Рішення

від 05.03.2015 по справі 908/442/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/14/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 Справа № 908/442/15-г

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/442/15-г

за позовом: Приватного підприємства "Мет-Ал", м. Запоріжжя

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ

про стягнення 23954,54 грн.

за участю представників:

від позивача - Козиряцька І.М., свідоцтво № 851 від 04.02.11 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Мет-Ал" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення грошових коштів за договором поставки № 15/419 від 09.04.2014 року в сумі 23954,40 грн., з яких 20657,40 грн. - сума основного боргу, 1329,89 грн. - сума пені, 273,35 грн. - сума трьох процентів річних, 1693,90 грн. - інфляційні нарахування.

10.02.2015 року на адресу суду від відповідача у справі надійшло клопотання, в якому останній повідомляє про неможливість прибуття свого представника до суду та у зв'язку з необхідністю надання документів у справі просить відкласти судове засідання в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України на більш пізніший строк.

Суд задовольнив вказане клопотання відповідача, відклавши розгляд справи згідно ухвали від 17.02.2015 року на 05.03.2015 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 17.02.2015 року представник позивача разом із супровідним листом надав для долучення до матеріалів справи копії листів-звернень до відповідача, копію акта звірки з підтвердженням його направлення відповідачу, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та довідку про зарахування сплаченого судового збору до державного бюджету України.

Відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", 03.03.2015 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- вказує, що відповідно до умов п. п. 6.1., 9.3. укладеного з позивачем договору поставки № 15/419 від 09.04.2014 року постачальник зобов'язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку зазначеного у специфікації від дня отримання оригіналів рахунка на оплату та сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією;

- згідно з ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний одночасно з товаром передати покупцю його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості та ін.), які стосуються товару та підлягають передачі разом з товаром згідно договору або актам цивільного законодавства, аналогічні зобов'язання позивача щодо передачі документів встановлені п. А1 умов DDP (Інкотермс-2010);

- в порушення умов договору позивач до теперішнього часу не надав відповідачу по спірній поставці рахунок, паспорт та технічну документацію, отже не виконав свого зобов'язання з передачі разом з продукцією усіх документів, зазначених в п. 9.3. договору;

- зазначає, що ненадання позивачем документів, вказаних в п. 9.3. договору, свідчить про ненастання факту поставки продукції за зазначеним договором, тобто згідно з ч. 2 ст. 613 ЦК України не настало зобов'язання відповідача з оплати даної продукції;

- оскільки строк оплати продукції, поставленої позивачем за договором не настав, відповідно не може йти мова про стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат;

- з матеріалів справи вбачається, що при зазначеній позивачем ціні позову, його складності та новизни вартість послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн. є завищеною;

- на думку відповідача, приймаючи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового засідання, участь максимум у двох-трьох судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі № 908/442/15-г, відсутність відносно відряджень представника позивача, судові витрати про надання правової допомоги в розмірі, заявленому позивачем, задоволенню не підлягають. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 05.03.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

З наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 26.01.2015 року вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 84306, Донецька область, м. Краматорськ.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

Разом з тим, з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи 26.01.2015 року о 16 год. 15 хв. було здійснене електронне поштове відправлення ухвали суду від 23.01.2015 року у даній справі на адресу електронної пошти Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", а саме: central@emss.dn.ua , emss.krm.net.ua, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою. Таким чином, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 09.04.2014 року між Приватним підприємством "Мет-Ал", далі Постачальник, та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", далі Покупець, був укладений договір поставки № 15/419, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна ціна, виробник якого визначена сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. п. 2.1. - 2.3. Договору ціна продукції зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Орієнтовна сума договору на момент укладення складає 2000000,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 400000,00 грн., разом з ПДВ - 2400000,00 грн. Загальна сума договору є величиною змінною та складається із суми усіх специфікацій, оформлених до даного договору. Зміна ціни в односторонньому порядку не допускається. У випадку перерахування на поточний рахунок Постачальника передоплати, ціна на поставлений товар зміні не підлягає.

Умовами п. п. 3.1., 3.2., 4.1. Договору сторони визначили, що якість, комплектація, упаковка та маркування товару (продукції) повинні відповідати нормам, визначеним сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ГОСТ, технічною документацією) для даного виду товару (продукції), а також спеціальним технічним вимогам, якщо такі встановлені угодою сторін, яка відображена в специфікаціях. Гарантії відповідності товару (продукції) вимогам п. 3.1. підтверджується сертифікатом або паспортом якості Постачальника або виробника (у випадку, якщо Постачальник не є виробником), які направляються Покупцю при кожній поставці. Постачальник гарантує, що продукція, яка поставляється, відповідає технічним вимогам, зазначеним в специфікаціях. Строк гарантії, якщо гарантія на поставлену продукцію за даним договором надається Постачальником, зазначається в специфікаціях.

Відповідно до п. 5.1. - 5.3. Договору строки та умови поставки товару зазначаються у специфікаціях. Датою поставки товару вважається дата його передачі Покупцю Постачальником у встановленому в специфікації місці. Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця про передбачувану дату поставки товару (продукції) не пізніше 3 днів до дати поставки.

Згідно з п. п. 6.1. - 6.3. Договору Постачальник зобов'язується надати Покупцю одночасно з продукцією наступні документи:

а) рахунок;

б) сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності);

в) накладну (у накладній обов'язкове посилання на отримувача продукції);

г) податкову накладну;

д) товарно-транспортну накладну. Якщо на момент передачі продукції будь-які з вищезазначених документів відсутні, вони повинні бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції. Дата переходу права власності є дата, проставлена представником Покупця в товарно-транспортній накладній (видаткові накладній), документом, підтверджуючим такий перехід, є накладна (видаткова накладна).

Умовами п. п. 8.1., 8.2. Договору сторони погодили, що приймання товару (продукції) за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 року № П-6 зі змінами та додатками, а також з вимогами ТУ та ГОСТ для даного виду товару (продукції). Приймання товару (продукції) за якістю здійснюється одним із наступних способів, які обирає Покупець:

- у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966 року № П-7 зі змінами та додатками, а також відповідно до вимог ТУ та ГОСТ для даного виду товару (продукції);

- за участю незалежної експертної організації, залученої Покупцем. У випадку, якщо актом незалежної експертної організації підтверджується невідповідність поставленого товару (продукції) умовам даного Договору, Постачальник зобов'язаний відшкодувати Покупцю витрати, пов'язані із залученням незалежної експертної організації, протягом трьох банківських днів або інший строк, погоджений сторонами, з моменту отримання рахунка Покупця, який вважається отриманим Постачальником зі спливом трьох робочих днів з моменту його відправлення Покупцем на адресу Постачальника, вказаному в даному Договорі.

Відповідно до п. п. 9.1. - 9.4., 9.7. Договору сторони визначили, що оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України. За домовленістю сторін можливі інші види розрахунків. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного у специфікації, від дня отримання оригіналів рахунка на оплату та сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією. Датою оплати товару (продукції) вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. У випадку неотримання документів, зазначених в п. 6.1. договору, Покупець має право не оплачувати продукцію до моменту отримання усіх документів.

Згідно з п. п. 13.1., 13.2. Договору даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору до 31.12.2015 року. Отже, умови договору є чинними і на момент розгляду даної справи судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати поставленого на його адресу товару у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 20657,40 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору були складені та підписані наступні Специфікації, а саме:

- Специфікація № 1 від 09.04.2014 року, за умовами якої сторони узгодили поставку наступного товару: наконечників 23 найменування у загальній кількості 6200 шт. на загальну суму разом з ПДВ 48692,40 грн.;

- Специфікація № 2 від 09.04.2014 року, за умовами якої сторони узгодили поставку наступного товару: наконечників 95-10-15-М-УХЛЗ у загальній кількості 200 шт. на загальну суму разом з ПДВ 2880,00 грн.

Умовами п. п. 1 - 3 вказаних Специфікацій сторони узгодили, що умови поставки: DDP - м. Краматорськ, склад Покупця (Інкотермс - 2010), умови оплати: 100% оплата по факту поставки продукції з відстрочкою платежу 35 календарних днів, строк поставки: протягом 15-ти днів після отримання письмової заявки.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору, а саме: наконечники мідні, алюмінієві та мідно-алюмінієві 17-ти найменувань у кількості 2510 шт. на загальну суму з ПДВ 20657,40 грн., що підтверджується підписаною сторонами у справі видатковою накладною № 578 від 10.06.2014 року.

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача провідним економістом ОМТСиО Бороздіним Віталієм Рудольфовичем на підставі довіреності № 1215 від 10.06.2014 року, про що свідчить його підпис на видатковій накладній.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар у визначений умовами договору строк не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 20657,40 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 16.07.2014 року по 24.12.2014 року в сумі 1329,89 грн. на підставі п. 10.6. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04 % суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочки.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 16.07.2014 року по 24.12.2014 року в сумі 273,35 грн. та інфляційні витрати за період з серпня 2014 року по листопад 2014 року в сумі 1693,90 грн.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи відповідача спростовуються наступним:

За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана з боку відповідача видаткова накладна № 578 від 10.06.2014 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Порядок здійснення розрахунків між сторонами узгоджено у Специфікаціях до Договору, зокрема в п. 2 Специфікації. Так, вказаним пунктом передбачені умови оплати: 100% оплата по факту поставки продукції з відстрочкою платежу 35 календарних днів.

При цьому, згідно п. 5.2. Договору датою поставки товару вважається дата його передачі Покупцю Постачальником у встановленому в специфікаціях місці. Відповідно до п. 6.3. Договору датою переходу права власності є дата, проставлена представником Покупця в товарно-транспортній накладній (видаткові накладній), документом, підтверджуючим такий перехід, є накладна (видаткова накладна). Отже, оплата товару здійснюється у вигляді 100% оплати з відстрочкою платежу 35 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної. З врахуванням умов п. 2. Специфікацій до договору строк оплати товару, поставленого відповідачу за видатковою накладною № 578 від 10.06.2014 року, настав 15.07.2014 року.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк за поставлений згідно умов договору товар.

Матеріали справи свідчать, що позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару у встановлений договором строк, неодноразово направляв на адресу останнього листи № 289 від 29.07.2014 року, № 395 від 09.10.2014 року, № 415 від 23.10.2014 року, № 456 від 12.11.2014 року, в яких вимагав здійснити оплату заборгованості за поставлену продукцію в сумі 20657,40 грн. Втім, вказані листи були залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Докази у справі свідчать, що поставка товару за договором між сторонами у справі відбулась, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною № 578 від 10.06.2014 року. Ненадання позивачем разом з поставленим товаром товаросупровідних документів, зазначених в п. 9.3. Договору, не спростовує факт поставки товару за вказаною накладною та прийняття його з боку відповідача, з огляду на її підписання обома сторонами, а відтак і не свідчить про відсутність обов'язку щодо його оплати.

Крім того, будь-які письмові звернення до позивача щодо надання документів, вказаних в п. 9.3. Договору, в матеріалах справи відсутні. Відтак, оскільки відповідач товар прийняв (про що свідчить наявна в матеріалах справи підписана з його боку видаткова накладна № 578 від 10.06.2014 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення Покупця до Постачальника з приводу надання йому документів, передбачених п. 6.1 Договору, в т.ч. в примусовому порядку.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 20657,40 грн. підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною, яка є первинним документом, згідно якої проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Мет-Ал" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" основного боргу в сумі 20657,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленої продукції з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати товару в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за видатковою накладною, а саме від суми 10657,40 грн., за період з 16.07.2014 року по 24.12.2014 року на загальну суму 1329,89 грн.

Дослідивши розрахунок пені, викладений позивачем в позовній заяві, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущена помилка в розрахунку, а саме здійснено нарахування пені, виходячи зі ставки, яка є більшою, ніж встановлено імперативними приписами ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовами п. 10.6. Договору, тобто пеня нарахована за ставкою, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство".

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за накладною № 578 від 10.06.2014 року, строк оплати якої настав 15.07.2014 року, прострочка виникла з 16.07.2014 року

- за 16.07.2014 року (1 день прострочення) облікова ставка НБУ 9,5 % від суми 10657,40 грн. пеня складає 5,55 грн.;

- за період з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року (119 днів прострочення) облікова ставка НБУ 12,5 % від суми 10657,40 грн. пеня складає 868,65 грн.;

- за період з 13.11.2014 року по 24.12.2014 року (42 дні прострочення) облікова ставка НБУ 14 % від суми 10657,40 грн. пеня складає 343,37 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню пеня за порушення строків оплати товару в сумі 1217,57 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Мет-Ал" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" пені підлягають задоволенню частково в сумі 1217,57 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 16.07.2014 року по 24.12.2014 року в сумі 273,35 грн. та інфляційні витрати за період з серпня 2014 року по листопад 2014 року в сумі 1693,90 грн.

Разом з тим, у розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущена помилка, а саме здійснено нарахування трьох процентів річних в більшому розмірі. Відтак, з врахуванням положень п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство".

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за накладною № 578 від 10.06.2014 року, строк оплати якої настав 15.07.2014 року, прострочка виникла з 16.07.2014 року

- за період з 16.07.2014 року по 24.12.2014 року (162 дні прострочення) від суми 10657,40 грн. три проценти річних складають 141,90 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, з відповідача підлягають стягненню три проценти річних в сумі 141,90 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Мет-Ал" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 141,90 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, з розрахунку інфляційних витрат позивача вбачається, що інфляція нарахована останнім на суму боргу 10657,40 грн. за період з серпня 2014 року по листопад 2014 року в розмірі 1693,90 грн.

Втім, в наданому суду розрахунку інфляційних витрат позивачем також допущені помилки, а саме здійснено нарахування інфляційних витрат в більшому розмірі. Тому судом з власної ініціативи здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою програми "Законодавство", зокрема:

1) на заборгованість за накладною № 578 від 10.06.2014 року, строк оплати якої настав 15.07.2014 року, прострочка виникла з 16.07.2014 року

- інфляційні витрати розраховуються за період з серпня 2014 року по листопад 2014 року від суми боргу 10657,40 грн. і складають 877,17 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення оплати поставленого товару становить 877,17 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Мет-Ал" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 877,17 грн.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що ненадання позивачем документів, вказаних в п. 9.3. договору, свідчить про ненастання факту поставки продукції за зазначеним договором, тобто згідно з ч. 2 ст. 613 ЦК України не настало зобов'язання відповідача з оплати даної продукції є хибними, оскільки факт поставки товару підтверджений наявною у справі підписаною уповноваженими представниками сторін видатковою накладною № 578 від 10.06.2014 року. Отже, факт поставки товару відбувся, товар переданий у власність відповідача, а тому останній зобов'язаний його оплатити у строк, встановлений умовами укладеного договору.

З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання юридичної допомоги № 363 від 23.12.2014 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 854 від 04.02.2011 року, акт прийому-передачі правової допомоги від 23.12.2014 року. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 23/12/14 від 23.12.2014 року на суму 2000,00 грн.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволені частково, то і витрати на послуги адвоката, у відповідності до ст. 49 ГПК України, підлягають частковому задоволенню у розмірі 1911,46 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.03.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 629, 638, 639, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Мет-Ал" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", 84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602, на користь:

- Приватного підприємства "Мет-Ал", 69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 165, код ЄДРПОУ 31377000, основний борг в сумі 20657 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 40 коп., пеню в сумі 1217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 57 коп., три проценти річних в сумі 141 (сто сорок одна) грн. 90 коп., інфляційні витрати в сумі 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 17 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1746 (одна тисяча сімсот сорок шість) грн. 12 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 46 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Мет-Ал" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" щодо стягнення пені в сумі 112,32 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Мет-Ал" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 131,45 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Мет-Ал" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 816,73 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 10.03.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.