Рішення

від 19.03.2015 по справі 922/1296/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р.Справа № 922/1296/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Укрлегсировина", м. Київ до Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків про стягнення 344 352,40грн. за участю представників сторін:

позивача - Вахтерова О.А., дов. № 1 від 14.03.2015р.;

відповідача - Велічко Д.О., дов. № 314 від 10.03.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 328 435,20грн., пеню в розмірі 6 926,87грн., 3% річних в розмірі 1 272,22грн., збитки від інфляції в розмірі 7 718,11грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 10 від 24.11.2014р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити, вважає, що строк виконання ним грошового зобов'язання за спірним договором ще не настав, посилаючись на п.5.1.4 договору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Укрлегсировина" (позивач) та Державним підприємством "Південна залізниця" (відповідач) укладено договір поставки № 10 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у зумовлені строки у власність відповідачу певну продукцію (товар), відповідно до специфікації № 1, розмірної специфікації № 2, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Найменування товару сторони погодили у п.1.2 договору, а саме: напівчоботи робочі литтєвого методу кріплення підошви, черевики робочі литтєвого методу кріплення підошви (ДК 016-2010:15.20.3. "Взуття захисне та іншої призначенності, н.в.і.у.").

За умовами п.1.3 договору асортимент товару визначається сторонами у специфікації № 1 та розмірній специфікації № 2.

Сторонами підписані специфікація № 1 (додаток № 1 до договору) та розмірна специфікація № 2 (додаток № 2 до договору), відповідно до яких сторони визначили найменування, кількість, розмір, одиницю виміру, ціну та загальну суму товару, що підлягає поставці.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме: відповідач зобов'язався здійснити оплату кожної прийнятої партії товару протягом 15 банківських днів з дати поставки товару відповідачу на підставі виставлених рахунків.

Поставка товару здійснюється позивачем на умовах DDP (Україна, м. Харків, вул. Південнопроектна,2А) згідно Правил Інкотермс-2010 (п.5.1.1 договору).

За несвоєчасну оплату товару відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару (п.7.3 договору).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар у кількості 2800 пар взуття на загальну суму 486 144,00грн., а саме:

- 12.12.2014р. товар у кількості 2297 пар на суму 406 680,06грн.;

- 29.12.2014р. товар у кількості 503 пар на суму 79 463,94грн.

Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними № 1-00000547 від 12.12.2014р. та № 1-00000598 від 29.12.2014р., оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, відповідач за умовами п.4.2 договору зобов'язався здійснити оплату кожної прийнятої партії товару протягом 15 банківських днів з дати поставки товару відповідачу.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково на суму 157 708,80грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 328 435,20грн.

Факт поставки товару на суму 486 144,00грн. відповідачем не заперечується, однак, відповідач вважає, що строк оплати спірної заборгованості за договором не настав, оскільки сторонами не були підписані акти прийому - передання товару, дату підписання яких, відповідно до п.5.1.4 договору, сторони визначили як дату поставки товару та саме з цієї дати починає відраховуватись 15 банківських днів, що передбачені п.4.2 договору, для оплати.

Суд не приймає дані заперечення відповідача, оскільки обов'язкова форма акту приймання - передання товару за договором поставки діючим законодавством не передбачена. Таким чином, зазначений акт може бути складений сторонами у довільній формі. Акт прийому - передання товару посвідчує факт передання одною стороною та прийняття іншою стороною певної кількості товару за договором поставки, а тому повинен обов'язково містити інформацію про кількість переданого та отриманого за договором товару та містити підпис уповноважених представників двох сторін. Будь - яких спеціальних реквізитів для складання цього документу діючим законодавством не передбачено. Таким чином, актом прийому - передання товару суд вважає і видаткову накладну, оформлену належним чином, яка підтверджує факт отримання відповідачем від позивача певної кількості товару за договором та містить дату здійснення цього факту.

Виходячи з викладеного, датою поставки товару за договором суд вважає дату, що зазначена у видаткових накладних, які підписані відповідачем без будь - яких застережень та зауважень. Та саме з цієї дати суд відраховує початок перебігу строку для оплати за поставлений за договором товар, відповідно до п. 4.2 договору.

Враховуючи викладене, твердження відповідача, що на момент розгляду даної справи строк оплати за поставлений за договором товар ще не настав, суд вважає помилковими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості за спірним договором на суму 328 435,20грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 328 435,20грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Так, пунктом 7.3 договору, сторони погодили, що за несвоєчасну оплату відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені за кожною видатковою накладною окремо, яка за період з 06.01.2015р. по 25.02.2015р. складає 6 926,87грн., даний розрахунок відповідає умовам договору та вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував відповідачу за період з 06.01.2015р. по 25.02.2015р. 3% річних в розмірі 1 272,22грн. та збитки від інфляції в розмірі 7 718,11грн.

Нарахування 3% річних та збитків від інфляції не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги цілком обґрунтованими, законними, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову суд вважає за необхідне покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 530, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця", код ЄДРПОУ 01072609 (юридична адреса: 61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, п/рахунок 26004000016 в ХФ АБ "Експрес-банк", МФО 350716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Укрлегсировина", код ЄДРПОУ 32304111 (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, р/рахунок 26005094685001 в ПАТ "Укрінбанк", МФО 300142) - 328 435,20грн. основного боргу, 6 926,87грн. пені, 1 272,22грн. 3% річних, 7 718,11грн. збитків від інфляції, 6 887,05грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.03.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк