Рішення

від 16.03.2015 по справі 922/506/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р.Справа № 922/506/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Горбачевою О.В.

розглянувши справу

за позовом Прокуратура Ленінського району, м. Харків в інтересах держави в особі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і Молот Плюс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Шафоростова О.М.( дов. №04 від 12.01.2015 року);

відповідача - не з'явився;

Прокурор - Зливка К.О. (посвідчення №013773 від 06.12.2012 року).

ВСТАНОВИВ:

Прокуратур Ленінського району міста Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і Молот Плюс" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 21227,03 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі - 18788,26 грн., пеня та штраф - 2438,77 грн. судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 4686-Н від 18.08.2010 року.

Ухвалою суду від 28.01.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2015 року.

У межах строків, визначених ст. 69 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався.

02.03.2015р. прокурор надав письмові пояснення у справі щодо наданого розрахунку заборгованості.

12.03.2015 року через канцелярію суду надійшов лист прокурора (вх. № 9527) щодо повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання.

12.03.2015 року від прокурора до суду надійшла заява (вх. № 9529) про збільшення позовних вимог, в якій прокурором здійснено перерахунок пені та штрафу.

Суд, дослідивши надану заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Прокурор у судовому засіданні 16.03.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2015 року позовні вимоги прокурора підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2015 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.03.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників, судом встановлено наступне.

Відповідно до договору оренди №4686-Н від 18.08.2010 Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області (орендодавець) надано ТОВ «Серп і молот плюс» (орендар) в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення частини першого поверху двоповерхового ливарного цеху, загальною площею 1124,4 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, 6, що перебуває на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України Харківський механічний завод.

Відповідно до п.10.1. та п.10.2. вказаного договору, договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 18 серпня 2010 року до 18 липня 2013 року. Умови договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила. їло погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п.10.4. зазначеного договору, після закінчення терміну дії Договору подальше використання об'єкта оренди буде визначатись відповідно до чинного законодавства, за зверненням орендаря.

Сторонами 11 жовтня 2013 року укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №4686-Н від 18.08.2010.

Як зазначає у позові прокурор, відповідач звернувся до регіонального відділення з проханням продовжити термін дії вищезазначеного договору оренди.

18 липня 2014 року між сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору оренди №4686-Н від 18.08.2010, відповідно до якої договір продовжено на 2 роки 11 місяців до 16.06.2016 року. Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з відповідним позовом, вказаний договір є чинним.

Згідно з п. 5.3 вказаного договору, орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату згідно з умовами договору. Оренда плата за орендоване майно перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, як це передбачено п. 3.6 договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем належним чином не виконанувались умови договору, а саме не було здійснено плату орендної плати за договором, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 18788,26 грн. заборгованості за період з червня по грудень 2014 року та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди у сумі 18788,26 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18788,26 грн. заборгованості з орендної плати за період з червня 2014 року по грудень 2014 року, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 2205,29 грн. за період з 27.08.2014 року по 16.01.2015 року, та штраф в розмірі 1315,18 грн.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.7 розділу третього вищевказаного договору передбачено, що у разі якщо орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8 розділу третього вищевказаного договору передбачено, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 2205,29 грн. за період з 27.08.2014 року по 16.01.2015 року, та штраф у розмірі 1315,18 грн. Розрахунок пені та штрафу перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають суду підстави для висновку про стягнення на користь позивача пені у сумі 2205,29 грн. та штрафу в сумі 1315,18 грн. за період з 27.08.2014 року по 16.01.2015 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в сумі 1827,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 631, 629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 175, 179, 180, 188, 189, 190, 193, 197, 203, 216-218, 222, 224, 226, 229, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і Молот Плюс" (61003, м. Харків, пров. Дубового, 8, код ЄДРПОУ 36626548) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) основний борг у розмірі 18788,26 грн., пеню в сумі 2205,29 грн., штраф в сумі 1315,18 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Серп і Молот Плюс" «Серп і молот плюс» (61003, м. Харків, пров. Дубового, 8, код ЄДРПОУ 36626548) на користь на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача- Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1827.00грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 23.03.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова