Постанова

від 17.03.2015 по справі 821/2381/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 р. Справа № 821/2381/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В. при секретаріБерекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року по справі за позовом державного підприємства "Дослідне господарство "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановиЛА:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України (далі - позивач, ДП "ДГ "Асканійське") звернулось із адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Каховська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2014 р. № 0001002200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 9779 грн., з яких за основним платежем на 7823 грн., за штрафними санкціями на 1956 грн.; № 0001012200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 703588,50 грн., з яких за основним платежем на 312706 грн., за штрафними санкціями на 390882,50 грн.

Суд першої інстанції своєю постановою від 29 липня 2014 року задовольнив повністю позовні вимоги державного підприємства "Дослідне господарство "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасував податкові повідомлення-рішення від 27.06.2014 р. № 0001002200, №0001012200.

Стягнув із державного бюджету на користь державного підприємства "Дослідне господарство "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 4872,00 грн. згідно платіжного доручення № 3818 від 08.07.2014 р.

Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, відповідно до наказу Каховської ОДПІ від 29.05.2014 р. № 280 про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «ДГ «АСКАНІЙСЬКЕ» АДСДС ІЗЗ НААН», керуючись п.п.78.1.1. п.78.1, ст.78 та п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Каховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ДП «ДГ «АСКАНІЙСЬКЕ» АДСДС 133 НААН», з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту від операцій з ТОВ «Мельхіор-Агро» код 34370123 за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 11.06.2014 року № 182\21-15-22-026\00856787 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «ДГ «АСКАНІЙСЬКЕ» АДСДС 133 НААН» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту від операцій з ТОВ «Мельхіор-Агро» код 34370123 за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 р., відповідно до висновку якого, встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.44.1 п.44.3 п.44.5 п.44.6 ст. 44, 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит з податок на додану вартість на загальну суму 320 529 грн. за червень-липень 2011 року, зазначені правочини є безтоварними, та неправомірно (необґрунтовано) застосовано пільгу з податку на додану вартість за червень-липень 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.07.2014 року № 0001002200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 9779 грн. з яких за основним платежем на 7823 грн., штрафні санкції на 1956 грн.; та № 0001012200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 703588,50 грн. з яких за основним платежем на 312706 грн. за штрафними санкціями 390882,50 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає зазначені податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним. Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу сум податку на додану вартість стали висновки відповідача про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства - постачальника ТОВ «Мельхіор-Агро». Зокрема, у акті зазначено, що у ході проведення перевірки з'ясовано, що операції з придбання товару у ТОВ «Мельхіор-Агро» не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України «Об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

У пункті 198.1 Податкового Кодексу України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунку платника податків на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податків товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно до п. 198.3. ст.193 «Податкового кодексу України» «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Таким чином, витрата для цілей визначення об'єкта оподаткування на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи придбані товари чи послуги не призначені для використання у платника податку відповідні суми не можуть включатися до оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Відповідно абзацу 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Статтею 2 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України , постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів».

Також Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Позивачем з метою підтвердження факту здійснення господарських операцій на виконання умов вказаного вище договору були надані до суду не належним чином засвідчені копії договору про закупівлю товарів № т-11\11, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, лімітно - заборні картки, податкові накладні. Відповідно до Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008 року, встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти нафтопродуктів. Вимоги вказаної Інструкції поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів та є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі підприємства). Відповідно до вимог п. 10.2.2; п. 10.2.6 зазначеної Інструкції, представник позивача не надав докази відносно того, що перед зливанням нафтопродуктів було виміряно густину і температуру нафтопродукту та оприбутковано прийнятий за договором поставки від контрагента ТОВ «Мельхіор-Агро» нафтопродукти за марками та видами, а саме: журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах; журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП, змінні звіти АЗС за формою N17-НП, тощо.

Зокрема, у журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП зазначаються всі необхідні характеристики палива для визначення його кількості: об'єм нафтопродуктів (дм3), густину нафтопродукту (кг/м3), температуру нафтопродукту (С), його масу (кг). Більш того, у графі 17 журналу повинно бути чітко зазначено фактично прийнятий об'єм нафтопродукту, дм3, що дає змогу визначити обсяг господарської операції та відобразити його у даних бухгалтерського обліку, разом з тим вказаний журнал позивачем не надано.

Крім цього згідно пункту 7.5.6 Інструкції при вантажоотриманні або вантажовідправленні нафти і нафтопродуктів слід обов'язково застосовувати товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт), що додається до подорожнього листа. 7.5.8 Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день

оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або

нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої

визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з

підприємства (п.. 7.5.8).

В матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТН (нафтопродукт) за таких обставин неможливо зробити висновок про виконання умов договору про поставку позивачу нафтопродуктів. Надані до суду видаткові накладні, товаро-транспортні накладні не мають необхідних реквізитів передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Так у вище згаданих документах є підписи відповідальних осіб та немає розшифровки прізвища, що ставить під сумнів дійсність такого первинного документу. Зазначену позицію висловлено в ухвалі ВАСУ від 11.03.2010 року № К-11579/07 ВАСУ від 11.03.2010 р.

Відповідно до п. 2 Iнструкції №99 Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби, відпускають покупцям або передають безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. В матеріалах справи відсутні докази виконання вимог вище зазначеної інструкції. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В матеріалах справи відсутні докази руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій.

На підставі наданих та оцінених судом доказів, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем, враховуючи наявні первинні документи, не доведений факт отримання товару від ТОВ «Мельхіор-Агро».

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Колегія суддів, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та взаємозв'язку, а також врахувавши, що у продавця за договором поставки товару ТОВ «Мельхіор-Агро» наявні усі ознаки "фіктивності", приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим рішення суду першої підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову державного підприємства "Дослідне господарство "Асканійське" Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк