Рішення

від 19.03.2015 по справі 910/2025/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015Справа №910/2025/15-г

За позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» Шевченківського району

про стягнення 26 466, 65 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Бриль П.О.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» Шевченківського району (далі -відповідач) про стягнення заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги за період з 29.10.2010 р. по 22.03.2013 р. у розмірі 5 451, 24 грн., з яких: 4 110, 79 грн. - основний борг, 897, 97 грн. - інфляційні втрати, 442, 48 грн. - 3 % річних та заборгованість за комунальні послуги за договором № Де-040 від 01.01.2012 р. за період з 13.02.2012 р. по 27.06.2012 р. у розмірі 21 015, 41 грн., з яких: 16 647, 06 грн. - основний борг, 3 413, 42 грн. - інфляційні втрати, 954, 97 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих комунальних послуг, у тому числі за договором № Де-040 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 9.

Ухвали господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. та від 16.02.2015 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 03.02.2015 р. з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 16.02.2015 р. до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.03.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2003 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі -постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (далі -споживач) укладено договір №8242147 на постачання теплової енергії у гарячій воді, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в даному договорі.

Відповідно до п. 2.2 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності зі споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 р.

20.04.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київенерго» та (далі -постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (далі -абонент) укладено договір № 05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, умовам якого передбачено, що даний договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду і питне водопостачання». За даним договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за № 403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за даним договором.

Даний договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованими на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1. договору).

01.01.2012 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» Шевченківського району укладено договір №Де-040 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2 статуту Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 12.04.2012 р. № 610, Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 (ідентифікаційний код 31731838).

Згідно п. 1.2. договору, відповідач є орендарем нежитлових приміщень, вказаних у додатку №1 до договору на підставі договору позички № 51/1 від 01.04.2007 р.

У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 30 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 3.2 договору).

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Даний договір укладається на 1 (один) рік і набирає чинності з 01.01.2012 р. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 9.1 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору №Де-040 від 01.01.2012 р. відповідач є орендарем нежитлового приміщення за адресою, зокрема м. Київ, вул. Ак. Грекова, буд. 3, корпус 1.

Отже, за договором №Де-040 від 01.01.2012 р. позивачем нараховано відповідачу платежів за період з 13.01.2012 р. по 27.06.2014 р. у розмірі 16 647, 06 грн., що підтверджується рахунками на оплату (в матеріалах справи). Відповідач вказаних послуг не оплатив.

Крім того, як стверджує позивач, відповідачеві було нараховано платежів за період з 29.10.2010 р. по 23.03.2012 р., на загальну суму 4 110, 79 грн., які також не сплачені.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 13.01.2015 р., в якій позивач просить укласти договір та сплатити наявну заборгованість за спожиті комунальні послуги, в додатках до якої долучалися рахунки на оплату комунальних послуг (47 шт.) та акт звірки взаєморозрахунків, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень з відтиском печатки поштового відділення від 16.01.2015 р. і фіскальним чеком № 7754 від 16.01.2015 р. (копії в матеріалах справи).

Проте відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав, оплату спожитих комунальних послуг не провів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати спожитих послуг на суму 4 110, 79 грн. та оплати нарахованих і виставлених платежів за договором №Де-040 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.01.2012 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 647, 06 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 29.11.2010 р. по 12.01.2015 р. 897, 97 грн. - інфляційних втрат та 442, 48 грн. - 3% річних, також стягнути з відповідача за період з 13.02.2012 р. по 13.01.2015 р. 3 413, 42 грн. - інфляційних втрат та 954, 97 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, суд зазначає, що враховуючи норми статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі статтями 18 та 20 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення" (далі - постанова КМУ № 630 від 21.07.2005 р.) плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, і вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня 2010 року по березень 2012 року позивачем було надано відповідачу комунальні послуги у приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ак. Грекова, буд. 3, корпус 1, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками вартості наданих послуг, обліковими картками відповідача, рахунками на оплату послуг за вказаний період, проте, відповідно до розрахунку заборгованості, наданому позивачем, відповідачем лише частково була здійснена оплата за надані комунальні послуги.

Оскільки, позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, він зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги за період з 29.10.2010 р. по 22.03.2012 р. у розмірі 4 110, 79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 897, 97 грн. - інфляційних втрат та 442, 48 грн. - 3% річних за період з 29.11.2010 р. по 12.01.2015 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за спожиті комунальні послуги з нього підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 442, 48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 897, 97 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 16 647, 06 грн. за надані комунальні послуги відповідно до договору №Де-040 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.01.2012 р., суд відзначає наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №Де-040 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.01.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором про надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором комунальні послуги

Разом з тим, відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 16 647, 06 грн. грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №Де-040 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.01.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 16 647, 06 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 413, 42 грн. - інфляційних втрат та 954, 97 грн. - 3 % річних. за період з 13.02.2012 р. по 13.01.2015 р.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №Де-040 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.01.2012 р., з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційних втрат у розмірі 3 413, 42 грн. та 3 % річних у розмірі 954, 97 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» Шевченківського району (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 9, ідентифікаційний код - 34966191), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код - 31731838) 4 110 (чотири тисячі сто десять) грн. 79 коп. - заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги, 897 (вісімсот дев'яносто сім) грн. 97 коп. - інфляційних втрат та 442 (чотириста сорок дві) грн. 48 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» Шевченківського району (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 9, ідентифікаційний код - 34966191), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код - 31731838) 16 647 (шістнадцять тисяч шістсот сорок сім) грн. 06 коп. - заборгованості за договором № Де-040 від 01.01.2012 р., 3 413 (три тисячі чотириста тринадцять) грн. 42 коп. - інфляційних втрат та 954 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 97 коп. - 3% річних.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» Шевченківського району (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 9, ідентифікаційний код - 34966191), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код - 31731838) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 23.03.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.