвердження (відомість по рахунку 631 Розрахунки і вітчизняними постачальниками). У зв'язку з викладеним до заперечень було додано акт приймання-передачі від 29 січня 2014 року № 1.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з ТОВ «Прогресс-СК» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг за спірним договором, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Судом першої інстанції також правомірно зазначено, що, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Прогресс-СК» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, долученого до матеріалів справи судом апеляційної інстанції, вбачається, що до видів діяльності ТОВ «Прогресс-СК» відноситься також комп'ютерне програмування.

Тобто, враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ "Прогресс-СК" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище операції використано позивачем у власній господарській діяльності.

Висновки про безтоварність, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтується на висновках акту від 28 березня 2014 року № 196/05-64-15-01/38587003 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прогресс-СК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року».

Однак, щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції було перевірено чи мали операції між позивачем та його контрагентами мали реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

Відповідачем, в порушення ст.71 КАС України, доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження, а вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 24 березня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.