Рішення

від 16.03.2015 по справі 910/29750/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/29750/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕД-МАР» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Плюс Компані» простягнення 1 949 553,65 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕД-МАР» (надалі - ТОВ «ЕД-МАР») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Плюс Компані» (надалі - ТОВ «Сфера Плюс Компані») про стягнення 2 200 788,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №08/06/12 від 08.06.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 039 176,16 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 161 612,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.01.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.02.2015 р.

В тексті позовної заяви позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача в межах суми стягнення.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів, з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

29.01.2015 р. позивачем до господарського суду міста Києва направлено заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 787 941,35 грн., а також пеню у розмірі 161 612,30 грн. Суд відзначає, що вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка приймається судом для подальшого розгляду.

31.01.2015 р. від представника відповідача надійшла заява про надання розстрочки виконання рішення у даній справі у зв'язку з надмірно великою сумою боргу перед позивачем, а також складною економічною ситуацією в країні.

Крім того, 31.01.2015 р. від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заборгованість перед позивачем визнав частково, а саме в розмірі 1 413 744,00 грн.; в іншій частині заявленої до стягнення суми боргу та пені просив суд відмовити з огляду на те, що спірні партії продукції поставлялися не на виконання договору №08/06/12 від 08.06.2012 р., оскільки дія останнього закінчилася на момент здійснення поставки такої продукції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 25.02.2015 р. судом оголошувалась перерва на 16.03.2015 р.

Представники сторін, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, а їх пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2012 р. між ТОВ «ЕД-МАР» (продавець) та ТОВ «Сфера Плюс Компані» (покупець) було укладено договір №08/06/12 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Згідно з п. 3.1 Договору в редакції договору про внесення змін від 28.11.2013 р. ціни на товар вказуються в рахунку і накладній, які є невід'ємною частиною даного договору. У зв'язку з імпортним походженням товару, ціни в специфікаціях вказуються в Євро як грошовий еквівалент зобов'язання перед продавцем зі сторони покупця згідно ст. 524 ЦК. У випадку проведення розрахунків частинами, сума перерахованих коштів в гривні підлягає перерахуванню в долар США або Євро по міжбанківському курсу на початок дня здійснюваних розрахунків, вказаному на сайті http://finance.liga.net/ . Після проведення остаточного розрахунку за поставлений товар продавець здійснює оформлення коректування видаткової накладної та коректування податкової накладної, з подальшою передачею вказаних документів покупцю.

За змістом п. 4.1 Договору в редакції договору про внесення змін від 28.11.2013 р. оплата погодженої сторонами в накладній та специфікації партії товару, що поставляється по даному договору, проводиться в наступному порядку: 100% передоплата за товар/партію товару протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату або відстрочка платежу 14 календарних днів з моменту відвантаження.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що він вступає в силу після його підписання та діє до 31.12.2012 р.

30.12.2012 р. та 09.01.2014 р. сторонами були укладені договори про внесення змін до Договору, якими продовжили строк його дії до 31.12.2014 р. та 31.12.2015 р. відповідно.

На виконання умов Договору та на підставі укладених специфікацій №2/2 від 30.05.2014 р. та №3 від 16.09.2014 р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 214 848,77 грн. (еквівалент 244 282,72 долари США), що підтверджується видатковими накладними №423 від 30.05.2014 р. та №734 від 16.09.2014 р.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 133 915,97 дол. США, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 1 787 941,35 грн., що еквівалентно 110 366,75 дол. США.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковими накладними №423 від 30.05.2014 р. та №734 від 16.09.2014 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 3 214 848,77 грн., що на момент поставки було еквівалентним 244 282,72 доларам США.

При цьому, можливість зміни ціни на товар передбачена також і ч. 3 ст. 691 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну на товар (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу.

Згідно з п. 3.1 Договору в редакції договору про внесення змін від 28.11.2013 р. ціни на товар вказуються в рахунку і накладній, які є невід'ємною частиною даного договору. У зв'язку з імпортним походженням товару, ціни в специфікаціях вказуються в Євро як грошовий еквівалент зобов'язання перед продавцем зі сторони покупця згідно ст. 524 ЦК. У випадку проведення розрахунків частинами, сума перерахованих коштів в гривні підлягає перерахуванню в долар США або Євро по міжбанківському курсу на початок дня здійснюваних розрахунків, вказаному на сайті http://finance.liga.net/ .

З огляду викладене суд приходить до висновку, що позивач має правові підстави для визначення курсової різниці, оскільки встановлена в Договорі між позивачем та відповідачем індексація є складовою частиною ціни на товар та не суперечить чинному законодавству.

Твердження відповідача про те, що продукція згідно вказаних видаткових накладних була поставлена не на виконання умов Договору, оскільки термін його дії закінчився 31.12.2012 р., судом не приймається до уваги з огляду на наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії договорів від 30.12.2012 р. та 09.01.2014 р. про внесення змін до Договору, яким за згодою сторін було продовжено строк його дії до 31.12.2014 р. та 31.12.2015 р. відповідно.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 4.1 Договору в редакції договору про внесення змін від 28.11.2013 р. оплата погодженої сторонами в накладній та специфікації партії товару, що поставляється по даному договору, проводиться в наступному порядку: 100% передоплата за товар/партію товару протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку на оплату або відстрочка платежу 14 календарних днів з моменту відвантаження.

Відповідачем частково було сплачено на користь позивача вартість поставленої продукції на суму 1 801 104,77 грн., що станом на день проведення оплат складає еквівалент 133 915,97 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 787 941,35 грн., що еквівалентно 110 366,75 дол. США, а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Сфера Плюс Компані» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ЕД-МАР» про стягнення з ТОВ «Сфера Плюс Компані» заборгованості у розмірі 1 787 941,35 грн., що еквівалентно 110 366,75 дол. США, є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 161 612,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення оплати товару/партії товару.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, правомірною є вимога про стягнення пені нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки визначена в п. 8.1 Договору пеня перевищує гранично встановлений вказаним законом України розмір.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Здійснивши розрахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 232 Господарського кодексу України, а також часткової оплати поставленої продукції, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 161 612,30 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Сфера Плюс Компані» на користь ТОВ «ЕД-МАР» заборгованості у розмірі 1 787 941,35 грн., що еквівалентно 110 366,75 дол. США, та пені у розмірі 161 612,30 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців суд відзначає наступне.

Клопотання про розстрочення обґрунтоване тим, що відповідач на сьогоднішній день не зможе виконати прийняте судом рішення.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання заявника на тяжке фінансове положення товариства не є винятковою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Доказів того, що в разі розстрочення виконання рішення на 6 місяців заборгованість буде погашена суду не надано, а тому клопотання ТОВ «Сфера Плюс Компані» про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕД-МАР» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера Плюс Компані» (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 10, кв. 7; ідентифікаційний код 34003072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕД-МАР» (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Стадіонна, 31-А, к. 4; ідентифікаційний код 36960427) заборгованість у розмірі 1 787 941 (один мільйон сімсот вісімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок одна) грн. 35 коп., пеню у розмірі 161 612 (сто шістдесят одна тисяча шістсот дванадцять) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 38 991 грн. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 07 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.03.2015 р.

Суддя В.П. Босий