Рішення

від 17.03.2015 по справі 914/4613/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 р. Справа№ 914/4613/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакіто» (с. Зубра, Львівська обл.)

до відповідача 1: Приватного підприємства «Ринкові технології» (м. Черкаси, Черкаська обл.)

відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Львів)

про: стягнення з відповідача 1 - 25000,00 грн. суми основного боргу, 5402,47 грн. - інфляційних втрат, 1442,96 грн. - 3 % річних, стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 кошти в сумі 100,00 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Кость Я.Р. - довіреність б/н від 26.12.2014 року.

від відповідача 1: Не з'явився.

від відповідача 2: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакіто» (с. Зубра, Львівська обл.) відповідача 1 - Приватного підприємства «Ринкові технології» (м. Черкаси, Черкаська обл.), відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення з відповідача 1 - 25000,00 грн. суми основного боргу, 5402,47 грн. - інфляційних втрат, 1442,96 грн. - 3 % річних, стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 кошти в сумі 100,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.01.2015 року. Ухвалою суду від 12.01.2015 року розгляд справи відкладено до 20.01.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 20.01.2015 року розгляд справи відкладено до 29.01.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 29.01.2015 року розгляд справи відкладено до 05.02.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 05.02.2015 року розгляд справи відкладено до 19.02.2015 року, у зв'язку з клопотанням позивача та відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 19.02.2015 року розгляд справи відкладено до 26.02.2015 року, у зв'язку з клопотанням позивача та відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 26.02.2015 року розгляд справи відкладено до 05.03.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2. Ухвалою суду від 05.03.2015 року розгляд справи відкладено до 17.03.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача 1 та відповідача 2.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2014 року, про відкладення від 12.01.2015 року, від 20.01.2015 року, від 29.01.2015 року, від 05.02.015 року, від 19.02.2015 року, від 26.02.2015 року, від 05.03.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.02.2015 року за вх. № 529/15 позивач подав клопотання по справі.

05.02.2015 року за вх. № 530/15 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

19.02.2015 року за вх. № 771/15 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи і продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

26.02.2015 року за вх. № 8266/15 позивач подав додаткові пояснення по суті спору.

26.02.2015 року за вх. № 8267/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

05.03.2015 року в судовому засіданні позивач подав розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

10.03.2015 року за вх. № 1020/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 - 25000,00 грн. суми основного боргу, стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 - 100,00 грн.

17.03.2015 року за вх. № 1160/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 - 25000,00 грн. суми основного боргу.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2014 року, про відкладення від 12.01.2015 року, від 20.01.2015 року, від 29.01.2015 року, від 05.02.2015 року, від 19.02.2015 року, від 26.02.2015 року, від 05.03.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 231 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 05.03.2015 року, а явка відповідача 1 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

16.02.2015 року за вх. № 6449/15 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2014 року, про відкладення від 12.01.2015 року, від 20.01.2015 року, від 29.01.2015 року, від 05.02.2015 року, від 19.02.2015 року, від 26.02.2015 року, від 05.03.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 231 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 05.03.2015 року, а явка відповідача 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 17.03.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 29.01.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакіто» (надалі - позивач) було продано Приватному підприємству «Ринкові технології» (надалі - відповідач 1) як покупцю товар на загальну суму 25 692,84 грн. (в. т.ч. ПДВ 4 282,14 грн.), а саме:

лист багетний 600*400 20 шт. на суму 10180,40 грн., лист алюмінієвий 400*600 перфорований 8 шт. на суму 2468,24 грн. та вагонетку н.ж. 600*400*1619 1 шт. на суму 8 762,06 грн.

Позивач зазначає, що поставка товару підтверджується видатковою накладною № 113 від 29.01.2013 р., квитанцією про прийом вантажу №ЛВ2-71357 від 29.01.2013 р.

Позивач наголошує, що на день подачі позову відповідач 1 свої зобов'язання по оплаті отриманого товару порушив. Станом на 11 грудня 2014 року заборгованість ПП «Ринкові технології» за товар складає 25 000 (двадцять п'ять тисяч гривень) 00 копійок.

Позивач вважає дії відповідача 1 незаконними, оскільки, згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

12.12.2014 р. позивачем на адресу відповідача 1 було направлено претензію № 3 від 11.12.2014 р. з вимогою провести оплату за товар в сумі 25 000,00 грн. та підписати акт звірки взаєморозрахунків. Відповіді на претензію відповідач не надав, оплати не провів, акт звірки взаєморозрахунків не підписав.

Позивач зазначає, що 04.10.2014 р. між ТзОВ «Бакіто» та ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2) було укладено Договір поруки, відповідно до якого відповідач 2 поручився перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакіто» як Кредитором за виконання обов'язків приватним підприємством «Ринкові технології» щодо оплати за товар в сумі 100,00 грн. у разі прострочення такої оплати боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідач 1 повинен додатково сплатити втрати від інфляції: 5 402,47 грн. та проценти за користування коштами в сумі 1 442,96 грн.

17.03.2015 року за вх. № 1160/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 - 25000,00 грн. суми основного боргу.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 193 ГК України, на яку посилається позивач, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На думку відповідача, у даному випадку конкретні вимоги щодо виконання зобов'язання між сторонами не встановлені з огляду на відсутність відповідного договору купівлі-продажу, на виконання якого позивач передавав, а відповідач 1 приймав товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, на думку відповідача 1, у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку оплати у будь-який час після прийняття покупцем товару. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Днем пред'явлення вимоги кредитором є день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідач 1 зазначає, що згідно з позовною заявою, претензія з вимогою проведення оплати була направлена 12.12.2014 р. позивачем на адресу відповідача 1. Зазначена претензія ПП «Ринкові технології» отримана не була, отже і виконати її вимоги: перерахувати 25 000,00 грн. позивачу у строк до 11.01.2015 р. відповідач 1 не міг.

Відповідач 1 наголошує, що, зважаючи на неотримання ПП «Ринкові технології» претензії, днем пред'явлення вимоги є дата оформлення підприємством поштового зв'язку повідомлення про неможливість вручення, від якої і належить відлічити сім днів, які надаються боржнику для виконання вимоги кредитора. І тільки з наступного дня після спливу цих семи днів зобов 'язання належить вважати простроченим і, відповідно, можливо здійснювати нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат та 3-х відсотків річних.

Відсутність у відповідача 1 відомостей про дату, зазначену підприємством поштового зв'язку на повідомленні про неможливість вручення відправлення (претензії), позбавляє можливості здійснити розрахунок інфляційних втрат та 3-х відростків річних. Але у будь-якому разі інфляційні втрати повинні розраховуватися з січня 2015 року, а три відсотки річних - з відповідної дати у грудні 2014 року.

З огляду на викладене, за твердженням відповідача, не можна вважати відправною точкою для розрахунку інфляційних втрат зазначений позивачем лютий-місяць 2013 року та для 3-х відсотків річних - 29.01.2013 року. При цьому, навіть приймаючи до уваги розрахунок позивача 3-х відсотків річних - з 29.01.2013 р. (дати складання видаткової накладної), вбачається порушення ТОВ «Бакіто» ст. 253 ЦК України: перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, на думку відповідача, звернення позивача до суду 26.12.2014 р., тобто задовго до настання терміну виконання зобов'язання по оплаті товару, встановленого ним самим відповідачу 1 у претензії (10.01.2015 р.), є порушенням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України та докорінно змінює момент, з якого належить вважати виконання обов'язку відповідача 1 простроченим.

На момент розгляду справи відповідач 1, незважаючи на вимоги суду, не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

На момент розгляду справи відповідач 2, незважаючи на вимоги суду, не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 29.01.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакіто» (надалі - позивач) було продано Приватному підприємству «Ринкові технології» (надалі - відповідач 1) як покупцю товар на загальну суму 25 692,84 грн. (в. т.ч. ПДВ 4 282,14 грн.), а саме: лист багетний 600*400 20 шт. на суму 10180,40грн., лист алюмінієвий 400*600 перфорований 8 шт. на суму 2468,24 грн. та вагонетку н.ж. 600*400*1619 1 шт. на суму 8 762,06 грн.

Поставка товару підтверджується видатковою накладною № 113 від 29.01.2013 р., квитанцією про прийом вантажу №ЛВ2-71357 від 29.01.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено ч. 1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що 12.12.2014 р. позивачем на адресу відповідача 1 було направлено претензію № 3 від 11.12.2014 р. з вимогою провести оплату за товар в сумі 25 000,00 грн. та підписати акт звірки взаєморозрахунків, що визнається відповідачем у відзиві. Відповіді на претензію відповідач не надав, оплати не провів, акт звірки взаєморозрахунків не підписав.

Крім того, 04.10.2014 р. між ТзОВ «Бакіто» та ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2) було укладено Договір поруки, відповідно до якого відповідач 2 поручився перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакіто» як Кредитором за виконання обов'язків приватним підприємством «Ринкові технології» щодо оплати за товар в сумі 100,00 грн. у разі прострочення такої оплати боржником.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

17.03.2015 року за вх. № 1160/15 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 - 25000,00 грн. суми основного боргу.

Отже, судом встановлено, що на момент винесення рішення відповідач 1 свої зобов'язання по оплаті отриманого товару порушив. Станом на 11 грудня 2014 року заборгованість ПП «Ринкові технології» за товар складає 25 000 (двадцять п'ять тисяч гривень) 00 копійок.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а також позивачем уточнено (зменшено) позовні вимоги, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакіто» (с. Зубра, Львівська обл.) відповідача 1 - Приватного підприємства «Ринкові технології» (м. Черкаси, Черкаська обл.), відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Львів) про стягнення з відповідача 1 - 25000,00 грн. суми основного боргу є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 694 від 23.12.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача 1, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ринкові технології» (18008, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.144, код ЄДРПОУ 36543357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакіто» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Лісна, буд.82, ідентифікаційний код 33358979) заборгованість в сумі 25000 (Двадцять п'ять тисяч) гривень 00 коп. та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.03.2015 року.